1 8.2. Поняття і властивості звукових слідів

Звукові сліди в криміналістиці — відносно новий вид матеріальних утворень. Звук виникає внаслідок коливань якого-небудь фізичного тіла, наприклад, струни, голосо­вих зв'язок, вібрації працюючого мотора, верстата. Тіло, що коливається, створює пружні хвилі, які, поширюючись у газах, рідинах, твердих об'єктах, сприймаються органами слуху як певний звук. Звуковий слід з фізичного боку — це пружний коливальний рух якогось предмета, а з суб'єктивного — сприйняте відчуття звуку, що становить уявний образ, «слід пам'яті» про конкретний звук.

Звуковий слід як коливальний рух матеріального середовища треба відрізняти від його відображення, наприклад, на магнітній плівці. Магнітний слід — це всього лише перетворене, закріплене на матеріальному носії механічне коливання джерела звуку в конкретний момент. Слід можна бачити через магнітомікроскоп.

Практично вся діяльність людини відбувається у світі звуків. Звукове середовище — це сукупність звукових слідів, одночасно генерованих різними джерелами. Злочин відбу­вається в матеріальному середовищі, де кожен об'єкт є джерелом звукових слідів, якщо він потрапляє в сферу енергетичної взаємодії. Так, у квартирі в момент вбивства можна зафіксувати: звукову мову, лементи жертви про допомогу, стукіт переміщуваних пред­метів, скрип дверей, що відчиняються, звуки пострілу, кроківтощо.

Якщо подія пригоди зафіксована на матеріальному носії, то його звукові сліди (мова злочинця, потерпілого) будуть накладені на фон звукового середовища, і, аналізуючи його, можна одержати додаткову інформацію, яка проливає світло на такі обставини, що не знаходять відображення в звичайних матеріальних слідах. У цьому зв'язку, перебува­ючи на місці події, треба визначати і шукати джерела звукових слідів, які іноді залиша­ються на місці події, хоча безпосередньо звукових слідів на місці події немає.

Джерела звукових слідів. Джерелом звуку є фізичне тіло (тверде, рідке, газоподіб­не), яке під дією сили (прикладеної енергії) здійснює коливальний рух, що відобра­жається в матеріальному середовищі, зокрема в повітрі, у вигляді пружних хвиль, що .приймаються людиною як звук. Тому важко перелічити джерела звуку, ними є всі матеріальні об'єкти органічної і неорганічної природи, що поділяються на чотири гру­пи: 1) люди (звукова мова, немовні звуки); 2) живі організми (звуки тварин, птахів, комах тощо.); 3) неживі об'єкти та їх системи (звуки музичних інструментів, працюю­чих верстатів, агрегатів, транспорту, інструментів, знарядь злому, зламуваних перешкод, пострілу тощо.); 4) явища природи (звук грому, шум водоспаду, обвалу, горіння, при­бою та ін.).

Властивості звукових слідів. Особлива природа звукових слідів обумовлює їх спе­цифічні криміналістичні властивості: динамічність, розсіюваність, подільність і відоб­раження.

Динамічність означає рухливість сліду. Оскільки звук — це хвиля, яка у повітрі гухається зі швидкістю 340 м/с, а у твердих тілах — до 6000 м/с, то звуковий слід у конкретній точці — це певний енергетичний стан, миттєва зміна. Після проходження звукової хвилі об'єкт перестає здійснювати коливальний рух, тобто приходить у перві­сний стан, і сліду як коливання немає. Об'єкт не звучить.

Звідси звуковий слід — явище рухливе і миттєве Слід постійно переміщується, відда­ляючись від джерела. Звук дзвону особами, що перебувають на різних відстанях від нього, буде сприйнятий у різний час - спочатку почутий ближнім спостерігачем, а потім

170 Салтевський М. В. Криміналістика

по черзі іншими. Колижзвуковахвилядійдедоостаннього, то перший не чутиме звуку, оскільки звукової хвилі в даній точці вже не буде.

Звуковий слід може бути і триваючим, тобто звукова хвиля одночасно перебуває в точці ближнього і далекого спостерігачів. У цьому разі джерело повинно постійно гене­рувати звук, тобто випромінювати звукову енергію. Наприклад, ми чуємо звук елект­ричного дзвоника доти, доки натиснута кнопка; шум водоспаду, гудок сирени — все це джерела, які безупинно генерують звукові хвилі.

Розсіюваність. Звукова хвиля в однорідному середовищі поширюється з однако­вою швидкістю в усі боки. Однак у міру віддалення від джерела енергія звукової хвилі зменшується, і на певній відстані хвиля загасає, тобто слід звуку практично розсіюєть­ся, зникає. Отже, при фіксації звукових слідів приймач необхідно розміщувати ближче до джерела. Штучні і деякі природні джерела створюють звукові хвилі спрямованої дії, вони мають велику інтенсивність і поширюються у певному напрямку. Тому для їх фіксації треба прогнозувати місцезнаходження джерела.

Подільність. Оскільки звуковим слідам притаманна розсіюваність, і вони суворо не фіксовані в конкретній точці, тобто рухливі, звуковий слід можна «розділити» на частини, що характеризуватимуть джерело як ціле. Наприклад, можна помістити на різних відстанях від джерела кілька приймачів, і в такий спосіб той самий слід звуку мови людини буде зафіксований кілька разів, тобто зі сліду будуть одержані одночасно кілька фонограм-«копій», які однаково відображають звуковий слід. Такі фонограми за своїм інформаційним значенням будуть однакові. Відмітні ознаки можуть виникнути внаслідок різної я кості приймачів, відстані, зовнішніх перешкод у каналі передачі.

Нарешті, звукові сліди мають властивість відображення. Подібно світлу звукова хвиля може бути спрямована спеціальним відбивачем у необхідну точку, тобто звуко­вий слід можна передати з одного місця в інше, причому властивості сліду залишаться відносно незмінними.

Звуковий слід як фізичний рух характеризується ще низкою властивостей, а саме: довжиною хвилі, частотою коливань, амплітудою, періодом коливань. За довжиною хвилі звуки поділяють на короткохвильові - ультразвуки, і довгохвильові — інфразву-ки. Як видно, властивості звукових слідів незвичайні і не можуть спостерігатися в зви­чайних трасологічних слідах.

18.3. Засоби і тактичні прийоми фіксації звукових слідів

Звукові сліди відрізняються від традиційних у трасології за ознаками, названими вище, що створює серйозні труднощі їх фіксації як у технічному, так і в тактичному відношенні. Динамічність (рухливість) і розсіюваність (загасання) звуку вимагають спеціальних прийомів і засобів для виявлення звукових слідів та їх фіксації.

Існують два способи фіксації звуку: органолептичний і технічний. При органолеп­тичному способі фіксації використовуються біологічні приймачі — органи слуху люди­ни. Зафіксований органом слуху слід звуку являє собою суб'єктивний образ — «слід пам'яті». Такі звукові сліди можуть бути використані в оперативно-розшуковій діяль­ності для оперативного дізнавання за мовою (голосом) або в ході слідчої дії—для впізнан­ня людини за її звуковою мовою. Для фіксації звукових слідів бажано вибирати найб­лижчі від джерела точки, на шляху поширення звуку не повинно бути перешкод. При сприйнятті звукового сліду, що поширюється по твердому предмету, середовищу, не-

Розділ ІV. Сліди людини 171

о бхідно прикласти вухо до предмета, наприклад, рейці залізниці, щоб почути звук поїзда, який наближається, коли в повітрі рух поїзду ще не чутно. Оскільки звукова хвиля розсіюється і поступово загасає, приймач треба розміщати в такій точці, де сила звуку не нижче порога чутливості приладу, людського вуха. Для встановлення вірогі­дності показань свідків-очевидців про сприйняття конкретної звукової інформації звичайно проводять слідчий експеримент, хоча дану обставину можна встановити тех­нічним шляхом.

Запис технічними засобами. Записування звуку на матеріальний носій для створен­ня фонограми називається звукозаписом. Для звукозапису застосовуються різні технічні пристрої, які називаються звукозаписуючою апаратурою, а для відтворення фонограми — звуковідтворююча апаратура. Останнім часом у слідчій і оперативній практиці набула поширення портативна імпортна звукозаписуючою апаратурою: кишенькові диктофо­ни, портативні мікрофони, магнітофони, магнітоли. Особливо ефективні побутові ки­шенькові диктофони, які працюють за системою «Компакт-касета» (М К-60, наприк­лад Панасонік, Хітачіта ін,), а також використовують мікрокасету «Національ» Перл-кордер, Стенкорд, диктофони «Соні УОК», «Національ» (рис. 47). З вітчизняних слід назвати «Топаз», «Малахіт», «Спринт», які використовують касету МК—60.

Р ис. 46. Види звукових доріжок на різних носіях і типи касет: І — аналоговий запис на

пластмасі (грамофонна платівка); 2 — аналоговий запис на фотоплівці, фотопаперу,

фотозапис; 3 — цифровий запис на компакт-диску; 4—аналоговий запис на магнітному

матеріалі: плівка, дріт; 5—компакт-касета МК; 6—макрокасета ''Національ ", диск,

мікросхема

Сутність звукозапису полягає в тому, що звуковий слід, взаємодіючи з технічним пристроєм, збуджує в його приймачі синхронні джерела звуку коливання, які різними щодами перетворюються на більш потужні енергетичні сигнали, що закріплюються на матеріальному носії.

За способом перетворення і закріплення енергетичних сигналів звукозапис поділя­ють на механічний, магнітний, оптичний (рис. 46) і цифровий.

172 Салтевський М. В. Криміналістика

М еханічний звукозапис здійснюється складними технічними пристроями, шо пере­творюють механічні коливання одного середовища (газоподібного) на об'ємні зміни іншого середовища (твердого — грамплатівка, металевого — компакт-диск, цифрова мікрокасетатощо.). Відтворення проводиться на основі механічного принципу (пате­фони) або електричного (електрофони).

Магнітний запис — найбільш поширений у побутовій звукозаписуючій техніці. Основу його становить явище залишкового намагнічування носія, що рухається по­близу магнітного поля записуючої голівки. Для магнітного запису як магнітний носій використовуються магнітна стрічка, сталевий дріт, магнітні диски, барабани. Магніт­на стрічка являє собою синтетичну лавсанову основу, на яку нанесений тонкий маг­нітний шар.

Оптичний запис має кілька аналогів. Сутність його полягає в тому, що механіч­ний звуковий сигнал перетворюється на оптичний, який спеціальним пристроєм записується на світлочутливий носій. Наведені системи запису є аналоговими, тобто пишуть безперервний сигнал, тому запис страждає на багато недоліків.

Цифровий запис. Останнім винаходом є цифровий запис, який працює за систе­мою «Компакт-диск» (1982 р., фірми «Філіпс», «Соні»). Це велике досягнення елект­роніки кінця XX ст. і майбутнє звукозапису. Цифровий пристрій перетворює анало­говий звуковий сигнал надискретний, який записується цифровим кодом. Цифро­вий запис надвисокої якості, усуває перешкоди апаратури, а носій у сто разів компактніший звичайної касети МК. Портативні цифрові магнітофони на ринку з'я­вилися недавно і внаслідок своєї компактності знайшли широке застосування. Циф­ровий диктофон пише на мікросхему, що дозволяє «скидати» запису комп'ютер, відтво­рювати і досліджувати.

Таким чином, існують чотири види звукозапису: магнітний, механічний, оптичний і цифровий, здійснювані в різних системах — компакт-касета, компакт-диск і мікрокасета « Націонал ь» (рис. 47).

Магнітна стрічка, дискета без запису звукових сигналів називається магнітним носієм. Коли на носії є запис звукових сигналів, звуконосій називають сигналограмою, а якщо на ньому записана мова людини, — фонограмою.

Сучасні магнітофони - складні технічні пристрої, які об'єднують у собі найтонші механічні вузли і складну електронну базу. Існує кілька класифікацій магнітофонів. За цільовим призначенням їх поділяють на: студійні, побутові, репортерські, спеціальні та диктофони. У слідчій і судовій практиці у середині минулого століття використову­валися котушкові магнітофони і диктофони («Маяк», «Дніпро», «Комета» та ін.) і ка­сетні. Перші здійснюють запис на стрічку в котушці і як побутова техніка застосовуєть­ся рідко.

Компакт-касетні магнітофони. Майже вся сучасна побутова техніка звукозапису, імпортнаі вітчизняна, використовує стандартну закриту касету МК-60, МС і спеціальні, мікрокасету «Національ». Ширина стрічки для компакт-касети і касети «Національ» стандартна — 3,81мм.

Розділ ІV. Сліди людини 173

Т СМ-353* «*•*»

Рі/с. 47. Сучасні диктофони фірми СОНІ:

"353У", що пише на касету МК (запис, що управляється голосом ( УОК), рівень чутли­вості УОК, що переключається, динамік на передній панелі, управління швидкістю

відтворення, включення запису одним натискуванням, перегляд вперед/назад);

"629У", що пише на мікрокасету (запис, що управляється голосом (УОК), дві швидкості

стрічки,); "СИ-ЗО", що пише на мікросхему (цифровий диктофон)

Технічні і тактичні особливості звукозапису. У слідчій практиці звукозапис прово­диться в основному в стадіїдосудового і судового слідства. При цьому з тактичного боку можуть виникати такі ситуації:

а) джерело звуку відоме, і ним може управляти слідчий, наприклад, запис слідчих дій допиту, пред'явлення для впізнання, перевірка показань на місці та ін.;

б) джерело звуку відоме, але ним неможливо управляти, наприклад, запис явищ природи (грім, звук прибою, шум вулиці, скрип гальм транспортних засобів, що зіштов­ хнулися,);

в) джерело звуку невідоме і ним не можна керувати, наприклад, запис події злочи­ ну, підготовчих дій злочинця або діяльності по приховуванню слідів злочину, запис хуліганських дій на вулиці, бешкетника в квартирі, затримання хулігана, що розпере­ зався, виробничих процесів, що відбуваються в екстремальних умовах, переговорів екі­ пажів транспортних засобів з диспетчерами тощо.

Тактичні прийоми в кожному випадку різні. У першому випадку, коли джерелом звуку можна управляти, місце запису звуку обирає слідчий, найчастіше за місцем про­вадження слідчої дії.

Приміщення повинно бути відносно ізольованим від сторонніх шумів, попередньо слід обрати місце розташування джерела звуку і приймача, спробувати запис. Потім розта­шувати джерело перед мікрофоном і проводити запис. Якщо запис провадиться в процесі руху джерела, то звичайно використовується краватковий мікрофон або радіомікрофон, коли відстаньдо джерелає значною або змінюється. Так, при одержанні експерименталь­них зразків звукового середовища на місці події в деревообробному цеху треба пройти з мікрофоном по цеху, приблизно повторивши шлях злочинця. При цьому слід перекона-

174 Салтевський М. В. Криміналістика

т ися, що в цеху працюють усе ті ж верстати, що працювали в момент події злочину, звуко­ве середовище якого записане на досліджуваній фонограмі.

Запис джерела звуку, що управляється, повинен бути суцільним. Не рекомендуєть­ся пропонувати допитуваному читати протокольний запис перед мікрофоном. Водночас для подання в суд може бути виготовлена вибіркова фонограма. При цьому суцільна фонограма має зберігатися в наглядовому провадженні, і суд може витребувати її в будь-який час.

Запис у ситуації, коли слідчий не може управляти джерелом звукових слідів, здійснюється вдвох технічних режимах: черговому і пороговоочікуваному.

Для запису в черговому режимі приймач розміщують у місці ймовірної появи дже­рела (на робочому місці, у житловому приміщенні, в якому збираються розроблювані особи, місці, де передбачається злочин — крадіжка, злом перешкоди тощо.). Магнітофон включають, і ведеться суцільний запис до закінчення стрічки і зняття пристрою. Мож­ливий й інший спосіб: магнітофон включається дистанційно, наприклад, на час роботи в офісі, а на ніч його виключають. При суцільному записі фіксуються всі звукові сліди в межах чутливості пристрою. Так само було випадково записане звукове середовище на місці вбивства президента СШАД.Кеннеді в Далласі. На одному мотоциклі поліцейсь­кого ескорту випадково виявився включеним у черговому режимі магнітофон, запис якого автоматично передавався і записувався в поліцейському управлінні міста. Згодом фонограма дозволила встановити кількість зроблених пострілів і розташування осіб, що стріляли, на місці події.

У ситуаціях, що не терплять зволікань, коли джерело звуку виникає раптово, на­приклад, при впізнаванні і затриманні розшукуваного злочинця, припиненні хуліган­ства, доставлянні затриманого хулігана в чергову частину або пункт охорони громадсь­кого порядку, запис ведеться в черговому режимі. Відомо, які протиправні дії вчиняють затримані (лихословлять, ображають, чинять опір). Подібні сцени співробітник кримі­нального розшуку, дільничний інспектор обов'язково повинні записати на диктофон, включаючи його, тільки-но назріває подібна ситуація. Така фонограма є важливим джерелом доказів, що спростовують неправдиві показання затриманого проте, що його били, застосовували незаконні методи затримання, що він не лихословив і не чинив опору і непокори. Фонограма при протокольній формі провадження — важливе джерело доказової інформації. У зв'язку з цим патрульно-постові наряди повинні забезпечува­тися звукозаписною технікою, що дозволить уникнути незаконних дій посадових осіб підчас припинення допитів і профілактування правопорушників, уникнути обмови працівників органів дізнання.

Сучасні технічні засоби дозволяють здійснювати запис звукової інформації з теле­фонного тракту, телевізійних і радіосистем як контактно — шляхом підключення, так і дистанційно — шляхом зняття звукових коливань з різних об'єктів (шибок, тонких стінних перегородок, працюючих агрегатів тощо). Подібні операції здійснюють органи дізнання та слідства на підставі постанови, санкціонованої судом.

18.4. Основи методики дослідження і використання звукових слідів у розслідуванні злочинів

Упровадження звукових слідів як джерела доказової інформації стало можливим завдяки працям В.Л.Шаршунського (1977), О.О.Ложкевича(1977), Г.РамішвілЦ 1976),

Розділ IV. Сліди людини

175

С.П.Мохнєва( 1975), М.В.Салтевського(1982), Ю.Ф.Жарикова(1982), Л.І.Громовенка (1978), П.Ю.Тимошенка (1986) та інших дослідників, які заклали підвалини нового напрямку криміналістичного дослідження звукових слідів для цілей розслідування зло­чинів і ототожнення людини за звуковою мовою. Криміналістична акустика виникла на основі даних фізичної акусти ки.

Криміналістична акустика — розділ криміналістики, що займається вивченням фізичних властивостей і закономірностей звуку.

Специфічною особливістю криміналістичної акустики є те, що вонадосліджує зву­кові сліди як джерела доказів. Тому досліджувані сліди і матеріали причинно пов'язані з подією злочину. Дослідження проводиться в рамках судової експертизи, яка називаєть­ся судово-акустичною.

Об'єкти дослідження судово-акустичної експертизи поділяються натри класи: 1) джерела звуку; 2) засоби виявлення і фіксації слідів звуку; 3) засоби оброблення, зберігання і передачі слідів звуку — звукової інформації. Розглянемо їх.

1. Джерела звуку — це матеріальні об'єкти, що генерують звук (звукові сигна­ли), тобто звукову інформацію. До них належать насамперед об'єкти живої природи (людина, тварини, рослини, птахи, комахи) і предмети неживої природи (тверді, рідкі, газоподібні), а також явища природи і предмети штучного походження (знаряддя праці, транспорт).

2. Засоби виявлення і фіксації слідів звуку — їх можна розділити за видами відоб­ражень слідів звуку на ідеальні і матеріальні. До першого належать біологічні детек­тори — людина (слух), до других —технічні прилади різної складності.

3. Засоби обробки, зберігання та передачі звукових сигналів — звукової інфор­мації. Сучасні електронні прилади, електронно-обчислювальні системи і комплекси одночасно є засобами оброблення і зберігання. За допомогою магнітофона, комп'ю­тера можна записати, обробити і зберігати інформацію на магнітних плівках, інших носіях, вінчестерах, дискетах, компакт-дисках, мікросхемах, які є речами або матер­іалами звукозаписних пристроїв. Засобами передачі звукових слідів — звукової інфор­мації слугують провідний і радіозв'язок, а також поштовий, оскільки матеріали зву­козапису можна передати кур'єром чи переслати поштовим зв'язком.

Судово-акустична експертиза реалізується в трьох видах фізичних досліджень: фо-носкопічному, електроакустичному і фонетичному, тобто в трьох видах криміналістич­них експертиз: 1) судово-фоноскопічній, 2) судовій електроакустичній і 3) судово-фоне-^тичній.

Судово-фоноскопічна експертиза. Фоно — голос, звук. Тому безпосередніми об'єктами фоноскопічного дослідження є сліди звуку (людини, тварин, птахів, комах, мікроор­ганізмів, рослин, тобто — об'єктів живої природи), відображені ідеально (уявні образи) або матеріальні носії: фонограми і сигналограми нарізних носіях (магнітні стрічки, диски, дискети, компакт-диски, вінчестери, мікросхеми, кристали). Експертиза вирішує як іден­тифікаційні, такі неідентифікаційні завдання, а саме: а) скільки джерел звуку записано на ланій фонограмі; б) визначає вид джерела звукових слідів (людина, тварина, машина, _ тучний синтезатор), записаних на фонограмі, виявленій на місці події; в) ототожнює лжерело звукових слідів, записаних на фонограмі (конкретної людини, біологічного об'­єкта); г) встановлює стать особи, яка говорить, та інші загальні завдання, названі вище.

Судово-акустична експертиза досліджує сліди звуку, генеровані матеріальними - їй неживої природи та об'єктами штучного походження (засоби звукозапи-

176 Салтевський М. В. Криміналістика

с у, оброблення і передачі звукової інформації, знаряддя праці, машини, транспорт, явища природи). Експертиза вирішує як ідентифікаційні, так і діагностичні завдан­ня, а саме: а) чи наданому магнітофоні здійснено запис досліджуваної фонограми; б) на одному чи на різних технічних пристроях записані досліджувані фонограми; в) який клас, вид звукозаписуючого пристрою, на якому записане звукове середовище на місці вчинення злочину; г) піддавалася фонограма механічним змінам (механічному чи електронному) монтажу; ґ) яка магнітна плівка використовувалася для запису — стара, на якій був якийсь запис, чи нова, скільки разів плівка використовувалася для запису; д) запис на фонограмі є первинним чи це перезапис з іншого носія, звукоза­писуючого пристрою; є) який зміст записаної акустичної інформації на фонограмі.

Наукові основи електроакустичної експертизи становять дані акустики і теорії звукозапису, а також закономірності відображення ознак звукозаписуючих засобів (технічних пристроїв), що виникають у процесі їх виготовлення та експлуатації. Так, кут нахилу звукозаписуючої і звуковідтворюючої голівок магнітофона, спектраль­ний склад шуму, паузи, характер імпульсних сигналів перехідних процесів дозволя­ють здійснювати його ототожнення.

Судово-фонетична експертиза. На кафедрі криміналістики Національної академії МВС України в 1986 р. була розроблена нова методика судово-акустичної експерти­зи на основі даних фонетики і фонології.

Фонетика вивчає будову мови у фізіологічному, акустичному і лінгвістичному аспектах, що дозволяє засобами фізичної акустики встановлювати значеннєве на­вантаження на фонетичні одиниці мови (фонеми, склади, слова, вирази) і в такий спосіб через фізичні характеристики мови розв'язати проблеми емоційного стану той, хто говорить, тобто визначати його ставлення до змісту висловленого. Таке дос­лідження П.Ю.Тимошенко (1986) назвав фонетичним, а експертизу — судово-фоне­тичною.

Фонетична експертиза за фонограмою мови людини встановлює психічний стан того, хто говорить визначає ступінь його емоційної напруженості при відповіді на емоціогенний подразник або при усному поясненні при безпосередньому спостере­женні.

На вирішення фонетичної експертизи можуть бути поставлені такі питання.

1. Який психічний стан того, хто говорить? 2. Які фізичні, демографічні і со­ціальні його дані? 3. Фонограма є результатом фіксації вільної мови чи текст, начи­таний перед мікрофоном з листа? 4. У мові гр. П.якіемоціогенні подразники (назва­ти) змінюють спектральні характеристики мови і як кількісно? 5. Чим можна пояс­нити зміну спектральних характеристик мови допитуваного при відповіді на запитання (назвати — яке), при пред'явленні доказу (назвати — якого)?

Розглянуті фоноскопічна, електроакустична і фонетична експертизи належать до класу акустичної. Фоноскопічна і електроакустична експертизи — ідентифікаційні і діагностичні, фонетична експертиза є діагностичною, її висновки мають лише ймо­вірну форму, тобто надають слідчому інформацію для прийняття власного рішення.

Підготовка матеріалів на судово-акустичну експертизу включає два моменти: 1) зби­рання джерел слідів звуку, засобів і матеріалів звукозапису; 2) одержання експеримен­тальних зразків для експертного дослідження.

Збирання джерел звуку, засобів і матеріалів звукозапису починається в стадії попередньої перевірки слідчим, а також органом дізнання матеріалів для одержання

Розділ IV. Сліди людини -177

д остатніх підстав порушення кримінальної справи. Тут здійснюються оперативне документування, вилучення записуючої техніки вході огляду місця пригоди, вста­новлюються особисті джерела звукової інформації, потерпілі, свідки-очевидці, про­водиться закріплення ідеальних відображень «суб'єктивних образів», слідів пам'яті.

Одержання експериментальних зразків для експертного дослідження проводить­ся після чітко сформульованих конкретним видом акустичної експертизи. Експери­ментальні зразки можуть бути вільними, тобто це фонограми, касети, диски тощо, запис яких був зроблений до порушення кримінальної справи (матеріали звукозапи­су і відеозапису, одержані, наприклад, службою охорони або іншої діяльності. Такі зразки вилучаються в ході обшуку, виїмки або витребуються з установ, організацій, що здійснюють звукозапис.

Власне експериментальні зразки одержує сам слідчий, керуючись спеціальними рекомендаціями¹. Наведемо лише деякі особливості.

Експериментальна фонограма повинна бути записана приблизно в однакових акустичних умовах з досліджуваною — на тому ж або на такому ж звукозаписуючому пристрої. Якщо досліджувана фонограма записана з телефонного тракту, то і зразки треба записати з телефону, причому з того ж самого. Зразки повинні містити вільну мову (розповідь, діалог, полілог), в яку бажано включати фрази, слова, що є в досліджуваній фонограмі. Запис може бути здійснений у вигляді розмови по телефону двох осіб, у вигляді інтерв'ювання особи, зразки мови якої слід відібрати; нарешті, зразки звукових слідів можуть бути зняті технічними засобами з провідних засобів зв'язку при відповід­ному процесуальному оформленні. Зрозуміло, у зразках не повинно бути нецензурних виразів. Зразки не можна піддавати будь-якій технічній обробці.

Методика експертних акустичних досліджень з метою ототожнення джерел звуко­вих слідів трохи відрізняється від дослідження безпосередньо звукозаписуючих і зву-косприймаючих пристроїв. Тому необхідні спеціально підготовлені зразки, для одер­жання яких рекомендується звертатися до фахівців. Слід відзначити, що судово-акус­тична експертиза — одна з найскладніших і вимагає спеціальної техніки [табл. 31 -КМ-1 ] і підготовки експертів у різних галузях акустики.

Розділ IV. Сліди людини177

д остатніх підстав порушення кримінальної справи. Тут здійснюються оперативне документування, вилучення записуючої техніки вході огляду місця пригоди, вста­новлюються особисті джерела звукової інформації, потерпілі, свідки-очевидці, про­водиться закріплення ідеальних відображень «суб'єктивних образів», слідів пам'яті.

Одержання експериментальних зразків для експертного дослідження проводить­ся після чітко сформульованих конкретним видом акустичної експертизи. Експери­ментальні зразки можуть бути вільними, тобто це фонограми, касети, диски тощо, запис яких був зроблений до порушення кримінальної справи (матеріали звукозапи­су і відеозапису, одержані, наприклад, службою охорони або іншої діяльності. Такі зразки вилучаються в ході обшуку, виїмки або витребуються з установ, організацій, що здійснюють звукозапис.

Власне експериментальні зразки одержує сам слідчий, керуючись спеціальними рекомендаціями¹. Наведемо лише деякі особливості.

Експериментальна фонограма повинна бути записана приблизно в однакових акустичних умовах з досліджуваною — на тому ж або на такому ж звукозаписуючому пристрої. Якщо досліджувана фонограма записана з телефонного тракту, то і зразки треба записати з телефону, причому з того ж самого. Зразки повинні містити вільнумову (розповідь, діалог, полілог), в яку бажано включати фрази, слова, що є в досліджуваній фонограмі. Запис може бути здійснений у вигляді розмови по телефону двох осіб, у вигляді інтерв'ювання особи, зразки мови якої слід відібрати; нарешті, зразки звукових слідів можуть бути зняті технічними засобами з провідних засобів зв'язку при відповід­ному процесуальному оформленні. Зрозуміло, у зразках не повинно бути нецензурних виразів. Зразки не можна піддавати будь-якій технічній обробці.

Методика експертних акустичних досліджень з метою ототожнення джерел звуко­вих слідівтрохи відрізняється від дослідження безпосередньо звукозаписуючих і зву-косприймаючих пристроїв. Тому необхідні спеціально підготовлені зразки, для одер­жання яких рекомендується звертатися до фахівців. Слід відзначити, що судово-акус­тична експертиза — одна з найскладніших і вимагає спеціальної техніки [табл. 31 -КМ-1 ] і підготовки експертів у різних галузях акустики.

178 Салтевський М. В. Криміналістика