9.2. Методи польової криміналістики

У практиці розслідування злочинів при збиранні інформації значне місце посіда­ють органолептичні методи, зокрема візуальні.

Органолептичні методи — це процедури, в яких основним інструментарієм є орга­ни почуттів, головним чином зір, слух, нюх, дотик. Вони слугують початком пізнання для будь-якого суб'єкта правоохоронної діяльності. Оскільки органолептичні методи іманентні і суб'єктивні, то щоразу необхідно встано&іювати, хто і в якому стані спосте­рігав, у яких умовах зовнішнього середовища.

Методи вимірювання поділяються на органолептичні та інструментальні. Сутність перших полягає в зіставленні величини, що спостерігається, з уявним образом мет­ричної міри або якимось зразком. Такий вимір є приблизним, результати його вира­жаються оцінкою: високий, низький, середній, великий, вище за середній, нижче се­реднього тощо, використовуваною при описі зовнішніх ознак людини. Приблизні виміри на місці події не рекомендуються, матеріальні джерела вимагають точної кількісної фіксації.

Інструментальний метод вимірювання полягає в зістааіенні об'єкта зі стандартною метричною мірою (метр, кг, м², літр та ін.). Інструментальні методи бувають трьох видів: контактні, безконтактні та комбіновані.

Контактні методи. Сутність контактного методу полягає в приведенні вимірюваль­ного засобу в контакт з вимірюваним об'єктом і зчитуванні результатів. Так, предмети, відстані між ними, сліди вимірюють, використовуючи для цього масштабні лінійки, рулетки, складані метри.

Безконтактні методи вимірювання. Сутність процедури безконтактного вимірю­вання полягає в порівнянні одиниці виміру (масштабу) з оптичним зображенням вимі­рюваного об'єкта, наприклад збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою оку-ляра-мікрометра. До безконтактних методів належать і фотографічні методи виміру, виконані спеціальними фотоапаратами: вимірювальними, цифровими і з одержанням результатів шляхом розрахунків на ЕОМ.

Комбіновані методи вимірювання. Сутність комбінованого методу зводиться до того, що спочатку контактним або безконтактним шляхом вимірюють об'єкт, а потім справжні його розміри визначають безконтактно. Метод має декілька варіантів, в одно­му з них об'єкт вимірюється безпосередньо і контактно, наприклад, ширина сліду на­різки на кулі масштабною лінійкою, штангенциркулем, чи безконтактно в мікроскопі окуляром-мікрометром, а потім вираховується розмір. В іншому випадку контактно вимірюється не сам об'єкт, а якась величина, закономірно пов'язана з вимірюваним

Розділ II. Технічні засоби і методи збирання криміналістичної інформації 71

о б'єктом. Так вимірюють висоту предметів, визначаючи контактно довжину тіні об'­єкта і кут розташування джерела тіні, що відкидається.

У криміналістиці і геодезії застосовується спосіб визначення відстаней до вилученого об'єкта методом зарубокздвох точок. Для цього попередньо вибирають на місцевості дві точки і вимірюють контактну відстань між ними. Цей розмір — базу виміру — відкладають у масштабі на планшеті і з кожної точки бази візують на вилучений об'єкт і в такий спосіб на планшеті будують трикутник, в якому відомі розмір основи (бази) і два кути, що при­лягають. Потім шляхом нескладних тригонометричних розрахунків підраховують відстань до об'єкта, який знаходиться у вершині побудованого трикутника.

З огляду на важливість об'єктивного подання джерел криміналістичної інформації необхідно розглянути деякі питання практики вимірювання.

Перш ніж розпочати вимірювання, треба визначити необхідний ступінь точності бажаних результатів. Тут недоречна як недостатня, так і зайва точність. Наприклад, тов­щину уламків шибки, виявлених на місці події, слід вимірювати штангенциркулем з точністю до 0,2 мм, тому що технічні допуски для листової шибки коливаються в межах + 0,2-0,5 мм; розміри вистреленої кулі, зокрема її діаметр, необхідно визначати з точні­стю до 0,01 мм, оскільки калібри зброї різних систем відрізняються сотими частками міліметра (7,62; 7,63; 7,65мм тощо.). Вимірювати відстань між предметами достатньо з точністю до сантиметра. Слід ще раз нагадати, що розміри предметів не можна визначати в порівнянні з іншими предметами, вираженнями «більше, менше». Процедура вимірю­вання провадиться кілька разів і за кінцевий результат береться середнє арифметичне значення. Особливо необхідно додержуватися цього правила при визначенні справжніх розмірів мікрослідів і малих макрооб'єктів (саморобного і заводського дробу, товщини папера, ширини штрихів тощо.).

Фотографічні методи одержання кількісної інформації мають низку переваг по­рівняно зі звичайним виміром, протоколюванням та іншими способами фіксації, а саме: досить високу точність і об'єктивність відтворення. Фотографічні методи в криміналі­стичній техніці поділяють на залам 'ятовуючі, вимірювальні, контрастюючі, сигналі-тичні, кольороворозрізняючі, стереоскопічні, голографічні, електрографічні, термо­графічні, радіографічні, кінематографічні.

Запам'ятовуючі методи — це методи фотографічної фіксації слідчих дій, опера­тивних і профілактичних заходів. До них належать методи панорамний, стереоскопіч­ний, сигналітичний, репродукційний, рефлексний, мікроскопічний. Методи фотогра­фічної фіксації не слід змішувати з видами зйомки: орієнтуючим, оглядовим, вузловим і детальним. Методика виконання зйомок і застосування запам'ятовуючих методів ви­кладена в курсі «Судова фотографія».

Панорамний метод. Сутність панорамного методу зводиться до запам'ятовування об'єкта вроздріб (ділянками) таким чином, щоб наступний кадр був продовженням по­переднього. Для цього на кожному наступному кадрі захоплюється невелика частина попереднього кадру, тобто на двох суміжних кадрах фіксується той самий орієнтир. Такі сполучені загальним орієнтиром знімки монтують у панораму.

Панорамний метод може бути круговим, лінійним і вертикальним. Панорамування тротяжного об'єкта з однієї точки називається круговою панорамою. Панорамування про­тяжного об'єкта вроздріб шляхом паралельного об'єктові переміщення фотокамери нази­вається лінійною панорамою. Якщо панорамування протяжного об'єкта провадиться у ви-лтту, то такий метод називається вертикальним панорамуванням.

72 Салтевський М. В. Криміналістика

Ф отографічні вимірювальні методи одержання криміналістичної інформації явля­ють собою запам'ятовування об'єкта разом з метричною одиницею. Так, поруч зі слідом, об'єктом звичайно кладуть масштабну лінійку, а в разі значних розмірів ділянок місце­вості, приміщення, наприклад, при зйомці трупа, доріжки, слідів ніг, транспортних за­собів поміщають глибинний масштаб-рулетку(рис. 2,табл. 17).

У криміналістиці і судовій фотографії вимірювальні фотографічні методи поділя­ють на: 1) планово-вимірювальні; 2) перспективно-горизонтальні; 3) перспективно-похилі; 4) стереофотограмметричні.

Планово-вимірювальний метод зводиться до фотографування об'єкта при такому положенні фотоапарата, коли його оптична вісь знаходиться перпендикулярно до пред­метної площини. Поруч з об'єктом зйомки (у площині, яка знімається) поміщають мас­штаб або фіксують відстаньдо об'єкта, який знімається, і ці дані заносятьдо протоколу. Останнє дозволяє визначити необхідні розміри за фотознімком шляхом обчислень.

Перспективно-горизонтальний метод вимірювальної фотографії виконується при по­ложенні фотоапарата, коли його оптична вісь розташовується паралельно предметній площині при зйомці обстановки місця події, оглядовій і вузловій зйомці. Як масштаб використовуються масштаб-рулетка, фішки (рис.2). розташовувані на місцевості, квад­ратні масштаби, які називаються найпростішими вимірювальними засобами (рис. 2).

Перспективно-похилий метод вимірювальної фотографії відрізняється від двох перших тим, що фотоапарат можна розташовувати під будь-яким кутом нахилу оп­тичної осі до предметної площини, що дозво­ляє знімати в обмеженому просторі (у кімнаті.

коридорі, ванні). На місцевості поміщають гли- С!*У ««ч^

бинну рулетку чи метричний квадратно центру ШШІ^ШШк

внизу кадру. На одержаному в такий спосіб , М знімку (рис. 4) можна визначати відстань між Ві

предметами та їх лінійною довжиною тільки в ^Ш площині, в якій знаходиться масштаб (звичай­но це горизонтальна площина). Стосовно висо-

Рис. 5. Загоііьний вигляд цифрових

Рис. 4. І- вимірювальний знімок з глибинним фотоапаратів типу «Мінолта»:

масштабом; 2—вимірювальний знімок, І —фаховий; 2— "23302ЮОМ"—

виготовлений фотоапаратом «ФСМ-1» аматорський

Розділ II. Технічні засоби і методи збирання криміналістичної інформації 73

т и предметів, то визначення її бажано доручати фахівцю (табл. 17—3). Певний внесок у вимірювальну зйомку внесли С.М.Потапов (1926), Б.Г.Коломацький (1967), Л.Д.Родіонов (1986) та інші. Використання сучасних цифрових фотоапаратів (рис. 5) дає можливість спеціалістові (експерту) за фотознімками визначати справжні роз­міри зафіксованих об'єктів за допомогою комп'ютерних технологій.

Стереоскопічний вимірювальний фотографічний метод — класичний метод, сутність якого полягає в одержанні стереопари знімківтаїх математичній обробцідля одер­жання справжніхрозмірів. Цей метод широко використовується в геодезії, космонав­тиці, військовій справі та в інших галузях, де потрібно швидко і точно визначати відстані.

У 70-ті роки стереоскопічний метод був впроваджений у слідчу практику зйомки місць дорожньо-транспортних пригод (табл. 17—4).

Сигналетичний метод — це певною мірою вимірювальний метод зйомки живих осіб для цілей впізнання, ідентифікації та створення криміналістичних фотокартотек. Стан­дартним апаратом «Зеніт» зйомка провадиться з відстані 1 м (у масштабі 1/19), а знімки виготовляються у фас і профіль у 1/7 натуральної величини.

Контрастуючий метод — це спеціальний спосіб зйомки і оброблення фотоматеріалу, який дозволяє одержувати зображення підвищеної контрастності. Контрастуючою зйом­кою можна запам'ятати слабковидимі чи невидимі деталі, наприклад, утиснені сліди тексту, мікросліди, сліди підчищення, дописки, наведення тексту тощо. Широкі мож­ливості зміни контрасту закладені у виконанні ЕОМ.

Репродукційний метод полягає у фотографуванні об'єктів, головним чином доку­ментів (текстів, креслень, Схем), звичайною чи спеціальною апаратурою («Ель», РУ-1, РУ-2, МРК, «Белар», «Спектомас», ФМ Н-2). Зараз копіювання і збільшення плоских об'єктів, документів провадиться комп'ютерними засобами: сканерами, принтерами, ксероксами та іншою сучасною розмножувальною технікою.

Фотографічний кольороподільний метод був розроблений засновником судової фо­тографії Є.Ф.Буринським (1849-1912) для відновлення невидимих, згаслих і вкритих барвниками текстів. Є. Ф.Буринський відновив вицвілі тексти в грамотах Дмитра Донсь­кого, що пролежали в землі майже два століття. Сутність методу полягала в сполученні двох однакових негативів, з яких виготовлялися контратипи і знову сполучалися. Цей трудомісткий процес повторювався декілька разів до появи тексту. Кольоророзріз-няльний метод у його первісному вигляді зараз не використовується, це завдання ви­рішують значно швидше, наприклад, дослідженням в УФП, ГЧП, зйомкою зі світлоф­ільтрами, комп'ютерною технікою.

Фотографічний кольоророзрізняльний метод. Кольороподільний і кольоророз-різняльний методи не слід ототожнювати, вони, по суті, різні. Є.Ф.Буринський назвав кольороподілом процес відновлення невидимих текстів, що згасли від часу. Кольоро-розрізнення — це фотографічний процес, у ході якого встановлюють розходження між двома близькими за кольором текстами, штрихами, наприклад, дописку в документі, виправлення іншим чорнилом тощо.

В основі фотографічного кольоророзрізнення лежить фізичний закон можливості відтворення всієї гами кольорівзадопомогою комбінації тільки трьох — червоного (пур­пурного), жовтого і синього. Всі предмети сприймаються кольоровими тому, що в ос­новному вони відбивають тільки промені властивого їм кольору. Тканина здається чер­воною, оскільки вона відбиває червоні промені, а всі інші поглинає. Якщоу світлі, який

74 Салтевський М. В. Криміналістика

п адає на об'єкт, відсутні промені однойменного кольору, то об'єкт сприймається як білий.

Ефект кольоророзрізнення досягається при спостереженні пофарбованого предме­та у певній зоні спектра, що і називається оптичним кольоророзрізненням. Останнє досягається також шляхом застосування сенсибілізованих чорно-білих і кольорових фо­томатеріалів у процесі зйомки і обробки. При кольоророзрізненій зйомці світлофільтр розташовують перед об'єктивом, а при спостереженні — перед оком або джерелом світла. Кольоророзрізнення дозволяє диференціювати близькі за відтінком кольори, невидимі неозброєним оком. Зараз кольоророзрізнення роблять на комп'ютерній техніці за допо­могою ППП (пакет прикладних програм).

Голографічний метод. Голографія — це фотографічний метод запам'ятовування, а потім і відновлення хвильового фронту, відображеного об'єктом світла когерентного джерела, використовуваного для висвітлення. Голографічна зйомка провадиться без фотокамери. Об'єкт висвітлюють променем лазера і одночасно частину цього ж проме­ня спрямовують на приймач (фотопластинку), розташовану перед об'єктом, шо фото­графується.

Голограма має особливі властивості: кожна її ділянка містить інформацію про весь об'єкт, тобто якщо фотопластинку-голограму розділ йти на частини, наприклад розмі­ром 1 мм², то з кожної з них можна одержати все зображення, відображене на пластинці. Голограма дозволяє фіксувати зображення, відтворене радіохвилями, рентгенівськими променями. Голограму на товстошарових емульсіях можна розглядати в звичайному світлі. Тримірне зображення на голограмідає можливість бачити деякі предмети збоку, що маскуються перед розташованими об'єктами.

Електрографічний метод використовується в електрографії. Сутність його поля­гає в одержанні фотографічного зображення на світлочутливому шарі — фотопровідни-ку, який при висвітленні стає електропровідним пропорційно освітленості. Таким чи­ном, на фотопровідниковому шарі виникає приховане зображення.

За способами візуалізації прихованого зображення на фотопровідному шарі розріз­няють певні види електрографії. Найбільш поширеною є ксерографія. Вона використо­вується в різних підрозділах правоохоронних органів як техніка для тиражування доку­ментів. Поява кольорових ксероксів була використана злочинцями для копіювання гро­шових купюр, підробки різнихдокументів (виготовлення бланків).

Радіографічний метод відносять до фотографічного лише тому, що зображення об'єкта, відтворене пучком швидких нейтронів, фіксують на фотошарах, оброблюва­них хімічним способом. Для одержання зображення. наприклад, невидимого сліду пальця на документі останній опромінюють швидкими нейтронами, в результаті чого елемен­ти, що входять до складу потожирової речовини (фосфор, калій, кальцій, натрій та ін.), перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім документ притискують до фотоплас­тинки і залишають у контакті з нею. В тих місцях, де розташований слід, фотопластинка піддією радіації ізотопів, що утворилися, засвічується. Залишається виявити фотопла­стинку, і на ній можна побачити темне зображення сліду пальця на зовсім світломутлі, а позитив матиме темне тло з білим слідом пальця.

Фотографічний термографічний метод запам'ятовування зображення являє со­бою процес одержання зображення втеплових (інфрачервоних) променях. Приймачами теплового зображення слугують те пловізори, прилади нічного бачення, фотографічні матеріали, чутливі до далекої інфрачервоної області. Термографічним методом можна

Розділ II. Технічні засоби і методи збирання криміналістичної інформації 75

о держати зображення закритого барвниками тексту. Якщо на залитий текст покласти термоплівку і об'єкт підігріти з протилежного боку, то на термоплівці вийде зображення закритого тексту. Термографічний метод фіксації поки що перебуває в стадії впровад­ження, оскільки у слідчій практиці немає спеціальних портативних тепловізорів для виявлення і фіксації теплових слідів, хоча така можливість існує, наприклад, для вияв­лення слідів рук, залишки трупа будь-якого предмета, що знаходився якийсь час на місці події, а потім був прибраний).

Кінематографічні і відеографічні методи застосовуються для фіксації динамічних станів об'єктів, подій спеціальними засобами — кіно- і відеокамерами. За допомогою кінемато-відеографічних методів, реалізованих у ході зйомки, вирішуються такі зав­дання: а) з документальною точністю фіксують події, дії, явища в динаміці; б) запам'я­товують і зберігають динамічну інформацію; в) фіксують не тільки подію, а й час. Утих випадках, коли виникає необхідність показати динаміку якої-небудь дії, наприклад, впізнання, перевірки показань на місці, слідчого експерименту, застосовують кінозйомку чи відеозапис. Оскільки методика роботи з кінокамерою і відеокамерою майже однако­ва, то й тактичні прийоми залишаються практично однаковими. Як при кінозйомці, так і при відеозапису застосовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомки (за­писи). Використовуються також методи панорамування, уповільненої і прискореної зйомки. Сутність цих методів викладається в спеціальній літературі з судової кінема­тографії і відеозапису.