6.3. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні

Виникнення, розвиток і впровадження криміналістичних знань в Україні безпосе­редньо пов'язані з науковою і практичною діяльністю науково-дослідних інститутів Міністерства юстиціїУкраїни, кафедр криміналістики Київського й Одеського універси­тетів, Харківського юридичного інституту. Вчені, які очолювали ці установи: у Києві -С.І.Тихенко (1896-1971), уХаркові-М.М.ГродзінськийіВ.П.Колмаков (1913-1970), підготували плеяду нині активно працюючих на кафедрах і в інститутах молодих фахівців, які становлять школу українських криміналістів (В.О.Коновалова.А.М.Колесниченко, В.Т.Гончаренко, В.К.Лисіченко, М. В. Салтевський, Г.А.Матусовський, М.Я.Сегай).

Нині в системі Міністерства юстиції України функціонують сім інститутів судових експертиз — Харківський, Київський, Одеський, створені ше 1925 р., Донецький, Львівський, відкриті 1995 р., Кримський і Дніпропетровський, відкриті 2002р.

МВС України має мережу експертних криміналістичних центрів. У кожному облас­ному і міському УВС функціонує експертно-криміналістичний центр, відділ, відділен­ня чи група, а в МВС України —науково експертно-дослідний криміналістичний центр.

Основними завданнями експертно-криміналістичних підрозділів є: а) техніко-кри-міналістичне обслуговування органів дізнання і слідства криміналістичною технікою, надання практичноїдопомоги у використанні її при збиранніджерел доказів; б) прове­дення попереднього дослідження речових джерел інформації для органів дізнання; в) провадження судових експертиз; г) виявлення за допомогою криміналістичного обліку причетних до вчинення злочинів осіб.

Співробітники криміналістичних підрозділів МВС виступають як експерти в суді або фахівці при провадженні слідчих дій.

Експертні криміналістичні підрозділи (лабораторії) існують у Службі безпеки та військових округах Міністерства оборони.

Розділ II. Технічні засоби та методи збирання криміналістичної інформації

(КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА)

Глава 7. Теоретичні засади криміналістичної техніки

7. /. Предмет і завдання криміналістичної техніки

Слідча діяльність є пізнавально-знаряддєвою. У криміналістиці для позначення знарядь праці слідчого й оперативного працівника застосовують різні поняття: «нау­ково-технічні засоби», «технічні засоби», «техніко-криміналістичні засоби», «опера­тивна техніка» тощо, об'єднані загальним поняттям «криміналістична техніка».

Поняття «криміналістична техніка» виникло як позначення сукупності технічних пристроїв, пристосувань і матеріалів, що використовуються для виявлення, фіксації і дослідження джерел криміналістичної інформації. Підставою для появи і впровад­ження технічних засобів у слідчу практику стали досягнення природничих і технічних наук, головним чином фізики, хімії, біології, методи та засоби яких були трансформо­вані в практику розслідування злочинів. Дослідження речових доказів із застосуван­ням технічних засобів було початком зародження криміналістичної техніки. Тому су­купність застосовуваних технічних засобів назвали технікою слідчого, а техніку інспек­тора кримінального розшуку — «кримінальною технікою». Нині застосовуються поняття «криміналістична техніка» й «оперативна техніка».

Водночас криміналістична техніка - це не лише сукупність приладів і пристроїв, пристосувань і матеріалів, ай система теоретичних концепцій, рекомендацій щодо найефективнішого застосування засобів для збирання і дослідження доказів у кримі­нальному судочинстві, тобто це самостійний розділ криміналістики.

Таким чином, криміналістична техніка, з одного боку, являє собою сукупність технічних засобів, а з іншого - розділ науки криміналістики. Таке подвійне розуміння зберігається дотепер і є найдоцільнішим.

Предметом криміналістичної техніки, на думку багатьох учених, є система науко­вих положень і розроблені на їх основі технічні засоби, прийоми та методи, призначені КИЯ збирання, дослідження і використання доказів (за Р.С.Бєлкіним, 1966). Інші вчені В.Я.Колдін, 1990, М.П.Яблоков, 1990), визначаючи предмет криміналістики, наго-пують на інформаційному підході, вважаючи, що це не лише збирання доказів, а й накопичення і опрацювання інформації про розслідувану подію, технічні засоби та способи запобігання злочинам. Такий підхід здається виправданим, оскільки підчас ічих дій збирають не докази, а лише джерела криміналістичної інформації — об'-и зі слідами. Останні можуть стати доказами після виконання процесуальної про-недури огляду та приєднання предмета до матеріалів кримінальної справи.

Отже, криміналістична техніка — це розділ криміналістики, який включає систе­

му- теоретичних положень, принципів і технічних засобів і методів, що ґрунтуються на

них і застосовуються для збирання, опрацювання дослідження і подання криміналістичної інформації при розслідуванні та запобіганні злочинів.

Завданнями криміналістичної техніки є: 1) розроблення технічних засобів і ме­тодів, що забезпечують введення у процес доказування нових джерел криміналістич­ної інформації; 2) виявлення і вилучення слідів злочину; 3) встановлення причин взає­модії і механізму утворення слідів; 4) встановлення властивостей і станів, групової належності й тотожності об'єктів-джерел інформації; 5) обробка та використання кри­міналістичної інформації для розкриття і запобігання злочинам; 6) розроблення прийомів і технічних засобів оцінки та подання криміналістичної інформації у право­охоронній діяльності.

7.2. Класифікація засобів криміналістичної техніки

Криміналістична техніка - поняття досить широке, і зміст її технічних засобів класифікують по-різному. Перша класифікація була запропонована С.М.Потаповим (1926), який усі засоби криміналістичної техніки розділив надві групи: 1) засо­би для збирання інформації в ході слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; 2) засоби для експертного дослідження речових джерел, іншими словами, на «засоби слідчого і оперативного працівника» та «засоби експерта». За суб'єктом застосування криміналістична техніка маєдетальнішу класифікацію. Так, розрізняють техніку про­курора, криміналіста, інспектора кримінального розшукл. співробітника ДАТ тощо. В літературі запропоновано й інші класифікації технічних засобів, що використо­вуються у правоохоронній діяльності, наприклад, за цільовим призначенням, видом наукового знання. За галуззю наукового знання технічні засоби поділяють на за­гальні та спеціальні.

Загальні технічні засоби — це засоби, запозичені з інших галузей науки, побуто­вої техніки застосовуються без будь-яких змін і вдосконалень, наприклад, транс­портні засоби, різні інструменти (слюсарні тощо), засоби дротового та радіозв'язку, фототехніка, звуко- та відеотехніка, рентгенотехніка, ультрафіолетова й інфрачер­вона техніка. Це технічні засоби загального призначення, їх не слід відносити до криміналістичних засобів, оскільки вони призначені для інших видів діяльності.

Технічні засоби, запозичені з інших галузей знань, у криміналістиці використо­вуються, як правило, в технічних комплектах спеціального призначення (слідча ва­ліза, пересувна криміналістична лабораторія тощо), де звичайні інструменти та зна­ряддя праці об'єднані єдиною криміналістичною метою. У криміналістичному ком­плекті олівець, циркуль, пасатижі та фотоапарат виконують криміналістичну функцію збирання, дослідження джерел доказів і в цьому плані в комплекті їх допу­стимо називати засобами криміналістичної техніки.

Спеціальні засоби криміналістичної техніки — це предмети, пристрої, які є інстру­ментами криміналістичної діяльності щодо збирання, дослідження і використання доказової інформації [рис. 1;табл. 1,6]. Це спеціальні прилади та пристрої призна­чені для виявлення, фіксації і дослідження слідів злочину, вилучення з них доказо­вої інформації, наприклад, йодна трубка, прилад «Портрет» для композиції суб'єк­тивних портретів, прилад оптичного спостереження (ГТОС), порівняльний криміна­лістичний мікроскоп МСК-1 [табл. 5].

Розділ II. Технічні засоби і методи збирання криміналістичної інформації 57

За суб 'єктом використання технічні засоби поділяють на техніку сл ідчого, опе­ративного працівника й експерта. Слідчий, дізнавач можуть застосувати мікроскоп, ультрафіолетове джерело для виявлення слідів живлення, при цьому методика до­слідження не має істотних відмінностей від спеціальних методик. Відмінність поля­гає у процесуальному статусі результатів дослідження. Результати застосування мікроскопа слідчим не породжують процесуальних джерел доказів. Слідчий одер­жує за допомогою технічних засобів інформацію для себе — для побудови окремих версій, вибору напрямку розслідування. Використання технічних засобів експертом породжує джерело доказів — висновок експерта.

Суб'єктом застосування технічних засобів може бути суд, який здійснює пере­вірку, дослідження і оцінку доказі в. Тому суд може й повинен досліджувати джерела інформації із застосуванням технічних засобів, головним чином для наочного сприй­няття невидимих, маловидимих ознак, які лежать в основі висновку експерта, а та­кож оперативних розробок провадження слідчих дій. У зв'язку з розробкою кон­цепції судової реформи в Україні ставиться питання про технічне оснащення суду, в тому числі й криміналістичною технікою, комплект якої ще необхідно розробити.

За спеціальним призначенням криміналістичні засоби поділяють таким чином: 1) за­соби фото-, кінотехніки та відеозаписуючої техніки; 2) засоби запису акустичної інформації —звукозаписна техніка; 3) засоби роботи з матеріальними слідами для їх виявлення, фіксації і дослідження; 4) аналітичні засоби; 5) пошукові засоби; 6) засо­би збирання, збереження і оброблення інформації — обчислювальна та кібернетична техніка; 7) допоміжні засоби.

Цікавий поділ криміналістичної техніки був запропонований Р.С.Бєлкіним (1993) - поділяти її на «польову криміналістику» та лабораторну (кабінетну) техні­ку. Поняття «польова криміналістика» об'єднує технічні засоби, які використовує слідчий у ході слідчих дій у полі, наприклад, при огляді місця події на відкритій місцевості, допиті особи на місці затримання, при слідчому експерименті, тобто поза кабінетом слідчого.

Криміналістична техніка як розділ науки криміналістики має свою систему, яка включає 1) судову фотографію, 2) трасологію; 3) судову балістику; 3) криміналі­стичне дослідження листа; 4) техніко-криміналістичне дослідження документів; 5) кримінальну реєстрацію; 6) криміналістичне ототожнення людини за ознаками зо­внішності; 7) криміналістичне дослідження матеріалів речовин і виробів. Ця класи­фікація є традиційною і недостатньо відповідає сучасному поняттю і ролі засобів праці в слідчій і судовій діяльності. Деякі розділи, наприклад, криміналістичне дос­лідження листа, кримінальна реєстрація, судова балістика, не є технічною діяльні­стю щодо збирання і дослідження криміналістичної інформації. Тому відповідний розділ криміналістики вданому підручнику названий ширше: «Технічні засоби та методи збирання криміналістичної інформації», а зміст розділу включає: 1) теоре­тичні засади криміналістичної техніки; 2) технічні засоби збирання і дослідження криміналістичної інформації; 3) методи збирання криміналістичної інформації тех­нічними засобами; 4) правові підстави використання технічних засобів збирання і дослідження криміналістичної інформації; 5) оброблення і використання криміна­лістичної інформації в розслідуванні та запобіганні злочинам; 6) розроблення прийомів і технічних засобів оцінки та подання криміналістичної інформації у пра­воохоронній діяльності.

58 Салтевський М. В. Криміналістика

Г лава 8. Технічні засоби збирання криміналістичної інформації на досудовому слідстві

Технічні засоби збирання криміналістичної інформації — досить широке понят­тя, що включає будь-які технічні засоби, використовувані як знаряддя праці в пра­воохоронній діяльності. Однак не всі вони належать до кримінальної техніки, хоча багато видів технічних засобів загалом часто використовуються криміналістами у своїй діяльності. Одже поняття «криміналістична техніка» — досить об'єктивне і має включати: технічні засоби загального призначення та власне криміналістичні засоби.