63.1. Криміналістична характеристика

До злочинів проти безпеки руху і експлуатації транспорту законодавець відно­сить порушення правил безпеки руху, тобто діяльність, в якій застосовуються за­соби залізничного, водного, повітряного, автомобільного і міського електротран­спорту, що призвели до настання шкідливих наслідків. Однак не всі порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту утворюють склад кримінального злочину, а тільки ті, які створили небезпеку для життя людей чи викликали на­стання інших тяжких наслідків. Інші порушення правил безпеки руху і експлуа­тації транспорту є дорожньо-транспортними пригодами (ДТП) і служать підста­вою для застосування дисциплінарних, адміністративних і цивільно-правових за­ходів впливу. Звідси треба розрізняти дорожньо-транспортні злочини і дорожньо-транспортні при годи.

Подія на транспорті спочатку сприймається як ДТП і лише пізніше, коли буде встановлено механізм події і ступінь тяжкості наслідків, що настали, вона може бути названа злочином.

Механізм ДТП становить складну систему взаємодій (механічних, фізичних, хімічних і біологічних) транспортних засобів і людей у матеріальному середовищі. За характером взаємодії розрізняють: зіткнення транспортних засобів; наїзд транс­портних засобів на перешкоду; наїзд на пішохода, велосипедиста, тварину, гужо­вий, санний транспорт; падіння пасажирів із транспортного засобу; перекидання транспортних засобів.

Зіткнення являє собою зіткнення двох транспортних засобів, воно може бути прямолінійним — «в лоб» і дотичним. У першому випадку виникають сліди тис­ку, а в другому — сліди ковзання. Наїзд — це зіткнення з нерухомими предмета­ми, що перебувають як на проїзній частині дороги, так і поблизу неї, на узбіччі (дерева, опори електромереж, будівлі тощо). Наїзд на пішохода — це наїзд на пе­решкоду, що рухається, на трасі або осторонь неї. Падіння пасажирів припускає випадання їх з кабіни, кузова, з підніжки тощо. Найбільш складною взаємодією об'єктів події є перекидання, коли одиничний транспортний засіб утрачає стійкість і перевертається. Цю взаємодія не можна плутати з перекиданням при зіткнен­нях і наїздах.

Подія ДТП виникає раптово і протікає короткочасно. Ці дві обставини слід вра­ховувати при виявленні джерел вербальної інформації та її оцінці.

Причинами ДТП є: 1) порушення особою, що керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, наприклад, перевищення швидкості, неправиль­ний обгін, виїзд на зустрічну смугу руху тощо; хвороба, втома, технічна несправність транспорту. Особливо небезпечними є порушення правил руху в стані алкогольного і наркотичного сп'яніння; 2) порушення пішоходами правил дорожнього руху і па­сажирами правил посадки, висадки; 3) порушення правил технічної експлуатації, обслуговування і випуску транспорту на маршрут, контролю за станом дорожнього полотна, неякісний ремонт та ін.

548 Салтевський М. В. Криміналістика

П редмет безпосереднього посягання. Подія ДТП закінчується заподіянням шко­ли здоров'ю чи життю людини і матеріальному середовищу. Тому предмети безпо­середнього посягання, що вступають у взаємодію, становлять низку об'єктів живої і неживої природи, які неможливо повністю назвати, їх можна характеризувати лише за агрегатним станом — це тверді тіла, що мають стійку зовнішню форму, механізми і пристрої, що рухаються; сипучі і рідкі речовини; біологічні об'єкти — тварини, рос­лини, нарешті, це людина, її тілесна сутність як фізичне тіло.

Спосіб вчинення — це спосіб дії особи в складному механізмі транспортного зло­чину. Його треба розглядати ієрархічно від загального способу, до структури якого входить людина як керуючий початок руху «людина « річ», до менш загальних — про­стих способів взаємодії «річ « річ». Умовно загальний спосіб «людина « річ» («люди « речі») являє собою керований рух транспорту суб'єктом, який опинився в дорожній ситуації, наприклад, зробив неправильний обгін, виїзд на зустрічну смугу руху, кру­тий поворот, об'їзд перешкоди, зпізніле гальмування тощо. Усе це призводить до зіткнення, наїздів, перекидання, одним словом, до аварій на транспорті. Таким чи­ном, загальний спосіб створює початок некерованого руху транспортного засобу, що розвивається спонтанно у вигляді взаємодії «річ - річ» («бампер - стовп»; «шина - асфальт», «кузов - дорожнє огородження» тощо). Прості взаємодії некеровані, фор­ма руху може бути: прямолінійною, прямолінійно-поступальною, зворотно-посту­пальною, обертальною і обертання-гойдання.

Слідова картина відображає спосіб вчинення злочину і залежить від форми руху, що лежить в основі механізму простої контактної взаємодії. При зіткненні два транспортні засоби рухаються прямолінійно назустріч один одному — утворю­ються об'ємні сліди тиску; при наїздах на перешкоду транспорт рухається прямол­інійно або поступально до нерухомого об'єкта — виникають сліди ковзання; при обгонах, об'їздах, крутих поворотах виникає обертальний момент, тобто оберталь­но-поступальний рух, що створює концентричні сліди ковзання. Так, при дотич­ному наїзді на перешкоду (людину, машину) остання одержує обертальний мо­мент, у місці контакту з опорою (асфальт, ґрунт) утворюється концентричний слід ковзання. При екстреному гальмуванні утворюється слід «юзу», а при перекиданні, коли машина перевертається кілька разів, - сліди обертання, гойдання на узбіччі і полотні дороги.

Якщо взаємодіють біологічні або рідкі і сипучі неорганічні об'єкти з транспорт­ним засобом, то виникають сліди, плями рідин, олії, крові; осипу - розбитого фар-ного скла, сипучих речовин; на транспортному засобі — сліди мікрочастинок мало-видимі і невидимі.

Особа злочинця. Найчастіше винними виявляються малодосвідчені водії, що не уміють швидко оцінювати ситуацію, прогнозувати її розвиток, недостатньо во-у7г%?)л!?72? /рряяомямл? мя»£врув;ш»я. Моясіз) людм занадто самовлевнені схильні до невиправданого ризику. Досвідчені водії віком 40-50 років діють занадто по­вільно, втрачають швидкість реакції. Такі водії нерідко стають «збуджуючим фак­тором». ДТП в основному вчиняють водії, частка пішоходів в них складає при­близно 20% випадків.

При встановленні особи водія необхідно з'ясувати професійні якості (стаж, рівень підготовки, досвід водіння), наявність захворювань, що справляють вплив на стомлюваність, психологічний портрет водія, тип нервової діяльності.

Розділ XVII. Основні методики розслідування злочинів проти громадськоїбезпеки 549

6 3.2. Порушення кримінальної справи типові ситуації, які виникають

Злочини про порушення правил дорожньої безпеки, зокрема на транспорті, порушуються за фактами події, що має ознаки злочинного діяння. Спочатку не зав­жди очевидні факти порушення правил дорожнього руху. Це встановлюється пізніше, після оцінки зібраної первинної інформації і провадження невідкладних слідчих дій.

Початкова інформація про факти ДТП надходить від органів дізнання, швидкої допомоги, лікарень, потерпілих, водіїв, окремих громадян-свідків. До моменту при­буття слідчого на місце події, залежно від наявності джерел інформації, виникають три ситуації: 1) сприятлива; 2) малосприятлива; 3) несприятлива.

Сприятлива ситуація виникає тоді, коли на місці події зберігаються всі джерела інформації: є водій, транспорт, потерпілий і свідки.

Малосприятлива ситуація виникає за відсутності одного чи кількох її елементів — джерел. Тому малосприятливих ситуацій може бути дві, коли: а) на місці події є: транспорт, потерпілий і свідки, а водій сховався і особа його невідома; б) на місці події є потерпілий і свідки, а водія і транспорту немає; особа водія невідома.

Несприятлива ситуація виникає тоді коли: а) на місці події є тільки свідки, немає водія і транспорту, потерпілий відправлений у лікувальну установу; б) на місці події є тільки потерпілий (труп), інших джерел немає.