61.1. Криміналістична характеристика

Природне оточення людини — земля, повітря, вода, рослинний і тваринний світ — утворює середовище її проживання, елементи якого пов'язані біологічними закономірностями розвитку та існування людини. Порушення цих закономірнос­тей, природних взаємозв'язків призводить до розбалансованості системи «людина « природа», порушення екологічної рівноваги в природі. Тому встановлені прави­ла користування природними ресурсами і правила, що забороняють їх пошкод­ження і знищення. Останні регулюються адміністративним і кримінальним зако­нодавством.

Екологічний злочин — це посягання на встановлений законом режим викорис­тання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, гарантування еко­логічної безпеки і дії, що завдають шкоди навколишньому середовищу, чи здоров'ю людини чи створюють загрозу такої шкоди.

Особливостями екологічних злочинів є порушення різного роду екологічних нормативів для виробничих процесів, пов'язаних з використанням природних ре­сурсів. Тому такі злочини характерні для промислової і сільськогосподарської сфер виробництва, звичайно із замкнутим циклом, наявністю шкідливих біологічних, хімічних та фізичних відходів. На таких підприємствах невисокий рівень технічного оснащення, слабка виробнича дисципліна (особливо на обслуговуванні очисних споруд, шкідливих цехів та ін.).

Механізм злочину полягає у викиді, скиданні, зливі шкідливих відходів вироб­ництва в біосферу, що веде до руйнування ґрунту, водних джерел, загибелі рослин­ного і тваринного світу, заподіює шкоду здоров'ю людини.

У новому Кримінальному кодексі України всі екологічні злочини (ст.ст. 236-254) об'єднані в розділі VIII «Злочини проти довкілля» і розділ IX «Злочини проти громадської безпеки». Це свідчить про те, що законодавець надає розслідуванню екологічних злочинів важливого значення.

Предметом безпосереднього посягання є природні ресурси в найбільш широкому їх розумінні, нарешті, життя і здоров'я людини.

У кримінальному праві класифікація екологічних злочинів нерідко проводить­ся за так званим «ресурсним принципом» (забруднення землі, моря, порушення пра­вил охорони надр, вод, екологічної безпеки тощо). У криміналістичному аспекті для побудови методик розслідування доцільніше класифікувати екологічні злочини за способом їх вчинення, способом дії злочинця.

Спосіб вчинення злочину. Неважко помітити, що всі екологічні злочини вчиня­ються протиправними діями, серед яких можна назвати: порушення встановлених правил; ухилення від дотримання встановлених правил; забруднення екологічного об'єкта; знищення екологічного об'єкта.

Порушення, знищення, ухилення і забруднення — це способи дії злочинця, спосіб безпосереднього прикладання сили до об'єкта взаємодії — предметів на­вколишнього середовища, які важко перелічити. Звідси механізм злочину і утво-

Розділ XVI. Основні методики розслідування злочинів у сфері господарської діяльності 533

р ення слідової картини є загальними для взаємодіючої системи «люди - речі». Матеріальні та ідеальні сліди-відображення залишаються на речах, у пам'яті лю-лини і на її тілі.

Слідова картина екологічних злочинів вельми різноманітна, тут зустрічається вся гама можливих матеріальних і ідеальних слідів, оскільки в механізмі події беруть участь люди і речі, що взаємодіють і утворюють ідеальні сліди пам'яті і матеріальні сліди-предмети, сліди-відображення, сліди-речовини. Це: 1) ділянки відкритої і за­критої місцевості, де безпосередньо вчинені злочин, верстати, агрегати, огороджен­ня, вибухонебезпечні предмети, піднімальні механізми тощо; 2) вимірювальні при­лади, пульти і щити управління, трубопроводи, заглушки, вентилі і т.ін.; 3) сирови­на, інструменти, транспортні засоби; 4) матеріальні сліди, наприклад, вибуху, руйнування, пожежі, катастрофи, обвалу, сліди рук, ніг, транспортних засобів, ме­ханізмів, сліди-предмети, сліди-речовини; 5) труп і його одяг.

Особа злочинця — це, як правило, посадова особа, що займається плануван­ням і використанням природних ресурсів. Це керівники підприємств, державні діячі, наділені владними повноваженнями охороняти природу і використовувати її ресурси в соціальній діяльності, нарешті, це приватні фізичні особи, що здійсню­ють свої потреби з порушенням встановлених правил і знищують лісові масиви (вирубка лісу, браконьєрські полювання і риболовля). Надати їм якусь психологі­чну і соціальну характеристику навряд чи можливо, оскільки «людство в цілому виявилося недостатньо організованим для того, щоб не руйнувати природу і збе­рігати умови, в яких воно могло б благополучно і необмежено довго розвиватися» (О.Єлісєєв, 1991).

61.2. Порушення кримінальної справи і виникаючі типові

слідчі ситуації

Повідомлення про приводи можуть бути усні і письмові. Однак повідомлення — це тільки привід, його треба перевірити. Тому діяльність слідчого спрямована на перевірку даних, що повідомляються, і включає: а) перевірку реальності існування фактів, що повідомляються; б) встановлення ознак екологічного злочину в фактах, що повідомляються; в) оцінку достатності зібраної інформації і прийняття конкрет­ного рішення відповідно до ст. 97 КПК.

У ході перевірки заяв і повідомлень звичайно виникають слідчі ситуації, які на­зивають типовими і класифікують по-різному. У методиці розслідування екологіч­них злочинів доцільно всі ситуації класифікувати на три типи: 1) еколого-спонтанні; 2) еколого-динамічні; 3) еколого-прогностичні, тобто ситуації, коли шкідливі на­слідки лише прогнозуються. Розглянемо їх.

Еколого-спонтанна ситуація — це одноразовий вплив забруднюючих речовин на живе і неживе середовище внаслідок спонтанних, разових викидів, скидань забруднюючих речовин. Такі ситуації виникають при прориві дамб, трубопро­водів, каналізаційних мереж, очисних споруд, при аваріях під час транспорту­вання отруйних речовин. Оскільки ситуація спонтанна, то вона зненацька ста­вить здоров'я людей, рослинний і тваринний світ, надра землі перед фактом за­бруднення, знищення, що передбачити малоймовірно. її ознаками можуть бути лише прогнози, оскільки вони визначаються правилами технічної експлуатації.

534 Салтевський М. В. Криміналістика

П ри порушенні останніх виникає катастрофа (вибух казана, реактора, викид от­руйних речовин).

Слідова картина спонтанних ситуацій характеризується наявністю наступ­них джерел інформації: а) матеріальних слідів забруднення (фунту, води, повітря), наявністю захворювання людей, загибеллю тварин тощо; б) документів офіцій­них установ, що займаються охороною навколишнього середовища; в) письмо­вих повідомлень, усних заяв про забруднення навколишнього середовища; г) офіційних документів, довідок, аналітичних звітів лікувальних установ (лікарні, ветлікарні, епідемстанції); г) слідів пам'яті (свідків-очевидців, підозрюваних, потерпілих).

Еколого-динамічна ситуація є найбільш поширеною, оскільки людина своєю діяльністю постійно створює екологічні ситуації (знищує ліс, забруднює атмосфе­ру, ґрунт тощо). Однак вона стає небезпечною, коли людина порушує екологічний баланс між споживанням ресурсів природи та їх відтворенням. Тому ситуація і нази­вається динамічною, оскільки вона існує постійно, доки концентрація шкідливих речовин не перевищить граничнодопустимі норми. Після цього ситуація із допус­тимої перетворюється на криміногенну.

Слідова картина еколого-динамічної ситуації схожа з такою в еколого-спон-танній наявністю матеріальних слідів забруднення, спеціальних документів приро­доохоронних установ, свідчень і повідомлень лікувальних установ, повідомлень і заяв окремих громадян. Матеріальні сліди найчастіше очевидні і рідко вимагають спеці­ального дослідження. Еколого-динамічні ситуації відрізняються лише безупинним процесом утворення слідів шляхом постійного збільшення їх концентрації на яко-му-небудь об'єкті (в організмі людини, ґрунті, повітрі, воді).

Якщо вчасно не запобігти розвиткові еколого-динамічної ситуації, вона може перетворитися наеколого-спонтанну. Наприклад, внаслідок розширення виробниц­тва без зміни очисних споруд, останні внаслідок постійного нагромадження забруд­нених речовин можуть не «впоратися», тоді відбувається спонтанний викид або злив, що характеризується як екологічна катастрофа.

Еколого-прогностична (латентна) ситуація являє собою прогноз про ймовірне настання шкідливих наслідків у майбутньому з появою додаткових ознак-обставин. Ознаки латентної ситуації реально існують — це неточності, прорахунки в проекту­ванні і плануванні, зловживання при монтажних і будівельних роботах, тобто суб'­єктивні ознаки. Під час приймання робіт їх не помітили або не бажали помічати (дострокове введення вдію підприємства з недоробками). Тому ознаки є реальними і фактично існують латентно. Однак вони самі по собі не приведуть до аварії чи ка­тастрофи. Для цього необхідна поява об'єктивних додаткових зовнішніх обставин у ви­гляді порушення гранично допустимих норм експлуатації об'єкта, що в сукупності із суб'єктивними обставинами призводять до аварійних ситуацій. Образно кажучи, еколого-прогностична ситуація — це «потенційний заряд», для вибуху якого по­трібний «зовнішній детонатор».

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» зобов'­язує природоохоронні установи оцінювати екологічну безпеку виробничої діяль­ності, розкривати технічні недоробки при будівництві об'єктів і не допускати їх ек­сплуатацію в екстремальних умовах, що призводять до катастроф.

Слідова картина ситуації відображена в матеріальних та ідеальних джерелах.

Розділ XVI. Основні методики розслідування злочинів у сфері господарської діяльності 535