Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Криміналістика --Салт.підручник-2005.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5.52 Mб
Скачать

59.1. Криміналістична характеристика

Хабарництво і корупція тісно взаємозв'язані злочини, що характеризуються ра­зовими чи систематичними фактами передачі державному службовцю, посадовій особі грошей, товарів чи надання йому різних послуг за його функціональні дії (без­діяльність), які ця особа вчинила чи вчиняє, чи повинна вчинити в інтересах того, хто дає хабар. Разом з тим корупція відрізняється від хабарництва.

Корупція — це більш широке діяння, що припускає не тільки передачу якихось матеріальних цінностей, й головне — підкуп, продажність громадських і політичних діячів, посадових осіб, лобізм та інше прикриття злочинних операцій.

Чиновники державних установ, банків, місцевих організацій видають пільгові кредити, продають за безцінь державне майно сумнівним особам за хабарі, прикри­вають їхні злочинні махінації — все це корупція. Зараз деякі злочинні синдикати, клани беруть на своє утримання корумпованих державних, громадських службовців (податкової служби, митниць, міліції, виконавчих комітетів).

Хабарництво і корупція є найбільш небезпечними посадовими злочинами, вони зустрічаються майже в усіх сферах повсякденної діяльності.

Предметами безпосереднього посягання служать гроші, автомобілі, аудіо-відео-техніка, коштовності.

Хабарництво — один з найважчих для розкриття і розслідування злочинів. Це пояснюється притаманними йому особливостями механізму слідоутворення.

По-перше, хабар завжди передається під час відсутності очевидців; по-друге, його учасники — хабароодержувач і хабародавець — зацікавлені в його приховуванні; по-третє, оскільки всі учасники хабара несуть кримінальну відповідальність, вони не дають правильних показань, вступають у зговір; нарешті, непоодинокі випадки одержання хабара за законні дії службовця, відтак у документах не залишається яких-небудь слідів. Разом з тим при хабарництві і корумпованих діях залишаються деякі сліди злочинів.

Слідова картина при хабарництві чи корупції менш багата на матеріальні сліди, матеріальну обстановку в місці передачі хабара у вигляді фіктивних або підроблених документів. Головна інформаційна база — це безпосередній предмет хабара, ідеальні сліди-відображення, свідчення товаришів по службі, інших осіб, так чи інакше по­в'язаних з передачею хабара або його одержанням. Тому необхідно технічно гра­мотно вилучати і досліджувати виявлені сліди рук, запахи, матеріали упаковки і збе­рігання.

Суб'єктами хабарництва і корупції є державні службовці; посадові особи, над­ілені адміністративно-господарськими повноваженнями.

Особа хабарника характеризується тим, що публічно він охороняє державні інте­реси, хоча одержує хабар і вчиняє протиправні дії; потайливий, веде замкнутий спосіб життя, не показує, що його витрати значно перевищують офіційні доходи. Гроші, цінності зберігає в схованках, на рахунках у банках, купує дорогі речі, нерухомість, як правило, на підставних осіб.

516 Салтевський М. В. Криміналістика

5 9.2. Особливості порушення кримінальних справ, виявлення ознак хабарництва і корупції в ході перевірних дій

Найбільш поширеними приводами для порушення кримінальних справ про ха­барництво або корупцію є явка з повинною хабародавця чи посередника; безпосе­реднє виявлення ознак хабарництва і корупції органами дізнання, слідчим, проку­рором; заяви і листи громадян; повідомлення адміністрацій підприємств, установ і організацій, втому числі приватних; матеріали, опубліковані в пресі.

Інформація в заявах і повідомленнях — це лише приводи, а підстави, тобто до­статні ознаки хабарництва і корупції, треба встановити перевіркою. СЮ. Журавль-ов (1995) поділяє ознаки хабарництва і корупції на шість груп. Наведемо їх.

До першої групи належать особистісні ознаки (рівень добробуту, специфіка зв'язків державного службовця з представниками комерційних підприємств, харак­тер дозвілля, ускладнений характер потрапляння на прийом, надмірна «зайнятість»).

Другу групу характеризують ситуації, що складаються, на об'єкті (відкриття ва­кансій для певних осіб, підвищення по службі, підпадання під скорочення штатів, пратекціонізм, звільнення з посади).

Третя група включає ознаки, що містяться в показаннях осіб про відомі їм ви­падки хабарництва (факт перебування державного службовця у визначеному місці; відвідування баз, магазинів, підсобних приміщень, зустрічі з певними особами).

До четвертої групи входять відомості, почерпнуті з різних документів (ощад­книжки, особові рахунки, поштові перекази, квитанції комісійних магазинів, лом­бардів, посвідчення про відрядження, документи про одержання кредиту, уп­равлінські документи, реєстраційні документи на квартиру, транспорт, бухгалтерські документи, особисті записи).

П'ята група характеризується ознаками предметів хабара і корупції (гроші, цінності, ярлики, сліди речовин хабара на одязі і тілі, сліди пальців рук хабародавця і хабароодержувача; сліди посередника на предметах хабара, обстановка, сліди взут­тя, транспортних засобів).

До шостої групи входять факти і виявлені ознаки корисливих злочинів, що стали джерелом походження засобів хабара, підкупу (порушення правил торгівлі, відми­вання «брудних» грошей).

Загальна схема перевірних дій включає оперативно-розшукові, організаційні і слідчі дії з метою: а) перевірки вірогідності початкових відомостей; б) пошуку, фіксації і документування нових джерел інформації; в) формування систем джерел інформації за їх доказовою значущістю.

Для вирішення цих завдань проводиться дослідча перевірка, яку треба відрізня­ти від оперативної, яка проводиться органом дізнання внаслідок своїх функціональ­них обов'язків — «виявляє ознаки злочину» (ст. 103 КПК).

Дослідчу перевірку призначає слідчий і здійснює самостійно та за допомогою орга­ну дізнання. У цьому разі слідчий разом з органами дізнання складають єдиний план, спрямований на встановлення таких фактів: 1) чи мав місце факт давання хабара при обставинах, що повідомляються; 2) можливо, хабара не було, а виконувалася законна дія з передачею якоїсь речі, грошей; 3) хабар не передавався, а в повідомленні є обмова. Якщо справа порушується за матеріалами оперативної розробки органів дізнання, то дізнання проводиться згідно зі ст.ст. 104-110 КПК і закінчується

Розділ XVI. Основні методики розслідування злочинів у сфері господарської діяльності 517

с кладанням постанови про направлення справи для проведення досудового слідства.

При рішенні порушити кримінальну справу слідчий з дізнавачем розробляють план реалізації оперативних матеріалів, наприклад, почати розслідування із затри­манням з доказами при передачі хабара або затримання і виявлення хабара при осо­бистому обшуку чи огляді робочого місця. Ці перевірочні дії фіксуються технічними засобами (відеозапис, звукозапис, фотозйомка), відображаються в протоколах ог­ляду, затримання і в такий спосіб набувають статусу речових доказів.

Ці матеріали необхідно відрізняти від таких же фото-кіно-відеоматеріалів, от­риманих внаслідок документування оперативної діяльності по виявленню ознак зло­чину і перевірці їх оперативними засобами.

59.3. Типові ситуації і тактичні особливості їхнього дозволу на первісному етапі розслідування

На первісному етапі розслідування хабарництва і корупції звичайно виникають три типові ситуації:

Перша — сприятлива. Є заява хабародавця, і він готовий сприяти у викритті ха-бароотримувача, якому про це невідомо. Ця ситуація виникає при явці з повинної, коли хабародавець при допиті повідомляє весь механізм давання хабара і появи ка­яття і явки з повинною. Він розповіідає все відоме йому про хабароодержувача, його спосіб життя, як і коли він вимагав хабара, в який спосіб давався хабар до цього ви­падку тощо. У цій ситуації відразу порушується кримінальна справа, проводити до-слідчу перевірку немає необхідності, запевняє Ю.Г. Корухов( 1998) і рекомендує про­вести затримання, допит підозрюваного, обшук та інші слідчі дії. Варто засумніва­тися в запропонованій рекомендації не проводити перевірку заяви особи, що з'явилася з повинною. Не виключено, що заявник обмовляє хабароодержувача з яких-небудь особистих мотивів.

Тому попередня перевірка потрібна, але вона проводиться оперативно, доки заявник перебуває у слідчого в кабінеті, доки проводяться прийняття заяви і опиту­вання заявника. Власне, і сам процес прийняття заяви і бесіда з ним, що фіксується в протоколі — суть перевірка, треба лише вміло побудувати бесіду і витягти макси­мум інформації, що підтверджує зміст заяви.

Друга ситуація - несприятлива - хабародавець і хабароодержувач увійшли в зговір і діють узгоджено, додержуючись однієї версії. Інформація про одержання хабара здобута оперативним шляхом, органом дізнання, але про зміст її невідомо хабаро-давцю і хабароодержувачу.

У цій ситуації звичайно затримують обох підозрюваних. Затримання готу­ють так, щоб провести його в момент передачі хабара або відразу після її вчинен­ня. Затриманих обшукують, оглядають одяг, супроводжуючі предмети, де збері­гався предмет хабара, для виявлення слідів-мікрочастинок одягу (кишені) на гро­шах і сліди пальців на останніх. Після затримання запрошують понятих і оглядають місце передачі хабара (кабінет, відкрита місцевість, автомашина), де можна знайти сліди перебування хабарників. По затриманні негайно порушується кримінальна справа і проводяться: допит, очні ставки, огляд і дослідження пред­мета хабара, пред'явлення для впізнання предметів хабара, обшуки за місцем

518 Салтевський М. В. Криміналістика

п роживання і на робочому місці. Оскільки хабароодержувач і хабародавець діють у зговорі, то слід серйозно забезпечити інформацією майбутній допит обвинува­чених.

Третя ситуація виникає при надходженні інформації про хабар з офіційних дже­рел, хабарникам відомо, що їхні дії перебувають у полі діяльності правоохоронних органів. Ситуація є складною для розслідування. У таких випадках проводять: опи­тування свідків, виїмку і огляд документів; а при наявності підстав — обшук за місцем проживання, після нагромадження достатньої інформації проводять затримання підозрюваного, допит та інші слідчі дії.

Таким чином, для вирішення трьох ситуацій проводяться ті ж самі слідчі дії: до­пит, обшук, затримання, огляд предмета хабара і місця його передачі, виїмка доку­ментів, накладення арешту на майно.

59.4. Організаційно-тактичніособливості провадження початкових і наступних слідчих дій

До початку початкового етапу розслідування слідчий, як правило, має досить інформації для висунення версій і планування слідства. Типовими версіями про ха­барництво і корупцію є такі:

  • передача хабара посадовій особі справді мала місце;

  • підкуп посадової особи здійснювався систематично;

  • має місце обмова, підкупу не було, хабар не передавався;

  • факт передачі грошей був, але це була законна угода;

  • вчинено інший злочин, наприклад, шахрайство;

  • джерело хабара — «брудні» гроші, вчинення інших злочинів;

  • в хабарництві чи корупції є посередники. Розслідування починається з допиту заявника.

Допит заявника має виняткове значення. Заявник надає первинну інформацію для висування версій і планування. Допит заявника не слід плутати з прийняттям заяви і складанням протоколу органом дізнання на основі бесіди і опитування заявника.

Допит заявника спрямований на уточнення первинних даних, викладених у заяві, зокрема: кому переданий хабар, коли, де, за яких обставин; які ознаки пред­мета хабара (сума, в яких купюрах, які ознаки є на грошах — позначки, розриви, складки); якщо хабар давався неодноразово, чому не повідомив у правоохоронні органи; у чому виражалося вимагання, хто може підтвердити; якщо заявник є хаба-родавцем, то обов'язково треба встановити, чому він тільки зараз звернувся до пра­воохоронних органів.

Огляд. Огляд як метод дослідження речової обстановки можна застосовувати для виявлення ознак хабарництва в стадії порушення справи в ході перевірочних дій. Огляд предмета хабара проводиться після затримання з доказами, відразу ж не­обхідно оглянути місце події, одяг хабародавця і хабароодержувача для виявлення перехідних мікрочастинок контакту при передачі хабара, на місці події треба шука­ти сліди ніг, запаху, рук, сліди-предмети (недопалки, упаковки). Розташування пред­метів і речей на місці має важливе значення для перевірки показань. Тому в прото­колі треба чітко і повно фіксувати речову обстановку, навіть якщо не знайшли інших слідів.

Розділ XVI. Основні методики розслідування злочинів у сфері господарської діяльності 519

П ісля затримання проводяться особистий обшук і огляд одягу, взуття, фіксу­ються мікрочастинки грунту, волокон, вміст кишень, гаманця, де зберігалися гроші.

Затримання слідчий проводить після порушення кримінальної справи або в стадії порушення. Затримання з доказами — це одна з важливих слідчих дій для викриття хабарників. Відтак його підготовка повинна бути добре продумана. Слідчий разом із працівником карного розшуку розробляють тактичну операцію «Затримання», ви­бирають місце, час, технічні засоби фіксації. Оскільки відразу після затримання про­водиться огляд предмета хабара і місця його передачі, то рекомендується заздалегідь підготувати понятих, фахівця. Наприклад, у ході огляду упаковки і грошей можуть бути застосовані засоби для виявлення слідів рук, різних міток, які хабародавець нерідко наносить на предмети хабара (написи, цифри, знаки).

Обшук особистий, на робочому місці і за місцем проживання проводиться після затримання підозрюваного з доказами. Залежно від ситуації обшук проводиться од­ночасно у всіх підозрюваних. Шукають предмет хабара, сліди підготовки, наприк­лад, упаковки грошей (клей, скотч, папір), залишки останніх можуть знаходитися в хабародавця, посередника передачі хабара, чорнові записи, ділові документи, що містять відомості про учасників.

Виїмка може проводитися за місцем роботи в бухгалтерії, на робочому місці. Ви­лучаються фіктивні документи на оформлення незаконної угоди (одержання кре­диту, продажу майна, реєстрації підприємств тощо), а також документи, що містять технічну підробку.

У ході обшуку і виїмки слідчий накладає арешт на майно.

Допит обвинуваченого хабародавця і хабароодержувача. Першим доцільно допи­тувати хабародавця, який найчастіше дає правдиві показання, кається і стає на шлях надання допомоги слідству. Нерідко хабародавець — посадова особа, яка має певні заслуги, тому тактику допиту треба будувати так, щоб переконати в марності не­правди і заперечування, слід звертатися до позитивної минулої діяльності, автори­тету тощо. Бути коректним, уважно ставитися до клопотань.

Хабароодержувач найчастіше відмовляється від факту одержання хабара. Тому допитується після одержання достатніх даних для його викриття. Прийоми викрит­тя неправди при допиті відомі з криміналістичної тактики (А.А. Закатов, 1978) і пра­вової психології (В.О. Коновалова, 1997)1.

До числа подальших слідчих дій при розслідуванні хабарництва і корупції відно­сять: повторні допити, очні ставки, впізнання, перевірку показань на місці, судові експертизи. Очна ставка звичайно проводиться між хабародавцем і хабароодержу-вачем, однак вона рідко дає результати, оскільки хабароодержувач усе заперечує. Краще проводити її порізно з посередником і свідками.

Впізнання найчастіше проводиться тоді, коли хабародавець заявляє, що може впізнати хабароодержувача. Для встановлення предмета хабара іноді хабародавцю пред'являють речі і предмети, виявлені у хабароодержувача.

Судова експертиза. Розслідування хабарництва і корупції вкрай обмежено тра­диційними джерелами доказів. В основному спостерігають особистісні джерела і вербальну доказову інформацію. Тому одержання доказової інформації правдивих

520 Салтевський М. В. Криміналістика

д жерел (запахових і звукових слідів, слідів мікрооб'єктів і мікрочастинок) набуває особливого значення. Тим більше, що впровадження нових технологій експертного дослідження таких джерел дозволяє встановлювати спосіб вчинення злочину і ото­тожнює злочинця за його запахом і звуковою мовою (голосу).

Нині при розслідуванні хабарництва і корупції проводяться судові експертизи: почеркознавчі, техніко-криміналістичні, дослідження документів, матеріалів і ре­човин, судово-бухгалтерські, а фоноскопічні (судово-акустичні) експертизи ще рідкісні, хоча законодавець останнім часом допускає використання як джерела до­казів матеріалів оперативно-розшукової діяльності, результати переслідування ка­налів зв'язку злочинців і зняття з них технічними засобами інформації (ч. 2 ст. 65 КПК).

Розділ XVI. Основні методики розслідування злочинів у сфері господарської діяльності 52 :