
- •Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України
- •Криміналістика
- •Глава 18, Сліди звуку (криміналістична акустика) 168
- •Глава 19. Сліди запаху людини (криміналістична одорологія) 178
- •Глава 20, Сліди пам'яті людини 185
- •Глава 21. Засоби вчинення злочину та їх класифікація 194
- •Глава 22. Сліди знарядь вчинення злочинів 200
- •Глава 23. Криміналістична документалістика (технічне дослідження документів) 209
- •Глава 24. Дослідження вогнепальної зброї і слідів пострілу (судова балістика) 229
- •Глава 25. Сліди транспортних засобів, механізмів, пристроїв виробничого і побутового призначення 253
- •Глава 31. Вчення про тактичний прийом 294
- •Глава 32. Слідча ситуація, тактична операція, комбінація і тактичне рішення 301
- •Глава 34. Планування в криміналістичної тактиці 316
- •Глава 35. Джерела інформації досудових слідчих дій 323
- •Глава 36. Слідчий огляд і освідування 331
- •Глава 37. Ексгумація трупа 343
- •Глава 38. Обшук і вмїмка 346
- •Глава 39. Допит і очна ставка 358
- •Глава 40. Тактика пред'явлення для впізнання 374
- •Глава 41. Перевірка показань на місці 384
- •Глава 42. Слідчий експеримент 388
- •Глава 43. Призначення і провадження судової експертизи 397
- •Глава 52. Основи методики розслідуваннязлочинів проти статевої недоторканності і
- •Глава 53. Методика розслідування незаконного обороту наркотичних засобів 466
- •Глава 54. Основи методики розслідування крадіжок, грабежів і розбоїв 475
- •Глава 55. Основні методики розслідування присвоєння, розтрати або зловживання
- •Глава 56. Основи методики розслідування вимагання і шахрайства 495
- •Розділ і. Методологічні засади криміналістики
- •1.2. Предмет криміналістики
- •1.3. Завдання криміналістики
- •1 .4. Система криміналістики
- •2.2. Криміналістичні методи
- •2.3. Класифікація методів криміналістики
- •3.3. Об'єкти криміналістичної ідентифікації
- •3.5. Види криміналістичної ідентифікації
- •3.7. Методика ідентифікації і групофікації
- •4.3. Види взаємодій та їх енергетична сутність
- •5. /. Криміналістика — юридична наука
- •5.2. Зв'язок криміналістики з юридичними науками
- •5.4. Закони розвитку криміналістики
- •6.2. Виникнення криміналістики в Україні
- •6.3. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні
- •Розділ II. Технічні засоби та методи збирання криміналістичної інформації
- •Глава 7. Теоретичні засади криміналістичної техніки
- •8.1. Технічне забезпечення слідчого
- •9.2. Методи польової криміналістики
- •9.3. Методи лабораторної криміналістики
- •10.1. Поняття і сутність правових основ одержання інформації технічними засобами
- •Глава 11. Сліди — джерела криміналістичної інформації
- •1 2.2. Слідоутворення при механічному русі
- •12.3. Слідоутворення при фізичному русі
- •Глава 13. Сліди — ознаки зовнішньої будови
- •14.1. Будова шкірного покриву долонних поверхонь рук і підошов ніг
- •14.6. Сліди локомоційних навичок людини
- •172. Ідентифікаційні ознаки письма
- •1 8.2. Поняття і властивості звукових слідів
- •Г лава 19. Сліди запаху людини (криміналістична одорологія)
- •19.3. Дослідження і використання слідів запаху в практиці розслідування злочинів
- •Г лава 20. Сліди пам'яті людини
- •Розділ V.
- •Глава 21. Засоби вчинення злочину та їх класифікація
- •21.1. Поняття засобів учинення злочину
- •23.1. Поняття, предмет і завдання криміналістичної документалістики
- •23.2. Класифікація документів
- •Т "шііи *-• йіі *' і рзі/5в5і іІВгЯрм
- •2 3.7. Дослідження машинописних текстів
- •23.9. Дослідження поліграфічної продукції
- •Г лава 24. Дослідження вогнепальної зброї і слідів пострілу (судова балістика)
- •Глава 25. Сліди транспортних засобів, механізмів, пристроїв виробничого і побутового призначення
- •25. /. Транспортні засоби та їх сліди
- •Глава 27. Теоретичні основи криміналістичної тактики
- •27.1. Предмет, система і завдання
- •17.2. Принципи криміналістичної тактики
- •Глава 28. Теорія спілкування в криміналістичній тактиці
- •28.1. Поняття і сутність спілкування
- •28.3. Структура, види і суб'єкти спілкування
- •29.1. Методологія криміналістичної тактики
- •29.2. Методи криміналістичної тактики
- •30.2. Структура слідчих дій як засобів криміналістичної тактики
- •30.3. Організаційні дії слідчого — засоби криміналістичної тактики
- •31.1. Тактичний прийом і спосіб, їх сутність
- •31.3. Види тактичних прийомів
- •32.4. Види слідчих ситуацій
- •32.5. Тактична операція і тактичне рішення
- •Глава 33. Управління в криміналістичній тактиці
- •33.1. Поняття управління і його структура
- •34.1. План і планування: поняття і сутність
- •34.2. Види планування і його організація
- •34.3. Принципи планування розслідування
- •34.4. Тактика планування розслідування
- •34.5. Форми і реквізити планів
- •Розділ IX.
- •Слідчих дій
- •Глава 35. Джерела інформації досудових слідчих дій
- •35.1. Поняття і види джерел інформації
- •Глава 36. Слідчий огляд і освідування
- •36.2. Огляд — процесуальна слідча дія
- •37.3. Тактичні прийоми огляду і осе іду ва пня в ході ексгумації
- •38.1. Поняття і сутність обшуку і виїмки
- •3 8.3. Види обшуку і виїмки
- •38.4. Підготовка до обшуку і виїмки
- •Глава 39. Допит і очна ставка
- •39. /. Поняття допиту, його види і сутність
- •3 9.4. Встановлення психологічного контакту
- •40.1. Поняття впізнання, його сутність і види
- •40.4. Пред 'явлення для впізнання людей
- •4 0.6. Пред 'явлення трупа для впізнання
- •Г лава 41. Перевірка показань на місці
- •41.1. Поняття, сутність і завдання перевірки показань на місці
- •4 1.4. Фіксація перевірки показань на місці
- •Розділ XII.
- •Глава 42. Слідчий експеримент
- •42.3. Підготовка до слідчого експерименту
- •42.4. Експеримент, моделювання і реконструкція —
- •Експертизи
- •43.1. Засади використання спеціальних знань для збирання інформації на досудовому слідстві
- •43.2. Судова експертологія і судова експертиза
- •43А. Клас криміналістичних експертиз
- •43.5. Клас технічних експертиз
- •Розділ XIII.
- •Глава 44. Поняття, сутність і джерела криміналістичної методики
- •44.2. Джерела криміналістичної методики
- •45.2. Структура криміналістичної методики
- •47.1. Поняття способу вчинення злочину
- •47.2. Структура способу вчинення злочину і формуючі його фактори
- •48.1. Розкриття злочинів за гарячими слідами
- •49.2. Інформація як предмет забезпечення
- •50. /. Поняття, сутність і завдання взаємодії
- •50.2 Принципи взаємодії
- •5 0.3. Підстави і форми взаємодії
- •Глава 51. Основи методики розслідування вбивств
- •51.2. Особливості порушення кримінальних справ про вбивства,
- •51.3. Організаційно-тактичні основи початкового етапу
- •57.7. Судові експертизи при розслідуванні вбивств, заподіянні
- •52.3. Організація розкриття злочинів про зґвалтування та інші
- •Тактичне завдання
- •53.1. Криміналістична характеристика
- •53.4. Провадження слідчих дій на наступному етапі розслідування
- •Глава 54. Основи методики розслідування крадіжок,
- •54.1. Криміналістична характеристика
- •Тактична операція
- •Злочинів у сфері господарської діяльності
- •57.1. Криміналістична характеристики
- •58.1. Поняття і характеристика легалізації
- •58.2. Криміналістична характеристика
- •59.1. Криміналістична характеристика
- •Глава 60. Методика розслідування контрабанди
- •60.1. Криміналістична характеристика
- •61.1. Криміналістична характеристика
- •6 1.3. Початкові і наступні слідчі дії в типових ситуаціях
- •Глава 62. Методика розслідування порушень правил пожежної безпеки
- •62.1. Криміналістична характеристика
- •63.1. Криміналістична характеристика
- •63.3. Початкові слідчі дії в типових ситуаціях
- •63.4. Наступні слідчі дії
- •Комплектація набору вс-1
- •Комплектація набору вк-2
- •Комплектація набору вд-1
- •Комплектація набору вп-1
- •Комплектація набору ви-1
- •Комплектація наборів сш-1 і сш-1м
- •Комплектація набору вк-5
- •Комплектація набору врпс-1
- •Комплектація набору пн-1
- •4. Криміналістичні лабораторії
- •3. Технічні засоби ідентифікаційних судово-балістичних досліджень мисливської зброї
- •IV. Спеціальні технічні засоби забезпечення безпеки учасників досудового слідства
59.1. Криміналістична характеристика
Хабарництво і корупція тісно взаємозв'язані злочини, що характеризуються разовими чи систематичними фактами передачі державному службовцю, посадовій особі грошей, товарів чи надання йому різних послуг за його функціональні дії (бездіяльність), які ця особа вчинила чи вчиняє, чи повинна вчинити в інтересах того, хто дає хабар. Разом з тим корупція відрізняється від хабарництва.
Корупція — це більш широке діяння, що припускає не тільки передачу якихось матеріальних цінностей, й головне — підкуп, продажність громадських і політичних діячів, посадових осіб, лобізм та інше прикриття злочинних операцій.
Чиновники державних установ, банків, місцевих організацій видають пільгові кредити, продають за безцінь державне майно сумнівним особам за хабарі, прикривають їхні злочинні махінації — все це корупція. Зараз деякі злочинні синдикати, клани беруть на своє утримання корумпованих державних, громадських службовців (податкової служби, митниць, міліції, виконавчих комітетів).
Хабарництво і корупція є найбільш небезпечними посадовими злочинами, вони зустрічаються майже в усіх сферах повсякденної діяльності.
Предметами безпосереднього посягання служать гроші, автомобілі, аудіо-відео-техніка, коштовності.
Хабарництво — один з найважчих для розкриття і розслідування злочинів. Це пояснюється притаманними йому особливостями механізму слідоутворення.
По-перше, хабар завжди передається під час відсутності очевидців; по-друге, його учасники — хабароодержувач і хабародавець — зацікавлені в його приховуванні; по-третє, оскільки всі учасники хабара несуть кримінальну відповідальність, вони не дають правильних показань, вступають у зговір; нарешті, непоодинокі випадки одержання хабара за законні дії службовця, відтак у документах не залишається яких-небудь слідів. Разом з тим при хабарництві і корумпованих діях залишаються деякі сліди злочинів.
Слідова картина при хабарництві чи корупції менш багата на матеріальні сліди, матеріальну обстановку в місці передачі хабара у вигляді фіктивних або підроблених документів. Головна інформаційна база — це безпосередній предмет хабара, ідеальні сліди-відображення, свідчення товаришів по службі, інших осіб, так чи інакше пов'язаних з передачею хабара або його одержанням. Тому необхідно технічно грамотно вилучати і досліджувати виявлені сліди рук, запахи, матеріали упаковки і зберігання.
Суб'єктами хабарництва і корупції є державні службовці; посадові особи, наділені адміністративно-господарськими повноваженнями.
Особа хабарника характеризується тим, що публічно він охороняє державні інтереси, хоча одержує хабар і вчиняє протиправні дії; потайливий, веде замкнутий спосіб життя, не показує, що його витрати значно перевищують офіційні доходи. Гроші, цінності зберігає в схованках, на рахунках у банках, купує дорогі речі, нерухомість, як правило, на підставних осіб.
516 Салтевський
М. В. Криміналістика
5 9.2. Особливості порушення кримінальних справ, виявлення ознак хабарництва і корупції в ході перевірних дій
Найбільш поширеними приводами для порушення кримінальних справ про хабарництво або корупцію є явка з повинною хабародавця чи посередника; безпосереднє виявлення ознак хабарництва і корупції органами дізнання, слідчим, прокурором; заяви і листи громадян; повідомлення адміністрацій підприємств, установ і організацій, втому числі приватних; матеріали, опубліковані в пресі.
Інформація в заявах і повідомленнях — це лише приводи, а підстави, тобто достатні ознаки хабарництва і корупції, треба встановити перевіркою. СЮ. Журавль-ов (1995) поділяє ознаки хабарництва і корупції на шість груп. Наведемо їх.
До першої групи належать особистісні ознаки (рівень добробуту, специфіка зв'язків державного службовця з представниками комерційних підприємств, характер дозвілля, ускладнений характер потрапляння на прийом, надмірна «зайнятість»).
Другу групу характеризують ситуації, що складаються, на об'єкті (відкриття вакансій для певних осіб, підвищення по службі, підпадання під скорочення штатів, пратекціонізм, звільнення з посади).
Третя група включає ознаки, що містяться в показаннях осіб про відомі їм випадки хабарництва (факт перебування державного службовця у визначеному місці; відвідування баз, магазинів, підсобних приміщень, зустрічі з певними особами).
До четвертої групи входять відомості, почерпнуті з різних документів (ощадкнижки, особові рахунки, поштові перекази, квитанції комісійних магазинів, ломбардів, посвідчення про відрядження, документи про одержання кредиту, управлінські документи, реєстраційні документи на квартиру, транспорт, бухгалтерські документи, особисті записи).
П'ята група характеризується ознаками предметів хабара і корупції (гроші, цінності, ярлики, сліди речовин хабара на одязі і тілі, сліди пальців рук хабародавця і хабароодержувача; сліди посередника на предметах хабара, обстановка, сліди взуття, транспортних засобів).
До шостої групи входять факти і виявлені ознаки корисливих злочинів, що стали джерелом походження засобів хабара, підкупу (порушення правил торгівлі, відмивання «брудних» грошей).
Загальна схема перевірних дій включає оперативно-розшукові, організаційні і слідчі дії з метою: а) перевірки вірогідності початкових відомостей; б) пошуку, фіксації і документування нових джерел інформації; в) формування систем джерел інформації за їх доказовою значущістю.
Для вирішення цих завдань проводиться дослідча перевірка, яку треба відрізняти від оперативної, яка проводиться органом дізнання внаслідок своїх функціональних обов'язків — «виявляє ознаки злочину» (ст. 103 КПК).
Дослідчу перевірку призначає слідчий і здійснює самостійно та за допомогою органу дізнання. У цьому разі слідчий разом з органами дізнання складають єдиний план, спрямований на встановлення таких фактів: 1) чи мав місце факт давання хабара при обставинах, що повідомляються; 2) можливо, хабара не було, а виконувалася законна дія з передачею якоїсь речі, грошей; 3) хабар не передавався, а в повідомленні є обмова. Якщо справа порушується за матеріалами оперативної розробки органів дізнання, то дізнання проводиться згідно зі ст.ст. 104-110 КПК і закінчується
Розділ
XVI.
Основні
методики розслідування злочинів у
сфері господарської діяльності
517
с кладанням постанови про направлення справи для проведення досудового слідства.
При рішенні порушити кримінальну справу слідчий з дізнавачем розробляють план реалізації оперативних матеріалів, наприклад, почати розслідування із затриманням з доказами при передачі хабара або затримання і виявлення хабара при особистому обшуку чи огляді робочого місця. Ці перевірочні дії фіксуються технічними засобами (відеозапис, звукозапис, фотозйомка), відображаються в протоколах огляду, затримання і в такий спосіб набувають статусу речових доказів.
Ці матеріали необхідно відрізняти від таких же фото-кіно-відеоматеріалів, отриманих внаслідок документування оперативної діяльності по виявленню ознак злочину і перевірці їх оперативними засобами.
59.3. Типові ситуації і тактичні особливості їхнього дозволу на первісному етапі розслідування
На первісному етапі розслідування хабарництва і корупції звичайно виникають три типові ситуації:
Перша — сприятлива. Є заява хабародавця, і він готовий сприяти у викритті ха-бароотримувача, якому про це невідомо. Ця ситуація виникає при явці з повинної, коли хабародавець при допиті повідомляє весь механізм давання хабара і появи каяття і явки з повинною. Він розповіідає все відоме йому про хабароодержувача, його спосіб життя, як і коли він вимагав хабара, в який спосіб давався хабар до цього випадку тощо. У цій ситуації відразу порушується кримінальна справа, проводити до-слідчу перевірку немає необхідності, запевняє Ю.Г. Корухов( 1998) і рекомендує провести затримання, допит підозрюваного, обшук та інші слідчі дії. Варто засумніватися в запропонованій рекомендації не проводити перевірку заяви особи, що з'явилася з повинною. Не виключено, що заявник обмовляє хабароодержувача з яких-небудь особистих мотивів.
Тому попередня перевірка потрібна, але вона проводиться оперативно, доки заявник перебуває у слідчого в кабінеті, доки проводяться прийняття заяви і опитування заявника. Власне, і сам процес прийняття заяви і бесіда з ним, що фіксується в протоколі — суть перевірка, треба лише вміло побудувати бесіду і витягти максимум інформації, що підтверджує зміст заяви.
Друга ситуація - несприятлива - хабародавець і хабароодержувач увійшли в зговір і діють узгоджено, додержуючись однієї версії. Інформація про одержання хабара здобута оперативним шляхом, органом дізнання, але про зміст її невідомо хабаро-давцю і хабароодержувачу.
У цій ситуації звичайно затримують обох підозрюваних. Затримання готують так, щоб провести його в момент передачі хабара або відразу після її вчинення. Затриманих обшукують, оглядають одяг, супроводжуючі предмети, де зберігався предмет хабара, для виявлення слідів-мікрочастинок одягу (кишені) на грошах і сліди пальців на останніх. Після затримання запрошують понятих і оглядають місце передачі хабара (кабінет, відкрита місцевість, автомашина), де можна знайти сліди перебування хабарників. По затриманні негайно порушується кримінальна справа і проводяться: допит, очні ставки, огляд і дослідження предмета хабара, пред'явлення для впізнання предметів хабара, обшуки за місцем
518 Салтевський
М. В. Криміналістика
п роживання і на робочому місці. Оскільки хабароодержувач і хабародавець діють у зговорі, то слід серйозно забезпечити інформацією майбутній допит обвинувачених.
Третя ситуація виникає при надходженні інформації про хабар з офіційних джерел, хабарникам відомо, що їхні дії перебувають у полі діяльності правоохоронних органів. Ситуація є складною для розслідування. У таких випадках проводять: опитування свідків, виїмку і огляд документів; а при наявності підстав — обшук за місцем проживання, після нагромадження достатньої інформації проводять затримання підозрюваного, допит та інші слідчі дії.
Таким чином, для вирішення трьох ситуацій проводяться ті ж самі слідчі дії: допит, обшук, затримання, огляд предмета хабара і місця його передачі, виїмка документів, накладення арешту на майно.
59.4. Організаційно-тактичніособливості провадження початкових і наступних слідчих дій
До початку початкового етапу розслідування слідчий, як правило, має досить інформації для висунення версій і планування слідства. Типовими версіями про хабарництво і корупцію є такі:
передача хабара посадовій особі справді мала місце;
підкуп посадової особи здійснювався систематично;
має місце обмова, підкупу не було, хабар не передавався;
факт передачі грошей був, але це була законна угода;
вчинено інший злочин, наприклад, шахрайство;
джерело хабара — «брудні» гроші, вчинення інших злочинів;
в хабарництві чи корупції є посередники. Розслідування починається з допиту заявника.
Допит заявника має виняткове значення. Заявник надає первинну інформацію для висування версій і планування. Допит заявника не слід плутати з прийняттям заяви і складанням протоколу органом дізнання на основі бесіди і опитування заявника.
Допит заявника спрямований на уточнення первинних даних, викладених у заяві, зокрема: кому переданий хабар, коли, де, за яких обставин; які ознаки предмета хабара (сума, в яких купюрах, які ознаки є на грошах — позначки, розриви, складки); якщо хабар давався неодноразово, чому не повідомив у правоохоронні органи; у чому виражалося вимагання, хто може підтвердити; якщо заявник є хаба-родавцем, то обов'язково треба встановити, чому він тільки зараз звернувся до правоохоронних органів.
Огляд. Огляд як метод дослідження речової обстановки можна застосовувати для виявлення ознак хабарництва в стадії порушення справи в ході перевірочних дій. Огляд предмета хабара проводиться після затримання з доказами, відразу ж необхідно оглянути місце події, одяг хабародавця і хабароодержувача для виявлення перехідних мікрочастинок контакту при передачі хабара, на місці події треба шукати сліди ніг, запаху, рук, сліди-предмети (недопалки, упаковки). Розташування предметів і речей на місці має важливе значення для перевірки показань. Тому в протоколі треба чітко і повно фіксувати речову обстановку, навіть якщо не знайшли інших слідів.
Розділ
XVI.
Основні
методики розслідування злочинів у
сфері господарської діяльності
519
П ісля затримання проводяться особистий обшук і огляд одягу, взуття, фіксуються мікрочастинки грунту, волокон, вміст кишень, гаманця, де зберігалися гроші.
Затримання слідчий проводить після порушення кримінальної справи або в стадії порушення. Затримання з доказами — це одна з важливих слідчих дій для викриття хабарників. Відтак його підготовка повинна бути добре продумана. Слідчий разом із працівником карного розшуку розробляють тактичну операцію «Затримання», вибирають місце, час, технічні засоби фіксації. Оскільки відразу після затримання проводиться огляд предмета хабара і місця його передачі, то рекомендується заздалегідь підготувати понятих, фахівця. Наприклад, у ході огляду упаковки і грошей можуть бути застосовані засоби для виявлення слідів рук, різних міток, які хабародавець нерідко наносить на предмети хабара (написи, цифри, знаки).
Обшук особистий, на робочому місці і за місцем проживання проводиться після затримання підозрюваного з доказами. Залежно від ситуації обшук проводиться одночасно у всіх підозрюваних. Шукають предмет хабара, сліди підготовки, наприклад, упаковки грошей (клей, скотч, папір), залишки останніх можуть знаходитися в хабародавця, посередника передачі хабара, чорнові записи, ділові документи, що містять відомості про учасників.
Виїмка може проводитися за місцем роботи в бухгалтерії, на робочому місці. Вилучаються фіктивні документи на оформлення незаконної угоди (одержання кредиту, продажу майна, реєстрації підприємств тощо), а також документи, що містять технічну підробку.
У ході обшуку і виїмки слідчий накладає арешт на майно.
Допит обвинуваченого хабародавця і хабароодержувача. Першим доцільно допитувати хабародавця, який найчастіше дає правдиві показання, кається і стає на шлях надання допомоги слідству. Нерідко хабародавець — посадова особа, яка має певні заслуги, тому тактику допиту треба будувати так, щоб переконати в марності неправди і заперечування, слід звертатися до позитивної минулої діяльності, авторитету тощо. Бути коректним, уважно ставитися до клопотань.
Хабароодержувач найчастіше відмовляється від факту одержання хабара. Тому допитується після одержання достатніх даних для його викриття. Прийоми викриття неправди при допиті відомі з криміналістичної тактики (А.А. Закатов, 1978) і правової психології (В.О. Коновалова, 1997)1.
До числа подальших слідчих дій при розслідуванні хабарництва і корупції відносять: повторні допити, очні ставки, впізнання, перевірку показань на місці, судові експертизи. Очна ставка звичайно проводиться між хабародавцем і хабароодержу-вачем, однак вона рідко дає результати, оскільки хабароодержувач усе заперечує. Краще проводити її порізно з посередником і свідками.
Впізнання найчастіше проводиться тоді, коли хабародавець заявляє, що може впізнати хабароодержувача. Для встановлення предмета хабара іноді хабародавцю пред'являють речі і предмети, виявлені у хабароодержувача.
Судова експертиза. Розслідування хабарництва і корупції вкрай обмежено традиційними джерелами доказів. В основному спостерігають особистісні джерела і вербальну доказову інформацію. Тому одержання доказової інформації правдивих
520 Салтевський М. В. Криміналістика
д жерел (запахових і звукових слідів, слідів мікрооб'єктів і мікрочастинок) набуває особливого значення. Тим більше, що впровадження нових технологій експертного дослідження таких джерел дозволяє встановлювати спосіб вчинення злочину і ототожнює злочинця за його запахом і звуковою мовою (голосу).
Нині при розслідуванні хабарництва і корупції проводяться судові експертизи: почеркознавчі, техніко-криміналістичні, дослідження документів, матеріалів і речовин, судово-бухгалтерські, а фоноскопічні (судово-акустичні) експертизи ще рідкісні, хоча законодавець останнім часом допускає використання як джерела доказів матеріалів оперативно-розшукової діяльності, результати переслідування каналів зв'язку злочинців і зняття з них технічними засобами інформації (ч. 2 ст. 65 КПК).
Розділ
XVI.
Основні
методики
розслідування злочинів у сфері
господарської діяльності 52 :