1. Предмет та завдання Санітарії та гігієни у формуванні спеціалістів закладів ресторанного господарства

Різні тлумачення поняття гігієни як науки:

1. Ф.Ерісман (1901р.) гігієна –це наука, яка за допомогою експериментальних досліджень застосовує істини, набуті цими шляхами для поліпшення громадського здоров’я; 2. В.Даль ( російський словник)- гігієна – це «мистецтво» зберігати здоровя.оберігати його від шкідливості; 3. А.Летавет ( 1958р.) - гігієна – наука, яка вивчає вплив умов життя людини на її здоров’я, розробляє заходи попередження виникнення хвороби, створює умови , які забезпечують збереження здоров’я; 4. Ф.Кротков ( 1977р.) – гігієна – наука яка вивчає вплив різноманітних чинників навколишнього середовища, виробничої діяльності на здоров’я людини.

Мета гігієни	- це збереження і зміцнення здоровя людини.
Шляхи досягнення цієї мети є:	- охорона та оздоровлення навколишнього середовища;
	- збереження та підвищення реактивності організму.

Головне завдання сучасної гігієни - вивчення впливу зовнішнього середовища на стан здоров'я і працездатність людей; наукове обґрунтування і розробка гігієнічних норм, правил і заходів щодо оздоровлення зовнішнього середовища й усуненню шкідливо діючих факторів; наукове обґрунтування і розробка гігієнічних нормативів, правил і заходів щодо підвищення опірності організму до можливих шкідливих впливів навколишнього середовища з метою поліпшення здоров'я і фізичного розвитку, підвищення працездатності.

Взаємозв’язок дисципліни з іншими науками

Санітарія і гігієна	1. Хімія:неорганічна, аналітична, органічна, фізична та колоїдна	2. Стандартизація та контроль якості харчування
	3. Основи екології	4. Устаткування закладів ресторанного господарства
	5. Технологія продукції ресторанного господарства	6.Організація виробництва і обслуговування
	7. Товарознавство харчових продуктів	8. Мікробіологія харчових продуктів
	9. Фізика

Основними методами досліджень гігієни є:	- епідеміологічний метод вивчення здоровя
	- метод санітарного обстеження - метод гігієнічного експеременту
	- метод санітарної експертизи;
	- метод санітарної освіти.
Предмет вивчення сучасної гігієни:	- вивчення чинників і умов довкілля, які впливають на здоров’я людини; - вивчення закономірностіей впливу чинників довкілля на організм людини і залежність доза-час-ефект; - розробка гігієнічніих нормативів; - .впровадження гігієнічних нормативів і правил у практику; - прогнозування санітарних ситуацій на короткочасну та віддалену перспективу-

Санітарія - це практична діяльність за допомогою якої можна зберегти та зміцнити здоровя людини.

Одним із розділів гігієни є гігієна харчування,.основними завданнями якої є:

- вивчення фізіологічних потреб і розробка кількісних і якісних нормативів харчування різних групп населення

- вивчення харчового статусу і розробка реомендацій щодо його кількісної і якісної корекції;

- вивчення причин розвитку і поширення захворювань і розробка заходів щод їх профілактики;

- розробка раціонів лікувального і ліквально-профілактичного харчування;

- встановлення харчової цінності нових харчових продуктів:

- розробка засобів захисту харових продуктів від дії шуідливих чинниківзовнішнього середовища;

- експертиза харчових продуктів;

- розробка гігієнічних нормативів.

Великий внесок в розвиток гігієни як науки внесли вітчизняні вчені: В.Суботін, А.Якобій, І.Скворцов та інші.

Санітарний стан закладів харчування повинен відповідати Санітарним правилам та забезпечити епідеміологічну безпеку при отриманні послуг в цих закладах.

Своєчасне прибирання території; миття та знегажування обладнання, інвентарю, посуду; дотримання правил особистої гігієни, а також здійснення всіх виробничих процесів згідно санітарно-гігієнічних правил є необхідною умовою виготовлення доброякісної продукції та профілактика кишкових інфекцій, харчових отруєнь, гельмінтозів.

2. Санітарна служба України, основні завдання і напрями її діяльності

Державна санітарно-епідеміологічна служба України

- це система органів, установ, закладів, діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових інфекційних захворювань, радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоровя і життя факторів середовища життєдіяльності.

Відповідно до Положення про державний санітарно-епіде­міологічний нагляд в Україні, такий нагляд здійснюють уста­нови й заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ України

Санітарно-харчовий нагляд здійснюють:	- Міністерство здоров’я України.
	- Головний державний санітарний лікар України – затупник міністра охорони здоров’я України
	- Головне санітарно-епідеміологічне упраління
	- Санітарно-епідемологічні станції (СЕС): 1.обласні; 2. міські; 3. районні
	- Ветеринарний санітарний нагляд
	Відомчі санітарні служби: 1.Міністерство оборони України; 2.Міністерство внутрішніх справ України; 3.Мінітерство транспорту
	- Торговельно-промислова палата

Основними завданнями і напрямами діяльності державної санітарної епідеміологічної служби є :

• здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду;

• визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоровя населення від шкідливого на нього факторів навколишнього середовища;

• вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;

• підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення;

• контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;

державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;

• видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо поводженняя з відходами;

• встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї;

• методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.