Слайд 11

І нарешті, порівнюючи прибутковість різних продуктів, доцільно визначати маржу на покриття у відсотках, а не в гривнях.

В прикладі, наведеному на слайді, продукт Y має вищу маржу на покриття, ніж продукт Х (відповідно, 55 грв і 50 грв). Але якщо збільшити обсяг продажу продукту Х на 1 млн. грв., маржа на покриття зросте на 280 тисяч грв, в той час як за такого ж росту обсягів продажу продукту Y його маржа зросте лише на 240 тисяч грв. Таким чином, виробництво продукту Х є більш прибутковим, ніж виробництво продукту Y.

Найпростіше цю різницю можна показати за допомогою коефіцієнта маржі на покриття. Коефіцієнт маржі продукту Х становить 28%, а продукту Y 24%. Отже, коли зміна обсягів продажу визначається в гривнях, а не в кількості одиниць продукції, коефіцієнт маржі на покриття може бути дуже корисним. Тому при аналізі асортименту продукції доцільно, мабуть, навести обидва значення маржі.

З цим модулем пов`язаний приклад запровадження системи аналізу змінних витрат на одному з українських підприємств, та як це вплинуло на роботу підприємства. Перегляньте цю історію успіху і подумайте, яким чином можна запровадити подібну систему на вашому підприємстві. Цю історію можна також використати як приклад для заохочення інших працівників підприємства до участі в реформуванні систем звітності та обліку витрат.

Слайд 12

6.5. Аналіз собівартості продукції: метод поглинання витрат.

Слайд 1

Цей модуль складає третю частину розділу "Аналіз собівартості продукції".

Слайд 2

Перед вивченням цього модулю рекомендуємо повернутися до меню розділу "Фінансовий контроль" і спочатку ознайомитися з модулями "Категоризація витрат" чи "Аналіз змінних витрат". Для цього натисніть кнопку "Повернутися".

Слайд 3

Крім моделі змінних витрат, що вже розглядалася у цій серії з чотирьох модулів, є інші поширені методи обчислення собівартості продукції.

Найпоширенішим з них є метод поглинання витрат, який іноді називають методом повної собівартості. Метод поглинання витрат застосовують, коли хочуть обчислити і порівняти відносні показники роботи різних підрозділів чи цехів.

На відміну від моделі змінних витрат, метод поглинання визначає не тільки постійні й змінні витрати, а розподіляє витрати на прямі виробничі, непрямі виробничі та невиробничі (адміністративні) витрати.

Якщо у моделі змінних витрат розраховують маржу на покриття, то метод поглинання витрат визначає валову маржу кожного продукту як різницю між ціною продукту (виручкою), і пов'язаними з його виробництвом змінними і розподіленими постійними витратами (або сумою прямих та непрямих виробничих витрат). Приклад обчислення валової маржі наведено на слайді.

Як бачите, у цьому обчисленні є рядок, якого немає у "Аналізі змінних витрат". Це непрямі виробничі витрати. До витрат цього типу відносять цехові витрати на здійснення нагляду, технічного обслуговування та ремонту виробничих ліній тощо, а також амортизація приміщення цеху.

Вони вважалися постійними витратами при обчислені собівартості за методом змінних витрат. Це періодичні витрати, що не змінюються прямо-пропорційно обсягу виробництва. Розглянемо способи віднесення цих витрат на окремі види продукції при застосуванні методу поглинання витрат.