Слайд 16

На відміну від верстата А, верстат Б використовується для виробництва багатьох продуктів. Тому амортизація верстата Б відноситься до постійних або непрямих витра т, оскільки робота машини не обмежується одним продуктом.

Припустивши, що доставка різних продуктів здійснюється окремо, витрати на їх транспортування є змінними і прямими. Зарплата робітників у цеху, зазвичай, відноситься до прямих витрат, оскільки на більшості підприємств ведеться облік того, ким, скільки і за який час виготовлено продукції. Якщо робітники працюють повний робочий день і мають місячний оклад, то витрати на оплату їх праці є постійними. Проте за умови відрядної роботи чи роботи протягом неповного робочого дня зарплата виробничого персоналу може відноситись до напівпостійних або навіть змінних витрат.

І нарешті, витрати на контроль за якістю продукції відноситься до постійних витрат, оскільки інспектори звичайно отримують фіксовану зарплату, а не погодинну оплату. Крім того, більшість інспекторів контролюють якість виробництва декількох продуктів, тому їхню зарплату, очевидно, можна віднести до непрямих витрат.

Слайд 17

Таким чином, поділ витрат на змінні чи постійні свідчить про взаємозалежність обсягів виробництва і собівартості. Класифікація тих самих витрат як прямих і непрямих дозволяє порівняти прибутковість різних видів продукції або ефективність роботи різних виробничих підрозділів. Щоб провести повний аналіз діяльності підприємства, слід застосувати обидва способи класифікації.

З цим модулем пов'язаний приклад успішної роботи підприємства, де розробили і запровадили систему категоризації витрат. Перегляньте цю історію успіху і подумайте, як можна запровадити подібну систему на вашому підприємстві. Цей приклад можна використати також для мотивації інших працівників до участі в реалізації заходів по вдосконаленню ведення документації та обліку витрат.

Слайд 18

6.4. Аналіз собівартості продукції: модель змінних витрат.

Слайд 1

Цей модуль є другою з чотирьох частин теми "Аналіз собівартості продукції".

Слайд 2

Перш ніж продовжити розгляд цього модулю, радимо повернутися до меню розділу "Фінансовий контроль" і переглянути попередній модуль "Категоризація витрат". Для цього натисніть кнопку "Повернутися".

Слайд 3

За останні роки все більше українських підприємств звертаються до аналізу змінних витрат (АЗВ) як інструменту визначення собівартості та прибутковості продукції. Цьому є декілька причин:

В моделі змінних витрат постійні витрати розглядаються не як частина собівартості, а лише як періодичні витрати (на тиждень, місяць чи рік). Таким чином можна уникнути штучних рішень при віднесенні постійних витрат на окремі види продукції. Натомість, маржа на покриття постійних витрат, тобто різниця між реалізацією і змінними витратами, вважається ключовим показником прибутковості продукції.

Модель змінних витрат дає також об'єктивнішу інформацію про результати виробничої діяльності підприємства. Наприклад, якщо підприємство виробило, але не реалізувало певний обсяг продукції, АЗВ покаже гірші фінансові результати, аніж метод поглинання витрат, поширений за часів СРСР. Крім того, метод змінних витрат одразу показує наслідки скорочення постійних витрат та загрози, які можуть виникнути внаслідок зниження ціни або підвищення витрат на сировину і матеріали