Слайд 12

А тепер виконаємо невелику вправу для перевірки навичок категоризації витрат. На слайді зображена матриця, що складається з чотирьох квадратів, кожен з яких представляє два взаємодоповнюючих підходи до класифікації витрат: постійні і перемінні та прямі і непрямі. Пропонуємо зробити тут паузу, взяти олівець і намалювати цю матрицю на аркуші паперу. Протягом декількох хвилин визначте категорію витрат, наведених в кінці слайду, і запишіть їх у відповідному квадраті матриці.

Слайд 13

На слайді запропоновано відповіді на завдання з розподілу витрат. Ще раз зробіть паузу і подивіться, куди віднесено різні витрати. Пояснення можна подивитися на наступному слайді.

Слайд 14

Витрати на сировину визначено як змінні (категоризація постійні-змінн і) або прямі (категоризація прямі-непрямі). Сировина є ідеальним втіленням цієї подвійної класифікації. Чим більше використовується сировини у виробництві, тим вище витрати, і навпаки. Єдиним винятком будуть знижки за великі обсяги замовлення на сировину. В цьому випадку витрати можуть коливатись непропорційно до обсягу виробництва; тоді ріст обсягів використаної сировини може бути дещо нижчим, ніж ріст обсягів виробленої продукції.

Ця ситуація є типовою, але важливо пам'ятати, що постійні та змінні витрати так поводяться лише в межах певного часу та обсягу. Як тільки ви виходите за ці межі, обставини та класифікація витрат можуть змінитись.

Енерговитрати на експлуатацію обладнання класифікуються як змінні і прямі витрати. Змінні витрати зрозуміти дуже легко: чим більше ви виробляєте, тим більше енергії споживаєте. Однак ситуація з прямими витратами є менш очевидною. Якщо на кожній одиниці обладнання встановлено електролічильники, визначити прямі витрати дуже легко. Проте не всі підприємства в Україні так ретельно слідкують за споживанням електроенергії. Якщо ви знаєте лише загальний обсяг спожитої електроенергії, але не маєте жодної уяви, скільки і де саме було використано електроенергії, то в цьому випадку витрати на електроенергію краще класифікувати як змінні та непрямі. Водночас, слід розглянути можливість встановлення додаткових лічильників, що дозволить точніше віднести ці непрямі витрати на певне обладнання і хоча б частково перевести їх у прямі.

Витрати на опалення та зарплату директора класифікують як постійні і непрямі: вони залишаються однаковими незалежно від того, скільки одиниць продукції ви виробляєте: одну чи мільйон, а також що їх неможна прямо віднести до якогось виду продукції.

З іншого боку, витрати на оренду виробничого приміщення, хоча й є постійними, але можуть бути безпосередньо віднесені на продукцію, вироблену в цих чотирьох стінах.

Слайд 15

Зарплата торгових агентів, як і зарплата директора, відноситься до постійних витрат, тому що вона не залежить від обсягів виробництва. Більшість торгових працівників продають різну продукцію, тому їх зарплата класифікується як непрямі витрати. Але якщо вони продають лише один продукт, їх зарплату слід віднести до прямих витрат.

З іншого боку, комісійні торгового персоналу, як правило, є пропорційними до обсягу продажу, що дозволяє класифікувати їх як змінні витрати. Як і зарплату торгових працівників, їх комісійні важко віднести до прямих чи непрямих витрат, оскільки це залежить від організації системи збуту продукції підприємства.

Витрати на утримання об'єктів соціальної сфери, які лише час від часу коливаються і не пов'язані з обсягом виробництва, відносяться до постійних і непрямих. Амортизація верстата А, з іншого боку, буде відноситись до постійних (вона залишається незмінною з року в рік), але прямих витрат (на цьому верстаті виготовляється лише один продукт).