Слайд 8

Нарешті, всі типи витрат (постійні, напівпостійні та змінні) можна звести в один графік і показати загальні витрати на певний обсяг виробленої продукції. Проте для простоти аналізу напівпостійні витрати, як правило, відносять до постійних або змінних витрат, так що ступінчаста лінія на графіку стає рівнішою. Звичайно - це спрощення, і остаточний графік, як наслідок, втрачає в точності, але користуватися ним стає простіше. Ми підійшли до одного з найважливіших понять при поділі витрат на змінні та постійні - маржі на покриття витрат. Маржа на покриття - це різниця між загальною виручкою від реалізації та сумою усіх змінних витрат. Якщо ж аналізувати окремий продукт, маржою на покриття буде різниця між реалізаційною ціною та змінними витратами на одиницю продукції.

Слайд 9

Маржа на покриття дозволяє підприємству покривати свої постійні витрати. Крапля за краплею, кожна продана одиниця продукції додає свій внесок в покриття постійних витрат. Коли відро наповнюється по він ця, тобто коли будуть покриті усі постійні витрати, вода починає переливатися через край, тобто підприємство починає отримувати прибуток. Проте якщо до рівня беззбитковості не вистачить хоча б однієї реалізованої одиниці продукції, це означатиме, що постійні витрати не покрито, і підприємство зазнає збитків.

Слайд 10

Як згадувалось вище, крім класифікації витрат на постійні та змінні, є ще два типи витрат: прямі та непрямі. Подібно до постійних та змінних витрат, прямі й непрямі витрати можна визначити, поставивши просте запитання: "Чи можна ці витрати віднести на конкретний продукт чи вид діяльності? Якщо так, то це прямі витрати, а якщо ні - непрямі.

Наприклад: припустимо, що підприємство виробляє металеві лінійки. Вартість металу відноситься до прямих витрат, тому що відомо, скільки металу необхідно для виробництва однієї лінійки. Але неможливо визначити, яка частка зарплати генерального директора припаде на кожну окрему лінійку, оскільки він безпосередньо не задіяний у процесі виробництва. Ось чому його зарплату слід віднести до непрямих витрат.

Якщо на даному обладнанні виготовляються виключно лінійки, і ніяка інша продукція, амортизацію цього обладнання слід віднести до прямих витрат. Адже відповідну частку постійних амортизаційних відрахувань можна поділити на кількість одиниць виробленої продукції і визначити прямі витрати на одиницю продукції. Наведений приклад ілюструє важливу особливість прямих витрат: їх можна обчислити точно, без жодних штучних екстраполяцій.

Такий рівень точності є недосяжним для непрямих витрат. Фахівці відносять непрямі витрати на окремі продукти за допомогою складних критеріїв чи коефіцієнтів. Однак такий розподіл витрат все одно залишається достатньо умовним і (як зазначено в модулі "Метод поглинання витрат") часто не полегшує, а лише ускладнює розуміння ситуації. Перегляньте модуль "Метод поглинання витрат", де пропонуються інші підходи до вирішення цієї проблеми.

Слайд 11

Інколи навіть прямі витрати доводиться відносити на різні типи продукції за допомогою доволі складних способів. До них часто вдаються, коли підприємство виробляє багато видів продукції. Тобто, виробничий процес пов'язаний з одним продуктом лише до певного етапу, після якого з цього продукту виробляють декілька інших.

Для прикладу розглянемо виробництво м'яса. Спочатку забивають худобу, готують та заморожують туші. На наступному етапі виробництва з кожної туші отримують м'ясо трьох різних гатунків, і виникає запитання: як розподілити між цими трьома продуктами витрати на забій, розробку туші та замороження? Якими є переваги і недоліки таких критеріїв розподілу витрат, як одиниця ваги або ціна реалізованої продукції?

Для відповіді на такі запитання потрібен час і відповідний досвід. Якщо на вашому підприємстві існує подібна проблема з розрахунком витрат, можливо, доцільно скористатися послугами консультанта, який допоможе вам вирішити цю проблему. В розділі "Інша інформація" запропоновано перелік консалтингових компаній-партнерів нашого проекту, які можуть кваліфіковано виконати такий аналіз.