Культура античних міст північного Причорномор’я.
Головною причиною давньогрецької колонізації була переважно примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких полісів самої Греції. Найбільше переселялося сюди греків з Мілета та інших малоазійських грецьких міст. Пізніше відбувалося переселення з деяких острівних міст та з метрополії, зокрема з Афін. Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами. В розвитку торгівлі була зацікавленна також місцева знать, яка одержувала предмети розкоші, зброю, вино, оливкову олію, тканини, розписну кераміку та інше.
Найдавнішим на території України було грецьке поселення на острові Березань, засноване в VII столітті до н. е. Найбільшими грецькими колоніями в Причорномор'ї були:
Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського),
Ольвія (біля села Парутиного, на правому березі Бузького лиману),
Керкінітида (на місці сучасної Євпаторії),
Херсонес (на території сучасного Севастополя),
Феодосія,
Пантікапей (на місці сучасної Керчі).
Більшість міст-колоній було розпланованих за Гіпподамовою системою (Гіпподам - мілетський архітектор, основоположник регулярної системи забудови міст), з величними будівлями громадського та культового призначення, зручними гарними житловими спорудами розвивалася культура, наука, філософія, процвітало мистецтво: скульптура, живопис (фресковий та мозаїчний), музика, театр.
Виникнувши як колонії грецьких міст-метрополій, античні міста скоро стали самостійними рабовласницькими містами-державами. Ольвія, Тіра, Херсонес і деякі інші впродовж свого існування були самоврядними містами — полісами. Міста, засновані на узбережжі Керченської протоки, в V столітті до н. е. ввійшли до складу Боспорського царства, яке утворилось 480 р. до н. е..
З початку III століття н. е. у зв'язку з кризою рабовласницького ладу почався занепад усіх античних міст, а навала гунів у IV столітті призвела до загибелі їх. Проте деякі грецькі міста продовжили своє існування, зокрема Херсонес (Корсунь в руських літописах), остаточно було зруйновано у 1399 р., а Білгород-Дністровський ЮНЕСКО віднесло до 10 найдавніших міст світу (з безперервним існуванням).
Культура давньогрецьких міст Північного Причорномор'я
Побут і культура північнопричорноморських античних держав мали багато спільного із способом життя та культурою всього античного світу. Під впливом давньогрецької культури поширюється грамотність.
Мистецтво античних держав Північного Причорномор'я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культури і надбань місцевих племен. Для мистецтва VI-І ст.до н.е. характерне переважання еллінських художніх традицій.
Набув поширення живопис, розвивається мистецтво мозаїки, вазопис, скульптура. Розвивається коропластика - виробництво теракотових статуеток. Теракоти зображають персонажів античної міфології, різних птахів, тварин. Було також розвинені різьба по дереву та кістці.
Найвизначнішими архітектурними будівлями грецьких міст були храми. У Північному Причорномор'ї вони збереглися в дуже зруйнованому вигляді, і досліджено їх поки що мало. В основному культові споруди тут повторювали типи та форми храмів метрополії: переважно прямокутні храми з кількома колонами на головному фасаді або оточені з усіх боків одним рядом колон — так звані периптери. В Ольвії знайдено залишки ряду храмів. Один з них був присвячений Зевсові (III ст. до н. е.), інші — Аполлону (IV—III ст. до н. є. і перші століття н. е.).
Храми споруджували на ступінчастих основах — стереобатах. Стіни робили з вапняку, а колони та різні інші архітектурні деталі — здебільшого з мармуру. Фриз храму іноді оздоблювали сюжетними рельєфами, гірляндами, розетками та іншими декоративними елементами.
Велике значення в житті античних міст мали театри. Залишки театру знайдено в Херсонесі; в Ольвії встановлено місце, де був театр. З письмових джерел відомо, що театри існували у Феодосії та в інших містах. У давньогрецьких написах на плитах, знайдених у містах Північного Причорномор'я, згадуються такі великі громадські будівлі, як еклісіастерій, булевтерій, гімнасії (будинки народних зборів, ради міста, школи) тощо.
Приватні житлові будинки в містах іноді були перистильні, тобто з двориками, оточеними колонадами, часто з фресками та мозаїками.
У зв'язку з повсякденною загрозою нападу ворожих племен особливого значення в Причорномор'ї надавалося оборонним спорудам: міста оточували могутніми кам'яними стінами завтовшки три і більше й заввишки шість і більше метрів. Стіни укріплювали бойовими баштами прямокутної або напівкруглої форми. Велику увагу приділяли обороні міських воріт. Особливо цікаві оборонні мури Херсонеса, Ольвії та Ілурата, що добре збереглися. Комплекс оборонних споруд Херсонеса є пам'яткою світового значення.
Добре налагоджено було водопостачання: у містах
існували криниці та водоймища;
для зберігання води в будинках ставили спеціальні цистерни;
під вулицями прокладали водопровідні канали з кам'яних плит
Значний інтерес для історії мистецтва становлять некрополі (кладовища) грецьких міст з їхніми поховальними спорудами, численними монументами. Серед них особливо цікаві кам'яні склепи, що були фамільними усипальнями багатих людей. Спорудження кам'яних склепів почалося в IV столітті до н. є. їх будували на різній глибині, найчастіше невеликі, а іноді до п'яти, а то й восьми метрів заввишки.
Склепи мали прямокутну в плані форму і складалися з одного або двох приміщень: вхід до поховальної камери перегороджували невеликою стіною. Перекриття склепів було різноманітним — у невеликих спорудах стеля була плоскою або двосхилою. На Боспорі часто склепи перекривали уступчастими склепіннями, які утворювалися системою навислих плит. Напуск каміння в них робили з усіх або лише з довгих боків.
Кам'яні стіни склепів зсередини іноді тинькували вапняним розчином і розписували фресками. Над склепами часто насипали могили, переважно невеликі, однак зустрічаються й величезні, до 21 м заввишки. Підніжжя великих могил іноді оточували гарно складеним невисоким кам'яним підмурком — крепідою.
Греки використовували різні прийоми обтісування та укладання кам'яних плит, стіни зводили з рустованих плит, у яких ретельно обтісували тільки вузькі рамки вздовж країв, а основну площу залишали грубо обробленою. Гра світлотіні та добре виявлена фактура каменю в такій кладці справляли значний декоративний ефект.
Крім кладки з блоків каменю, характерних для монументальних споруд Північного Причорномор'я, застосовували фігурну кладку з плит, які чергувалися вузькими і довгими боками по горизонталі, плазом і на ребро — по вертикалі.
Скульптура
В античних містах Північного Причорномор'я була дуже поширена статуарна та рельєфна скульптура. Статуї, погруддя та рельєфи оздоблювали інтер'єри храмів га інших громадських будівель, а також вулиці, площі та будинки. Скульптурні твори присвячували богам і героям, їх ставили на честь - найзаслуженіших громадян, які відіграли видатну роль у житті міста.
Багато творів античної пластики, що прикрашали міста Північного Причорномор'я, привозили з Греції, пізніше — з Римської держави. Це були переважно першокласні роботи, виконані іноді відомими скульпторами.
Цілком природно, що грецька пластика, яка досягла у метрополії надзвичайного розвитку, мала великий вплив на місцеву скульптуру Північного Причорномор'я. Тут знайдено немало таких скульптур і рельєфів, у яких відчувається вплив Поліклета, Скопаса та інших великих грецьких майстрів (окремі твори, можливо, саме їм і належали).
Рельєф
В останніх століттях до нашої ери і перших століттях нашої ери в Херсонесі та в містах південно-західного Криму була поширена техніка рельєфу.
Серед пам'яток такого типу, знайдених у Херсонесі та на його околицях, привертають увагу рельєфи II століття н. е., що зображують Гераклові подвиги,— виведення Цербера з Аїда, приборкання крітського бика, викрадення яблук Гесперид тощо.
Найменш досліджена скульптура Ольвії. Нечисленні її зразки свідчать про те, що вона розвивалася в тих же самих напрямах, що й на Боспорі та в Херсонесі.
Коропластика
Поряд з монументальною скульптурою з мармуру та вапняку в містах Північного Причорномор'я була дуже поширена коропластика — виготовлення невеликих статуеток— теракот.
Це невеликі глиняні фігурки (зроблені переважно у формах), які обпалювали в гончарних печах і майже завжди фарбували. Виконані вони дуже виразно, і лише на частині з них помітна деяка сумарність моделювання. Теракоти були дарами найулюбленішим богам та богиням у присвячених їм храмах та святилищах. Часто ці теракоти зображували міфічних персонажів, а також людей з місцевого населення та окремі жанрові сцени, що дає уявлення про побут, одяг, прикраси та зовнішній вигляд різних етнічних груп. У теракотах відбилися основні стилі й художні особливості монументальної скульптури всіх періодів історії античного світу.
Більшість теракот, які були знайдені на півдні України, виконали майстри Ольвії, Херсонеса, Пантікапея та інших міст. Тут виявлено майстерні, де збереглися залишки печей для обпалювання, форми для відтискування та відливання теракот, а також самі теракоти. Серед них, зокрема, дуже цікаві маски акторів у комедійних і трагедійних ролях тощо. Усі ці знахідки свідчать про високий розвиток мистецтва скульптури в містах Північного Причорномор'я.
Монументальний живопис
Значне місце в мистецтві Північного Причорномор'я належить монументальному живопису і, зокрема, фресці, яку широко використовували для оздоблення житлових будинків, громадських споруд і гробниць.
Фрески малювали пензлем по сирому вапняному тиньку, рідше — безпосередньо на поверхні кам'яних квадрів, якими облицьовували стіни й стелі гробниць. При цьому, як правило, художники користувалися яскравими, насиченими фарбами.
Фресковий живопис починають застосовувати в Північному Причорномор'ї з 4 століття до н. є. Найбільшого поширення він набуває на Боспорі, де існує протягом досить тривалого часу — близько семи-восьми століть. Звідси походить і переважна більшість пам'яток монументального живопису Причорномор'я, що збереглися до наших днів.
У фрескових розписах Північного Причорномор'я відбилося багато рис античного монументального живопису. Разом з тим не викликає сумніву вплив на них так званих помпеянських стилів. Водночас у живопису Північного Причорномор'я помітні місцеві риси, принесені в нього художниками Боспора та інших центрів.
Але найбільше фресок збереглося у поховальних спорудах, які не зазнавали таких великих руйнувань під час нападу ворогів, як житлові та громадські будівлі.
Мозаїка
Одним з видів монументального живопису була мозаїка — візерунки і картини, викладені з дрібних кольорових камінців різноманітної форми, укріплених на розчині вапна з піском.
Починаючи з III століття до н. є. мозаїкою в причорноморських античних містах оздоблювали підлоги парадних приміщень будинків і громадських споруд.
Глиняний посуд
Серед пам'яток мистецтва, знайдених у містах Північного Причорномор'я, найбільше відомо нам зразків високоякісного привізного розмальованого глиняного посуду різноманітного призначення, прикрашеного сюжетними композиціями та орнаментами, виконаними в килимовому, чорнофігурному, та червонофігурному стилях. Одночасно в Причорномор'ї місцеві майстри виробляли художній посуд, покритий кольоровими малюнками або рельєфними зображеннями, а іноді й різьбленою орнаментацією. Це переважно технічно досконало виконаний посуд, виготовлений на гончарному крузі.
Значну групу місцевої художньої кераміки становлять поліхромні вази III—II століть до н. е. Фарбу, якою їх розписували, розводили очевидно, на казеїні. Поліхромні вази вироблялись на Боспорі, в Ольвії, можливо, і в інших містах Північного Причорномор'я. Вони здебільшого мали призначення поховальних посудин. Головною особливістю їхнього розпису, на відміну від грецького, була заміна червонофігурної техніки строкатим багатобарвним живописом.
На вазах зображували
фігури людей або міфічних створінь,
сцени, зокрема пов'язані з міфами про амазонок — битву греків з амазонками, боротьбу амазонки з грифоном, голову амазонки і голову коня поряд.
Іноді посудини оздоблювали орнаментальними візерунками — гірляндами, гілками.
На поверхню поліхромних ваз часто наносили суцільне бурувато-червоне тло, по якому густими фарбами виконували розпис. У деяких випадках малюнки робили на білій ґрунтовці, від чого кольорові фарби ставали яскравішими; тоді проміжки між фігурами й орнаментом вкривали темною фарбою.
Однією з особливостей ваз із поліхромним розписом є те, що на них поряд з греками зображено й місцеві типи людей.
В більш ранній час — у VI—IV століттях до н. є.— місцевий посуд найчастіше був ліпним. Виробляли переважно горщики, їх оздоблювали за допомогою дуже простих прийомів — пальцевими защипами, нігтевими тисками, наколами й карбівками по вінцях та верхній частині шийки. Частину посуду оздоблювали різьбленими візерунками.
Торевтика
Велику роль в античному мистецтві Північного Причорномор'я відігравала торевтика — художня обробка металів. Чимало прекрасних ювелірних виробів, чудово виконаних різноманітних прикрас, зброї, посудин з міді, бронзи, срібла, золота, електру (сплав золота із сріблом) свідчать про те, що це художнє ремесло було дуже розвинуте.
Головним центром розвитку торевтики в Північному Причорномор'ї була Боспорська держава. Як за кількістю та різноманітністю металевих виробів, так і за їхніми високими художніми якостями Боспор, особливо за раннього періоду, посідав помітне місце у світовій торевтиці того часу. Різний етнічний склад населення Боспору, різноманітність його художніх смаків, безперечно, відбивалися і на торевтиці, збагачуючи її тематику. Особливо цікаві речі, на яких зображено скіфів, сцени з їхнього життя. Ці речі, мабуть, замовляла грецьким майстрам скіфська верхівка відповідно до своїх художніх смаків.
Тут доречно згадати й монети, які у великій кількості випускали в усіх більш-менш значних центрах, головним чином з міді, рідше — з срібла і зовсім рідко — з золота. На монетах досить часто зустрічаються зроблені з великим смаком і майстерністю зображення богів і богинь, гербів міст (в Ольвії — орел, що клює дельфіна), портрети скіфських царів, римських імператорів та інші.
Різьблення по дереву
Деревообробне ремесло античних міст Північного Причорномор'я було також тісно пов'язане із загальним напрямом античного мистецтва. Вироби з дерева виготовляли переважно на замовлення заможної частини місцевого населення. На жаль, дерев'яних пам'яток збереглося дуже мало, але загальне уявлення про цей вид ужиткового мистецтва вони все ж таки дають.
Найбільший інтерес становлять дерев'яні боспорські саркофаги. Художнє оздоблення їх було різноманітним: різьблення, іноді ажурна інкрустація деревом або слоновою кісткою, скляні вставки. Пізніше саркофаги оздоблювали накладними рельєфними фігурками й орнаментами з глини та гіпсу.