Неолітична революція.
Неоліт (6- 4 тис. років до н.е.) – вже геологічно сучасна доба. В теплому вогкому кліматі населення дуже збільшується. Порівняно з палеолітом та мезолітом людина неоліту мала величезні досягнення в культурі.
З періодом неоліту пов'язується перехід людства від привласнювальних форм господарства, характерних для палеолітичної людини (збиральництво, полювання), до відтворюючих — землеробства і скотарства. Ці нові, продуктивніші і, головне, більш сталі способи задоволення найнеобхідніших потреб життя поліпшили умови існування первісної людини і вивільнили їй певну частину часу. Землеробство й скотарство наклали свій відбиток на розвиток духовної культури стародавнього суспільства.
Удосконалюється техніка кам'яних виробів, вживається пиляння, свердлування, шліфування каменю, збільшується асортимент виробів. Одночасно первісна людина створила перший штучний матеріал – кераміку (від грецького – гончарне мистецтво): загальна назва для всіх виробів, виготовлених з випаленої глини. З кераміки ручним способом (гончарного кола ще не знали) людина почала виготовляти кращий посуд та інші вироби. Перші посудини були гостродонні, нестійкі, дуже скромні у своєму оздобленні. Тоді було винайдено ткацтво і прядіння, людина почала приручати свійських тварин, вона створює постійні оселі, часто великі селища, будує землянки та хати й починає хліборобити, копає мотиками землю, сіє, жне серпами, меле зерно. Спорудження човна (у вигляді видовженої колоди) сприяло поширенню рибальства, і разом із тим зробило можливими стосунки між племенами, внаслідок чого почався торговельний обмін: вироби з волинського кременю знаходять на Київщині та в прибалтійських землях, закарпатського — на Волині тощо. Населення жило великими матріархальними родовими групами, об'єднаними особою жінки-матері. Людина мала релігійні уявлення, вірила в загробне життя, ховала покійників за певним ритуалом — палила, або клала в могили, часто посипаючи червоною вохрою й кладучи поряд з ними знаряддя та їжу. Виробляла ідолів: жінок й тварин.
Культурні здобутки первісного населення України в епоху пізнього палеоліту – раннього неоліту близькі за своїми результатами з культурою племен західноєвропейського ареалу. В міру подальшого розвитку окремі регіони набувають все більш індивідуальних рис і особливостей. За формами керамічного посуду його декоруванням окремі людські спільноти і, відповідно, їх культура отримали в Україні свої назви, як-от: культури лінійно-стрічкової кераміки; лійчастого посуду; кулястих амфор; шнурової кераміки.
Серед пам'яток мистецтва періоду неоліту на території України зустрічаються зображення, вирізьблені на камені (петрогліфи), малюнки фарбами на поверхні керамічного посуду, різьблення на кістці та рогові, скульптура.
З числа петрогліфів, виявлених на території України, безперечно, найважливішими і найцікавішими є плити так званої Кам'яної Могили поблизу Мелітополя. Тут на велетенських плитах пісковику, які колись були карнизами і стелями гротів, археологи зафіксували понад тисячу різноманітних малюнків: силуети людей, тварин, риб, а також досить складні композиції, в яких треба вбачати рибальські сітки, ловецькі загородки, найрізноманітніші геометричні композиції у вигляді кола, трикутника, ромба та ін., що символізують сонце, промені, воду тощо. Контури більшості цих візерунків вирізьблено на рівній поверхні плит твердим кам'яним інструментом, а інші виконано в особливій техніці рельєфного «протирання» всієї поверхні зображуваної істоти чи предмета.
Кам’яна Могила
Як природне утворення вона пережила кілька мільйонів років. Спочатку це була піщана прибережна обмілина так званого Сарматського моря, згодом - масивна брила, зцементована залізистими розчинами піскового каменю. Пізніше з неї сформувався поріг р. Прамолочної, що при переході до геологічної сучасності став кам'яним островом, в якому утворилися десятки гротів та печер. Отже, в міру появи певних ділянок Кам'яної Могили з-під води, на межі піщаної підоснови та пісковику, утворилися гроти та печери, які первісні люди використовували в культових цілях. Залишки типових для цього часу крем'яних знарядь праці є свідченням того, що вперше люди побували тут під кінець палеоліту. Приблизно на початку неолітичної доби, коли з води виступили високі ділянки заплавної тераси, Кам'яна Могила стала островоподібним підвищенням над рівнем широчезних лугів. Саме в ці часи навколо неї виникає ряд неолітичних, а згодом енеолітичних і пізніших поселень, мешканці яких зберігали традиційне шанування Кам'яної Могили як святилища і в обраних місцях - у пісковикових навісах, гротах та печерах - залишили унікальні історичні свідчення свого світобачення.
Кам'яна Могила поступово перетворилася на високий, до 15 м заввишки, пагорб, витягнутий за течією річки в довжину на 300 м і шириною до 200 м. Горішню площину його становила пісковикова, майже монолітна, плита, далі йшов пісковий схил, спорадично закритий окремими брилами, що відкололися від первісного пісковикового щита, а ще нижче, на рівні заплави, подекуди розкидані плитчасті, потріскані брили або їхні уламки .
Зображення трапляються на всіх рівнях Кам'яної Могили - від первісного щита та брил на схилах і аж до поодиноких пісковикових скель, розташованих на рівні луків.
Усі зображення Кам'яної Могили поділяються на кілька десятків композиційних груп, серед яких найбільшою правдивістю відзначаються сцени у так званому Мамонтовому гроті. Перед виходом з грота на стелі зображено досить складну композиційну групу: серед різноманітних знаків, кривих і перехрещених ліній та геометричних фігур стоїть людина з піднятими руками, а поруч неї лежить вовк. Можливо, тут відтворено одну зі сцен первісної мисливсько-ловецької магії: шаман, навколо якого порозкидувано різні ловецькі знаряддя, «заклинає» дикого звіра. Намагаючись образно передати дійову силу цих заклинань, митець зображує вовка в ямі. Хижак лежить, «вражений» силою магічного слова людини.
На стелі грота є також досить близькі до натури малюнки тварин. Чотирьох биків зображено, коли вони, ставши в захисне коло, застигли в чеканні нападу хижаків, їхні голови з могутніми рогами повернено в усі боки — назустріч небезпеці. Поруч — кілька невеликих тварин спокійно йдуть одна за одною. Серед них — самці й самки. Колись перед цією групою тварин було ще одне зображення, в якому деякі дослідники вбачали мамонта (звідси й назва грота). Згодом стеля грота розкололась частина її, з зображенням мамонта, впала.
Малюнки є й на похилих стінах грота, де налічується близько півтора десятка зображень тварин. Ще й тепер деякі з них зберегли червоний або малиновий колір. На кількох плитах пофарбовано не тільки зображення, а й всю поверхню. Дуже ймовірно, що колись фарба покривала всі стіни й стелю грота. Це повинно було надавати печері святкової урочистості й таємничості.
Досить складні композиційні групи, які датуються різними періодами епохи бронзи, а в деяких випадках, очевидно, і пізнішим часом, відкрито й в інших гротах та на окремих плитах Кам'яної Могили. Нерідко вони відрізняються значним схематизмом. Тут насамперед виділяються зображення собак і так званих супряг биків, їх виявлено кілька. У цих малюнках ніби з «пташиного польоту» показано пару запряжених у ярмо биків, що тягнуть гарбу. Весь малюнок виконано глибокими лініями-борозенками, якими позначено тулуби, роги і ноги тварин, а також ярмо, дишло і всі основні конструктивні деталі двоколісної гарби. Ці сцени зображено на плитах серед численних геометричних накреслень і фігур.
Зображення коней на «кінських плитах» передано контурним малюнком. Деякі з них, на відміну від супряг биків, відзначаються правдивістю виконання. З особливою виразністю передано контури степових коней.
Гроти Кам'яної Могили з їхніми численними пам'ятками образотворчого мистецтва, де не виявлено майже жодних слідів постійного мешкання первісного населення, були, безперечно, місцем відправи культових обрядів, своєрідним храмом мисливсько-ловецької магії. Сюди, на мовчазну гору, під її таємничі склепіння, збиралися мисливці та рибалки, щоб звершувати таїнства первісної магії. Тут, зокрема, відбувалося й символічне вбивання диких тварин, вирізьблених на каменях, що, як свідчать численні етнографічні дані, завжди передувало дійсним мисливським діям.