Культура скіфів. Скіфський «звіриний» стиль.
Скіфи — іраномовний народ. Вони населяли степи Північного Причорномор'я у VII—III ст. до н.е. Про них відомості знаходимо у грецьких та латинських письменників, найповніші залишені Геродотом, який відвідав Ольвію близько 450 р. до н.е. Скіфи жили кочовим устроєм, займали територію від Дону (Танаїсу) до Дунаю (Істри), від морів Чорного й Азовського (Евксінського понту і Меотійського озера) на півдні до земель теперішньої Білорусі. Скіфи торгували з грецькими державами Північного Причорномор'я, обмінювали на вироби грецького ремесла вино, оливкову олію, художній посуд, прикраси.
Осілі племена займалися землеробством, скотарством і мисливством, а також деревообробним виробництвом, ливарництвом, ковальством, ткацтвом. Вони жили в городищах, захищених фортифікаційними спорудами, у глинобитних, дерев'яних та землянкових житлах.
Кочові племена городищ і селищ не мали, бо постійно міняли кочовища. Основним їхнім заняттям було скотарство, а з ремесел — лише ті, що вимагав щоденний кочовий побут.
Улюбленець кочівників — кінь — став частим мотивом мистецтва серед тих кочових суспільств, де цей вид культури набув високого розвитку, в тому числі у скіфів.
Геродот розповідав, що скіфського царя після смерті бальзамували і в спеціальній гарбі везли по всіх підвладних йому територіях. Усі піддані на знак трауру обрізували волосся, наносили собі тілесні пошкодження. З кожним днем похоронна процесія, збільшуючись, добиралася до найбільш віддаленого куточка скіфської землі. Тут споруджувалася гробниця, а над нею насипалася могила. В обводі вона досягала до 300 м при висоті більше 20 м. Тобто дорівнювала сучасному шести- семиповерховому будинку. Так ховали скіфи своїх царів та знатних людей.
Земний владика і на тому світі, як вважали, повинен був провадити відповідний спосіб життя. Тому разом з царем ховали його наложницю, слуг, дружинників, вбивали кращих коней. У могилу клали заупокійну їжу, зброю і багато дорогоцінних речей.
Скіфська матеріальна культура свого часу збагатилася багатьма близькосхідними елементами. У цього скотарського неписьменного народу був багатий і розвинений фольклор (епічні перекази про походження скіфів, їх героїв, богів, про мужність і вірність, дружбу і побратимство). У таких розповідях відображалися також справжні події скіфської історії, як-от: нашестя перського царя Дарія, війни з сарматами, повстання підкорених скіфами племен.
Від скіфського епосу до нас дійшли лише уривки у грецьких переказах. Була у скіфів своя музична творчість, яка, як писали греки, варварськи звучала для витонченого грецького вуха. Звичайно, і скіфська, ніким і ніколи не записана музика, щезла для нас назавжди.
До нашого часу дійшли лише предмети, що майже близько двох з половиною тисяч років зберігалися у гробницях під курганними насипами. Ці речі, зроблені з дерева і бронзи, заліза і золота, срібла і кістки, відзначаються довершеним художнім виконанням. Скіфи широко користувалися штучними сплавами, як наприклад, сплав золота і срібла. У золоті, сріблі і бронзі скіфи втілювали своїх богів та зображали героїв.
Світову славу скіфському мистецтву принесли не зображення людей, а зображення тварин, що були виконані у своєрідній манері, яка називається в науці «звіриним стилем».
Звіриний стиль мав ужитково-декоративний характер. Його основними рисами були зображення тварин або певних частин їх тіла при передаванні найбільш типових рис і властивостей даної тварини, поєднання також в одному образі реальних та фантастичних елементів. З хижаків найбільше любили зображати котячих: пантеру, рись, барса, іноді лева. З травоїдних улюбленими образами були олень, лось, гірський козел, кабан, заєць, кінь, баран, рідше - бик. Скіфи були пристрасними мисливцями. Зображеннями тварин переважно оздоблювали предмети чоловічого призначення: зброю, кінську збрую, одяг, а також предмети культового і побутового характеру, наприклад, котли, пристосовані до умов пересувного побуту. Про них писав ще Геродот: "Так як скіфська земля цілком безліса, то скіфи придумали особливий спосіб приготування їжі: тварин білують, очищають м'ясо від кісток і кидають його в котли, потім запалюють кістки тварин і на них готують м'ясо". Ручки таких котлів були виконані у вигляді козлів.
За свідченням Геродота, релігією скіфів був політеїзм. Вони шанували таких богів, як верховний бог Папай, його дружину Апі - богиню землі, Табіті - богиню вогнища, Ареса - бога війни. Храмів скіфи не споруджували і статуї богам не ставили. Лише в честь Ареса, символом якого служив залізний меч - акінак, споруджували своєрідні вівтарі - величезні купи хмизу, і на них жорстокому богу війни Аресу приносили в жертву худобу і кожного сотого з полонених. Звіриний стиль вплинув і на антропоморфні зображення. На прикрасах з відомого Кургана Куль-Оба зображена крилата змієнога богиня.
Поступово грецька антична культура дедалі більше впливатиме на скіфську культуру. У майстернях грецьких ремісників було створено багато художніх виробів, які відтворюють життя, побут, культуру скіфів. Серед найбільш знаменитих творів художньої культури скіфів вважають такі речі: золотий гребінь з кургану Солоха (Запорізька обл.), оздоблений мініатюрними фігурками лежачих левів, над якими зображена сцена бою вершників-скіфів, а також срібні з позолотою вази (з Чортомлицького кургану біля м. Нікополя; Гайманової могили та Солохи (Запорізька обл.). Їхні декоративні зображення відтворюють сцени приборкання коней, полювання вершників з собаками на левів, різноманітні побутові та бойові моменти.
Сенсаційною знахідкою XX ст. стала нагрудна золота прикраса — пектораль, що була виявлена археологом Б.Мозолевським у 1977 р. в кургані Товста Могила біля м. Орджонікідзе Дніпропетровської обл. Скіфська пектораль виготовлена із золота, має вагу 1150 г, діаметр 30,6 см. Пам'ятка відзначається ідеальними пропорціями, художньою майстерністю і декоративністю. У центрі композиції легендарне "золоте руно", тобто сорочка з овечої шкіри, яку зшивають двоє скіфських володарів. Цей твір вчені відносять до виробів греко-скіфського мистецтва. Такі речі призначались для скіфської знаті, відповідали її потребам і смакам. Їхня форма, як і сюжети, були традиційно скіфськими. Скіфів зображали в повсякденній праці, під час відпочинку, в бою.
Помітний вплив античної культури спостерігається в Неаполі-Скіфському (біля Сімферополя), який з 2 ст. до н.е. став скіфською столицею. Тут карбується місцева срібна монета. Тут використана регулярна антична забудова, наявні кам'яні оборонні споруди, цікаві зразки малих архітектурних форм; будівлі прикрашені настінними розписами. В античних традиціях був виконаний також саркофаг цариці, що знаходився у мавзолеї. У склепі, що походив з 1 ст. до н.е., зберігся цікавий розпис із зображенням сцени полювання, виконаний у традиціях звіриного стилю. У свою чергу скіфська традиція впливала на грецьку. До наших днів збереглися відомі пантікапейські кургани біля Керчі, де були поховані боспорсько-грецькі царі відповідно до скіфського звичаю під монументальними земляними насипами.