Тема 1. Культура первісного часу
План
Пам’ятки палеоліту на території України.
Неолітична революція.
Трипільська культура.
Культура скіфів. Скіфський «звіриний» стиль.
Культура античних міст північного Причорномор’я.
Первісність — найдавніший період історії, змістом якого є поява людини та суспільства. Цим поняттям позначають проміжок часу від елементарних проявів людського способу існування до формування перших цивілізацій.
a). Періодизація:
Кам’яний вік:
палеоліт (1 млн. р. до н. е. – 10 тис. до н. е.)
мезоліт (9 тис. до н. е. – 6 тис. до н. е.)
неоліт (6 – 4 тис. до н. е.) поява кераміки
Вік міді (енеоліт) (4-3 тис. до н. е.)
Вік бронзи (3 – поч. 1 тис. до н. е.)
Ранньозалізний вік (1 тис. до н. е.)
1. Пам’ятки палеоліту на території України.
Найдавніша знахідка решток людини на території України – 1 млн. р.т. (с. Королеве, Виноградівський р-н., Закарпатська обл.).
Матеріальна культура пізнього палеоліту
Провідною галуззю господарства людини пізнього палеоліту було полювання. Воно забезпечувало людей м'ясом, шкіри великих тварин йшли на покрівлю для жител, а дрібних тварин - на виготовлення одягу. Кістки та роги служили сировиною для виготовлення знарядь праці і побутових виробів, творів мистецтва і прикрас. Частина кісток тварин, багатих жиром, використовувалась як паливо. Великі кістки мамонтів і роги північних оленів застосовувалися також при спорудженні довгочасних жител.
На зміну окремим розрізненим групам людей (первісним стадам) раннього палеоліту з'явилися нові об'єднання – громади або так звані родові общини. Їх члени були зв'язані між собою узами кровної спорідненості по материнській лінії. Через це ранній етап родового ладу дістав назву материнського (матріархату). Він був характерною формою суспільної організації людей пізньопалеолітичної і наступних епох кам'яного віку – мезоліту та неоліту.
Одним з важливих досягнень у розвитку культури людства в епоху пізнього палеоліту було спорудження жител для захисту від несприятливих природних умов. Найранішими серед них є невеликі довгочасні житла — намети Радомишльської стоянки на Житомирщині та Пушкарівської на Чернігівщині. Під час спорудження їх, крім дерева, широко використовували також великі кістки та шкури тварин, головним чином мамонтів. Характер жител пізнього палеоліту та спосіб влаштування їх чітко простежено й вивчено на прикладі знахідок Мізинської стоянки. Залишки одного з них, наприклад, являли собою округле в плані (діаметром близько 6 м) скупчення мамонтових кісток та рогів північного оленя. Вони лежали близько одна біля одної у чітко витриманому порядку. Житло мало вигляд невеликої конусоподібної наземної будівлі (типу чумів північних народів), основу якої становив каркас із дерев'яних жердин. Зовні житло вкривали шкурами й обкладали кістками тварин, а також частково присипали внизу землею. Кілька таких жител, розташованих близько одне від одного, утворювали пізньопалеолітичні стоянки.
Мистецтво виникло на певному етапі розвитку суспільства. У своїх найдавніших формах воно відоме з кінця кам'яного віку — пізнього палеоліту.
Основою, на якій виникло найдавніше мистецтво, було суспільне життя людей, боротьба з силами природи. Разом з тим найдавніше мистецтво тісно перепліталося з релігійними віруваннями, уявленнями, передаючи їх у різноманітних художніх образах. Особливо це стосується магічних дійств, пов'язаних з провідною галуззю господарської діяльності тогочасних ідей — полюванням. Саме тому зображення тварин є найпоширенішими серед творів первісного мистецтва: вони представлені різноманітними живописними й ритованими зображеннями на стінах печер і на кістках тварин, а також скульптурними фігурками, виготовленими здебільшого з кісток тварин, рідше — з м'якого каменю та глини. Більша частина художніх творів пізнього палеоліту характеризується досить точною передачею зображуваних об'єктів, що свідчить про неабияку спостережливість їхніх авторів. Живописні твори виконувались головним чином різноколірними мінеральними фарбами — вохрою, однією чи кількома одночасно — чорною, червоною, коричневою, жовтою. Особливо багато живописних творів, переважно малюнків різних тварин, походять з печерних стоянок Франції (Фон-де-Гом) та Іспанії (Альтаміра). На стінний живопис виявлено в Каповій печері в Башкірії.
Ритовані зображення на кістках та бивнях мамонтів, на рогах північного оленя знайдено на багатьох пізньопалеолітичних стоянках, в тому числі й на території України (Мізинська, Романківська, Клинецька та ін.). Виявлено також скульптурні фігурки різних тварин з кістки, бивнів та м'якого каменю.
У пізньому палеоліті дуже поширеними були й скульптурні зображення людей — жіночі статуетки, виготовлені переважно з мамонтових бивнів. Поширення цих статуеток зумовлювалося існуванням у той час матріархального родового ладу. Ці статуетки свідчили про високе господарське й громадське становище жінки в тогочасному суспільстві.
Зустрічаються також схематизовані, стилізовані (умовні) зображення. Їх знаходять в усіх основних видах палеолітичного мистецтва, особливо в графічних малюнках, рідше — в скульптурі та живописі. Проте всі вони, як і досконаліші мистецькі твори пізнього палеоліту, мали в своїй основі цілком певне й зрозуміле для їхніх творців значення, часто відображали реальні явища і предмети, що оточували тоді людей у повсякденному житті.
На території України твори найдавнішого мистецтва виявлено на багатьох пізньопалеолітичних стоянках. Найбільше їх знайдено на стоянці в селі Мізині Коропського району Чернігівської області. Особливо цікаві маленькі скульптурні фігурки з мамонтових бивнів.
Однією з найцікавіших пам’яток є Мі́зинська стоянка — археологічна пам'ятка пізнього палеоліту. Розташована на Сіверщині, поблизу села Мізин (Коропський район, Чернігівська область). Датується близько 18 000 років до н. е.
Восени 1907 року на подвір'ї козака Кошеля з села Мізин було знайдено великі кістки. Як з'ясувалося згодом, тут знаходилося поселення кроманьйонців доби пізнього палеоліту. Археологи відкопали п'ять круглих жител діаметром близько семи метрів і площею до 25-ти квадратних метрів. Ці куполоподібні житла були споруджені з дерев'яних жердин, вкритих шкірами тварин, а ззовні обкладені тваринними кістками та рогами. Поблизу знаходилися місця обробки каменю та кісток.
Більшими за розміром: (близько 30 см) є дві статуетки, що схематично зображують людину. Одну з них зроблено з уламка бивня мамонта, товщий кінець якого має сферичну форму і передає округлість людської голови. Нижня частина статуетки вкрита подовжніми заглибленими прямими лініями, які, можливо, зображують одяг. Другу статуетку виготовлено з уламка товстого мамонтового бивня. Круговим вирізом на ній добре окреслено голову і головний убір. Поперечна лінія в середній частині статуетки — це, напевно, пояс, яким підперезано одяг. Обидві статуетки знайдено на підлозі житла, вони, вірогідно, служили своєрідними магічними «захисниками» його від «злих духів».
Можливо, це зображення найдавніших божеств, яких мешканці стоянки уявляли собі у вигляді подібних до себе людей.
Значну групу серед скульптурних творів Мізинської стоянки, більшість яких не має собі прямих аналогій серед пам'яток в інших країнах, становлять невеликі фігурки з одним округлим потовщеним кінцем. Поверхня їх покрита заглибленим геометричним орнаментом часто з складними меандровими візерунками. Не менш цікава й інша група невеликих скульптурок, так само ретельно виготовлених з мамонтового бивня. Деякі з них також оздоблені заглибленим геометричним орнаментом. Схематичність усіх цих фігурок довго не давала змоги встановити, що саме вони означали. Найчастіше їх трактували як зображення птахів. Проте глибше вивчення форм і орнаменту цих скульптурок, порівняння їх із знахідками на деяких інших пізньопалеолітичних стоянках як у нашій країні (Костенки І та Гагарино на Дону, Авдєєво на Сеймі), так і поза її межами (Віллендорф в Австрії та ін.) дає можливість розглядати мізинські статуетки як стилізовані постаті жінок. Деталі, характерні для жіночих фігурок з інших стоянок, на мізинських знахідках передано умовно за допомогою ритованих та рельєфних візерунків. Частина орнаменту, напевно, передавала хутряний та плетений одяг.
Рельєфне зображення людини походить із стоянки Молодове V на Середньому Дністрі. Його виконано на широкому вигнутому боці одного з п'яти знайдених там кістяних знарядь — випрямлювачів (або так званих жезлів). На ньому чітко виділяються голова, шия, тулуб і ноги. Деталі обличчя спеціально підкреслено: очі — невеликими заглибинами, ніс — виступом, волосся — короткими прямими лініями — карбівками.
Найпоширенішим видом палеолітичного мистецтва на території України є художнє різьблення — первісна гравюра на кістці, головним чином на мамонтових бивнях. Ці мистецькі твори дуже різні за своєю досконалістю й чіткістю виконання. Переважна більшість їх, мабуть, мала орнаментальний характер, який, проте, часто поєднувався з певним магічним значенням зображуваних візерунків.
До таких графічних мистецьких творів насамперед слід віднести названі вище орнаментовані вироби з мамонтових бивнів, що походять з Мізинської стоянки. Характерний для них геометричний орнамент у вигляді меандрових візерунків та зигзагів із заглиблених ліній особливо добре представлений на браслеті з широкої пластини, вирізаної з мамонтового бивня. Узор вражає своєю художністю.
Багато інших мізинських виробів з мамонтових бивнів мають дещо простіше оздоблення у вигляді різноманітних візерунків: ялинок, зигзагів, сіточок тощо. Нерідко вони поєднуються з елементами меандра, як, наприклад, на відомому браслеті з п'яти тонких вузеньких кістяних платівок. Не менш цікавим зразком геометричного орнаменту, і зокрема меандрового, є також візерунки на поверхні кількох уламків бивня, що служили своєрідними заготовками для виготовлення подібних браслетів.
Меандровий орнамент на виробах з Мізинської стоянки — найдавніший не тільки на території України, айв усьому світі. Він з'явився на кілька тисячоліть раніше, ніж у Стародавній Греції, де, як відомо, меандр був досить поширений і довго вважався за найдавніший. Подібних зразків первісної гравюри, крім Мізина, не знайдено на жодній з пізньопалеолітичних стоянок.
Широко відомим зразком художнього різьблення доби пізнього палеоліту є також гравірований малюнок на уламку мамонтового бивня, що походить з Кирилівської стоянки в Києві. Деякі дослідники вважають, що, крім суто орнаментальних мотивів, тут можна виділити також зображення голови птаха з довгим дзьобом, річкових хвиль та ін. Очевидно, ці візерунки в ті часи мали цілком реальний зміст.
На багатьох пізньопалеолітичних стоянках України дослідники виявили сліди і скупчення мінеральної фарби — вохри різного кольору. Всередині одного з довгочасних жител Мізинської стоянки знайдено кілька мамонтових кісток — лопатку, стегнову кістку, дві щелепи та інші, прикрашених геометричним орнаментом, виконаним червоною вохрою, змішаною з кістковим жиром. На великій лопатці, зокрема,— чіткий візерунок у вигляді зигзагоподібних паралельних ліній завширшки близько 1 см кожна. У двох випадках у верхній половині лопатки орнамент утворює елементи меандра. За своїм характером живописний орнамент на кістках з Мізинської стоянки схожий на різьблений орнамент на виробах з мамонтових бивнів. У тому самому житлі було виявлено й значну кількість чистої червоної вохри, подібної до тієї, якою виконано живописний орнамент на кістках. Такі виразні живописні малюнки на кістках тварин з Мізина не мають собі рівних серед усіх світових знахідок палеолітичного мистецтва.
Про художні смаки людей пізнього палеоліту можна судити й з різноманітних прикрас, які часто знаходять на стоянках. Крім браслетів, знайдено підвіски-буси (намисто) з кісток тварин, зокрема з мамонтових бивнів, черепашок морських молюсків та інших матеріалів. Частина їх, можливо, була звичайними мисливськими амулетами, яким люди надавали певного магічного значення як речам, що мали оберігати їх від «злих духів» та сприяти успішному полюванню на тварин.
Матеріали, здобуті вченими під час археологічних досліджень, засвідчують існування певних досягнень у ділянці первісної музичної культури. Унікальний набір кістяних інструментів був виявлений у Мізині. У реєстрі найбільш культурних цінностей людства складених ЮНЕСКО, цей комплекс музичних інструментів означений як найдавніший на планеті оркестр - "оркестр кам'яного віку". До його складу входило 16 інструментів, що розпадаються на три групи - ударні, духові, шумові. Ця безцінна пам'ятка української та світової культури зберігається в інституті археології Національної Академії наук України.
Мезоліт (9 тис. до н. е. – 6 тис. до н. е.) — перехідна доба між палеолітом і неолітом, що припадає на перші тисячоліття після останнього зледеніння. Стало з'являтися мезолітичне населення країни, що жило головним чином з полювання луком на дрібну звірину й птахів та з рибальства. Відповідно до цього змінюється й кам'яне знаряддя — воно стає дуже дрібним (мікролітичним) і вживається як вістря стріл або вставки в дерев'яні чи кістяні списи й гарпуни. Величезна кількість цілком однакових мікролітів вказує на удосконалення техніки обробки кременю.