Дослідження нервової системи

Проводять, передусім, спостереженням. При багатьох хворобах відмічають пригнічення, сонливість, сопорозний і навіть коматозний стан. Собаки не хочуть рухатися, лежать, не реагують на зовнішні подразники. Спостерігають пригнічення при енцефалопатії після періоду збудження, при інфекційному гепатиті, хворобах, що перебігають з явищами гарячки.

Підвищена збудливість також характерна для багатьох хвороб: собаки кусають себе за хвіст, тазові кінцівки, рвуть і гризуть все, що їм трапляється. Збудження спостерігається в другу стадію сказу, при енцефалопатії, ензоотичному енцефаломієліті.

Підвищена збудливість у вигляді судом, навіть епілептичних, характерна для жирового гепатозу, енцефалопатії, В₁-гіповітамінозу, чуми, ензоотичного енцефаломієліту, стрептококозу та інших хвороб. Можуть спостерігатись тонічні судоми окремих груп м’язів (жуйних при чумі, м’язів голови і кінцівок при стрептококозі).

Розлади органів руху проявляються змінами м’язового тонусу (гіпер- і гіпотонія), атаксією (В₁-гіповітаміноз, ензоотичний енцефаломієліт, лістеріоз, інфекційний гепатит), парезами і паралічами м’язів кінцівок (чума, уролітіаз, лістеріоз, лептоспіроз, ботулізм, остання стадія сказу), нижньої щелепи (сказ) та більшості м’язів тулуба (ботулізм).

Дослідження органів чуття обмежується оцінкою стану зорового апарату (зміни повік, кон’юнктиви, очного яблука) і апарату слуху. Найбільш характерні зміни кон’юнктиви і повік бувають при катаральній формі чуми. На початку з’являються серозні, а пізніше гнійні витікання з ока, на повіках утворюються кірочки. Гнійні витікання з ока бувають настільки сильними, що собака декілька днів живе із очима, заповненими вщерть гнійним ексудатом. Уважно розглядають зіниці: вони бувають розширеними (ензоотичний енцефаломієліт, ботулізм, чума) або звуженими. Повна втрата зору спостерігається при ензоотичному енцефаломієліті, чумі, а екзофтальм – при ботулізмі.

Високоінформативним методом діагностики хвороб ока є ультразвукова ехографія. У нормі ультразвукова картина структур ока складається з наступних компонентів: рогівка й сітківка – рівні, гіперехогенні; райдужка і війкове тіло – гіперехогенні, переривчасті утворення; задня поверхня кришталика – лінзоподібна гіперехогенна структура; склисте тіло, передня і задня камери очного яблука – анехогенні; ділянка диска зорового нерва – гіперехогенна з вираженою ехотінню; очні м’язи візуалізуються у вигляді анехогенних смужок. При катаракті (захворювання, яке виникає у собак з 6–7-річного віку), відмічають зміни ехогенності капсули і середовища кришталика. При відшаруванні сітківки ехограма характеризується наявністю ниткоподібної гіперехогенної смужки, яка нерідко може змінюватися в напрямі до кришталика.

Слух досліджують за станом вушних раковин, поставою голови, реакцією на звукові подразники, не забуваючи, що собаки-альбіноси можуть бути повністю глухими.

Дослідження чутливої сфери включає вивчення поверхневої та глибокої чутливості. Порушення поверхневої чутливості проявляється у вигляді гіпоестезії, анестезії (нерідко буває при гострому перебігу парвовірусного ентериту, коматозних станах, паралічах, отруєнні зміїною отрутою), гіперестезії (при нервовій формі чуми, отруєнні апітоксином – бджолиною отрутою, ціанідами, фосфороорганічними сполуками, при гострому спленіті, епілепсії тощо) та парестезії (самопогризання тварин).