6.4. Динамічні методи оцінки ефективності інвестиційного проекту

Динамічні методи враховують зміну вартості грошей в часі і передбачають приведення вартостей усіх грошових потоків до одного й того ж самого періоду шляхом їх дисконтування чи компаундингу (нарощування). Саме динамічні методи набули широкого застосування в більшості країн світу. Вони виявились найбільш концептуально правильними та загальнопридатними для застосування в ринкових умовах.

До динамічних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів слід віднести такі (рис. 6.5): чиста теперішня вартість грошових потоків (NPV), індекс прибутковості проекту (PI), дисконтований період окупності інвестицій (DPP) та внутрішня норма прибутковості (IRR) [15].

Чиста теперішня вартість грошових потоків

(NPV)

Рис. 6.5. Динамічні методи оцінки інвестиційних проектів

Чиста теперішня вартість грошових потоків – NPV (рис. 6.6) [15].

Метод NPV – дозволяє одержати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, а саме, кінцевий ефект в абсолютній сумі. Вiн грунтується на зіставленні дисконтованих грошових потоків з інвестиціями. Зіставляється розмір капітальних вкладень (Invested Сapital, IC) із загальною сумою чистих грошових надходжень, що генеруються ними протягом прогнозного періоду, і характеризує сучасну величину ефекту від майбутньої реалізації інвестиційного проекту. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта d. Коефіцієнт d встановлюється, як правило, виходячи з ціни інвестованого капіталу.

Використання методу чистої теперішньої вартості передбачає визначення чистих грошових потоків за кожним періодом, визначення теперішньої вартості кожного чистого грошового потоку відповідного періоду, розрахунок чистої теперішньої вартості проекту шляхом сумування всіх дисконтованих чистих грошових потоків.

Рис. 6.6. Метод чистої теперішньої вартості грошових потоків (NPV)

NPV може використовуватися у двох варіантах:

Інвестиції не дисконтуються, якщо вносяться одноразово на початку проекту:

, (6.6)

де CF_t – грошові надходження в році t, що будуть отримані завдяки інвестиціям у проекті;

d – ставка дисконту;

n – тривалість проекту (років);

І_о – початкові інвестиції;

З дисконтуванням інвестицій:

Якщо проект передбачає не разове вкладення капіталу, а послідовне протягом n років, то формула для розрахунку NР модифікується так:

, (6.7)

де І_t – інвестиції у t-ому році.

Висновки про ступінь ефективності вкладення засобів у даний проект говорить отримана величина NPV. Якщо:

NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відхилити;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. У випадку реалізації такого проекту добробут власників підприємства не зміниться, проте обсяги виробництва зростуть. Часто збільшення виробничого потенціалу підприємства оцінюється позитивно, проект, проте можна застосовувати.

Показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу інвестора у випадку прийняття розглянутого проекту.

Метод NPV має свої переваги та недоліки. Серед переваг можна виділити такі:

• визнаний у світовій практиці як надійний показник оцінки ефективності інвестицій;

• швидка оцінка доцільності виконання проекту в порівнянні з альтернативними проектами;

• всі розрахунки проводяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів;

• враховує зміну грошей у часі. Чим більше час впливає на вартість грошей, тим вище ставка дисконту.

• ефективність головного проекту можна оцінити шляхом підсумування;

• орієнтований на збільшення доходу акціонерів;

• використовується не тільки як порівняльний критерій при виборі ІП, але і як критерій доцільності реалізації ІП.

Серед недоліків виділяють такі:

• розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на строк життя проекту, а це може бути помилковим;

• існує трудність прогнозування ставки дисконтування;

• у розрахунках використовується незмінна дисконтна ставка %, що не враховує зміну економічних умов.

Цей показник є адитивний у часовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підраховувати. Це дуже важлива властивість, яка виділяє цей критерій із усіх інших, і що дозволяє використовувати його як основний критерій при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Використання методу чистої поточної вартості дає відповідь на питання, чи сприяє аналізований варіант інвестування збільшенню фінансів фірми, але не говорить про відносну величину цього збільшення. Для заповнення цього недоліку користуються методом розрахунку рентабельності інвестицій.

Iндекс рентабельності інвестицій – РІ (рис. 6.7) [15].

Цей метод є продовженням методу NPV. На відміну від чистого приведеного ефекту індекс прибутковості (рентабельності) інвестицій є відносним показником, що дозволяє його використовувати при виборі одного з ряду альтернативних проектів з однаковим значенням NPV або формуванні інвестиційного портфеля з максимальним значенням NPV.

Розрахунок показника рентабельності – це відношення приведених доходів до витрат на певний момент часу. Він характеризує рівень прибутків на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень, – чим більше значення цього показника, тим вище віддача з кожного долара, інвестованого в даний проект. Ставка дисконтування, яка використується для розрахунку поточної вартості доходів, залежить від міри ризику проекту, що оцінюється.

При обчисленні порівнюються дві частини чистої поточної вартості – прибуткова і інвестиційна. Якщо при деякій ставці дисконту рентабельність проекту дорівнює одиниці, це означає, що приведені доходи дорівнюють приведеним інвестиційним витратам і чистий приведений дисконтований дохід дорівнює нулю. Отже, норма дисконту в цьому випадку є внутрішньою нормою прибутку. Перевищення над одиницею показника рентабельності проекту означає його додаткову прибутковість при даній ставці відсотка.

Існує два варіанти розрахунку залежно від типу ІП, які визначаються за такими формулами:

1. Інвестиції не дисконтуються, якщо вносяться одноразово на початку проекту:

, (6.8)

де СF_t – грошові надходження в році t, що отримані завдяки інвестиціям у проект;

d – темп приросту - ставка - банківська відсоткова ставка, дисконтна ставка;

n – кількість років проекту;

I_о – інвестиції вносяться на початку проекту.

Рис. 6.7. Метод визначення економічної ефективності інвестиційного проекту за допомогою індекса рентабельності інвестицій (РІ)

2. З дисконтуванням інвестицій:

, (6.9)

де – дисконтовані суми інвестицій у t-ому році.

Висновки про ступінь ефективності вкладення засобів у даний проект говорить отримана величина PI. Якщо:

PI  1, то проект варто прийняти і він представляє собою гарну можливість вкладення коштів.

PI = 1, проект ні прибутковий, ні збитковий, він забезпечує тільки відшкодування вкладеного капіталу, але не отримується прибуток. Інвестиційний проект вимагає додаткових аналітичних робіт з усіх методів.

PI  1, то інвестиційний проект відхиляється, оскільки він принесе збитки.

Метод PI має свої переваги та недоліки. Серед переваг можна виділити такі:

• є мірою стійкості як самого інвестиційного проекту, так і підприємства, яке його реалізує;

• є відносним показником;

• дозволяє ранжирувати інвестиційні проекти за розмірами PI;

• дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV.

До недоліків можна віднести трудність прогнозування ставки дисконтування.

Дисконтований строк окупності – DРР (рис. 6.8) [15].

При використанні цього методу під дисконтованим строком окупності інвестиційного проекту (Discounted Payback Period Method, DPP) розуміють тривалість періоду від дати початку реалізації проекту, протягом якого відбувається повне відшкодування інвестиційних коштів (віддача на капітал досягає приведеної до теперішньої вартості суми здійснених інвестицій).

Рис. 6.8. Метод дисконтованого строку окупностi (DPP)

Дисконтований строк окупності інвестицій розраховується за формулою:

, (6.10)

де СF_t – грошові надходження в році t, що отримані завдяки інвестиціям у проект;

d – темп приросту - ставка - банківська відсоткова ставка, дисконтна ставка;

n – кількість років проекту;

І_о – інвестиції не дисконтуються, якщо отримані в перший рік реалізації проекту.

Інвестиції підлягають дисконтуванню, якщо надходять на реалізацію проекту протягом кількох років.

Метод DPP має свої переваги та недоліки. Серед переваг можна виділити такі:

• простота у розрахунках;

• сприяє розрахункам ліквідності підприємства, тобто окупності інвестицій;

• показує ступінь ризикованості того чи іншого інвестиційного проекту, чим менший строк окупності, тим менший ризик і навпаки.

Недоліками, які знижують цінність застосування методу строку окупностi можна вважати:

• не враховує впливу грошових потоків останніх років;

• не робить відмінності між накопиченими грошовими потоками і їх розподілом по роках;

• не має властивість адитивності.

Дисконтовані оцінки строку окупності завжди більші за прості оцінки, тобто DPP  PP.

Внутрішня норма прибутковості – IRR (рис. 6.9) [15].

Внутрішня норма прибутковості – це таке значення норми дисконту, при якому теперішня вартість грошових потоків від реалізації проекту дорівнює теперішній вартості інвестиційних витрат. Іншими словами, під внутрішньою нормою прибутковості інвестиційного проекту розуміють значення коефіцієнта дисконтування d, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при якій NPV = f(d) = 0.

Формули для розрахунку IRR:

Рис. 6.9. Метод внутрішньої норми прибутковості (IRR)

IRR – зводиться до знаходження такої ставки дисконтування, при якій поточна вартість очікуваних від інвестиційного проекту прибутків буде дорівнювати поточній вартості необхідних грошових вкладень.

IRR розраховується за формулою :

, (6.11)

де d1 – ставка дисконту, при якій NPV+;

d2 – ставка дисконту, при якій NPV–.

Економічний зміст критерію IRR такий: IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат по проекту. У той же час підприємство може реалізовувати будь-які інвестиційні проекти, рівень рентабельності яких не нижче за поточне значення показника ціни капіталу (Cost of Capital, СС). Під останнім розуміється або WACC, якщо джерело засобів точно не ідентифіковане, або ціна цільового джерела, якщо такий існує. табл. з показником СС порівнюється критерій IRR, розрахований для конкретного проекту.

При цьому, якщо:

IRR > CC, то проект варто прийняти;

IRR < CC, то проект варто відкинути;

IRR = CC, то проект не є ні прибутковим, ні збитковим.

За інших однакових умов більше значення IRR вважається кращим.

IRR є свого роду бар’єрним коефіцієнтом дисконтування. Внутрішню норму прибутку можна інтерпретувати як деякий «запас міцності» проекту, що відображає його стійкість в умовах можливого підвищення ризику. Найпривабливішими можна рахувати проекти з максимальною величиною IRR, оскільки вони потенційно здатні витримати великі навантаження на інвестиційний капітал, пов’язані з можливим підвищенням його вартості.

Метод IRR має свої переваги та недоліки. Серед переваг можна виділити такі:

• не залежить від виду грошового потоку;

• не залежить від методу дисконтування;

• найбільш прийнятний для порівняльної оцінки;

• інвестиційні проекти із меншим IRR відхиляються як такі, що не відповідають вимогам ефективності реальних інвестицій;

• нелінійна форма залежності;

• дозволяє припустити чи очікувати одержання доходу від проекту (норму прибутковості).

В той же час, даному методу властиві і серйозні недоліки, які витікають з економічного вмісту показника, а саме:

• порівняно складна методика розрахунку;

• в окремих випадках не має рішення або може мати кілька варіантів розв’язку;

• часто він дає нереальні ставки доходу;

• у основі розрахунку IRR лежить невірне припущення про те, що реінвестування доходів відбувається під ставку, рівну прибутковості самого проекту.

Також при застосування IRR можуть виникати такі труднощі:

• при аналізі проектів різного масштабу ІRR не завжди узгоджується з NPV;

• застосування ІRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості та неоднакових часових проміжків.