Глава 2.3. Механізм адміністрування організації

§ 2.3.1. Формування механізму адміністрування

Механізм як цілеспрямовано функціонуюча система важелів, інструментів і процедур взаємодії різних суб'єктів та об'єктів являє собою складну за природою, інтегральну за формою, динамічно функціонуючу організацію. Така різноманітність складових і складне побудова їх взаємодії зумовило необхідність детального представлення конструкцій і методів цього об'єднання. Саме адміністративний підхід до дослідження процесу об'єднання самостійних складових в модель цілеспрямовано функціонуючої системи зумовив сучасне уявлення і застосування механізму адміністрування.

Здавна, ще не виділивши це поняття, людина сприймала, аналізував і оцінював все, що відбувається навколо нього, моделями функціонування тих чи інших об'єктів. Вже цей процес зумовлювався, супроводжувався і висловлювався цілком визначеними функціями: дискретизації, детермінування, класифікації і т. д., що представляють абсолютно необхідні основи адміністрування. Формалізація і типізація відображення механізмів взаємодії, обігу, розподілу, обміну та інших остаточно сформували адміністративний підхід до подання процесів функціонування будь-якої організації. У результаті чого, аналізуючи організацію сьогодні, ми вільно оперуємо поняттями соціального, юридичного, фінансового, господарського та інших механізмів.

В основу розробки механізму, крім асоціацій з організмом, лягають знання законів і принципів організації областей конкретних знань і сфер практичної діяльності, чиї важелі та інструменти використовуються в ході його побудови та функціонування. Важіль як первинний механізм або один з його невід'ємних елементів історично сприймається в якості основного принципу цілеспрямованого впливу людини на ту чи іншу організацію.

Поступово скоротивши сприйняття фізичних взаємодій, він також почав широко і різноманітно застосовуватися при виділенні. характеристиці та застосуванні ключових ресурсів, тієї або «кой організації. В адмініструванні поняття важеля позиціонується і застосовується не тільки як елемент наведених міні механізмів, але і в цілому організації, як такої. Сьогодні в оцінці форми і змісту організації конструктивно виділяється і використовуються поняття важелів: впливу, впливу, явища, оголюють конкретну дію механізму адміністрування.

Стосовно до формування та функціонування механізму інструмент (від лат.instrumentum - знаряддя) визначається як універсальна форма організації, як правило, зовнішнього впливу. Власне первинний важіль, наприклад у вигляді брухту, використовується, як інструмент зовнішнього впливу, але, інтегруючись в механізм, наприклад, відбійного молотка, стає його невід'ємною частиною. При цьому сам молоток розглядається вже як інструмент, яким разом з іншими аналогами може обладнуватися пересувний компресор. Цей наочний приклад важливий для правильного розуміння відмінностей важеля та інструменту.

На основі сформованого в теорії та практиці застосування це розходження однозначно закріплюється і конструктивно використовується в механізмі адміністрування будь-якої організації. Воно визначає, що як важіль, так і інструмент можуть входити в один і той же механізм, встановлюючи при цьому принципово різну -, тінь інтеграції та форми взаємодії. Якщо важіль безпосередньо утворює механізм або його складові, то інструмент універсально адаптується, обумовлюючи своє цілеспрямоване застосування. Він найчастіше розуміється і застосовується на відміну інфікованого кошти, наприклад реконструкції такого ж механізму, на відміну від вбудованого в нього, адаптованого важеля, що становить конструктивно невід'ємну частину.

Так, в якості внутрішнього важеля господарського механізму організації традиційно і ефективно застосовується матеріальна відповідальність працівника, що знаходиться в його розпорядженні майно. Зовнішнім, що доповнює дію механізму інструментом організаційного впливу у разі втрати або псування цього майна може служити адміністративна або кримінальна відповідальність громадянина. Така відмінність у розумінні та застосування інструментів і важелів дозволяє досить чітко визначити їх місце і роль у побудові і функціонуванні механізму. Основним тут є принципове визнання того, що інструмент являється універсальний не тільки тому, що може застосовуватися в різних механізмах, а й тому, що з його допомогою, власне, і створюється будь-який з них.

Важіль, на відміну від інструменту, не тільки є безпосередньою складовою механізму, але формується і адаптується спеціально для нього, використовується з метою його функціонування. У різних механізмах можуть застосовуватися важелі, які функціонують за одним і тим же принципам, але їх об'єктна адаптація і безпосередня інтеграція робить такі конструкції досить унікальними. Так, застосовувана в кожній організації система стимулювання персоналу, незважаючи на типовий подання її механізму, передбачає формування і використання специфічних поєднань, заснованих на індивідуальному підході до працівника. При цьому мотивація кожного, визначає основні трудові спонукання персоналу, формувалася під впливом універсальною для всього суспільства палітри інструментів виховання.

Така безпосередньо адаптується і предметно спеціалізується композиція важелів у механізмі адміністрування конкретної організації виключає можливість перерахування всього їх розмаїття, що, втім, дозволяє визначити критерії їх класифікації наступним чином (табл. 2.3.1.1).

Таблиця 2.3.1.1Критерії класифікації важелів адміністрування

Критерії групи	Індивідуальні	Корпоративні	Комбіновані
Ідентифікації	Іміджа	Бренда	Представництва
Оцінки	Персоналізації	Співвідношення	Позиціонування
Участі	Спеціализації	Кооперації	Взаємодії
Мобілізації	Иніціативи	Співробітництва	Підприємництва
Порівняння	Пріоритету	Переваги	Конкурентоспроможності
Змагання	Змагальності	Суперництва	Конкурентне середовище
Відносини	Вкладу	Співучасті	Приналежності
Конкретизацї	Відповідальності	Порівнянності	Відповідності

На основі представлених в таблиці критеріїв угрупування в механізмі адміністрування складаються досить стійкі і ефективні агрегати, що забезпечують перманентний процес виділення, розробки та рішення персоналом організації таких координаційних завдань, як:

1) позиціонування в підрозділі організації;

2) становлення і розвиток ділової орієнтації;

3) формування і направлення посадових амбіцій;

4) встановлення і дотримання структурної субординації;

5) розробка і адаптація функціональної комутації;

6) поділ і реалізація предметної спеціалізації;

7) побудова і проведення процесуальної кооперації;

8) освоєння та підвищення професійної кваліфікації;

9) визначення і закріплення рівня компетенції;

10) поширення і розвиток корпоративної культури;

11) обґрунтування і визнання персонального іміджу;

12) забезпечення та здійснення кар'єрного зростання.

Перелік таких завдань можна продовжити, але вже наведені позиції дозволяють сформувати однозначне розуміння того, що вони штатно ставляться і вирішуються в кожній організації на основі стаціонарних важелів адміністративного механізму. Зрозуміло, що їх успішне вирішення необхідно спирається на залученні і ряду інших специфічних ресурсів організації, але це завдання знову ж таки вирішується шляхом формування, адаптації та застосування відповідних важелів механізму адміністрування організації.

Здавалося б, застосовуваний при виділенні цих завдань та формуванні важелів адміністративного забезпечення їх ефективного вирішення штатний підхід обумовлює уніфікацію складу та змісту відповідного механізму з метою його тиражування і універсального застосування в будь-якій організації. Насправді в реально функціонуючої організації, яка характеризується профілем спеціалізації, особливостями зовнішнього середовища, унікальністю персоналу, таке перетворення важелів в інструменти в принципі неможливо. Справа в тому, що безпосереднє формування, адаптація та закріплення відповідних важелів механізму адміністрування конкретної організації виключно індивідуально, що виключає ¬ застосування подібної уніфікації.

Власне кожен механізм вже своєї споконвічної орієнтацією та адаптацією до змісту і обставинам функціонування конкретної організації формується досить специфічно. Неминуче продовжують цей процес стадії «налаштування», «регулювання» дії важелів сформованого механізму роблять його практично унікальним. Тут виключно доречна класично застосовується до подання моделі соціальної організації аналогія з оркестром. На рівень його виконання істотно впливають не лише ¬ ко зіграність музикантів, репетиції з диригентом, а та-заміна конкретного виконавця, що в реально діючій організації скоріше норма, ніж виняток. Важливо розуміти, що при цьому необхідно здійснюється не лише адаптація нового виконавця, але і модернізація застосування відповідних важелів механізму адміністрування організації.

Розглянуті вище положення відображають тільки найбільш часто зустрічаються підходи до визначення і класифікації конкретно формованих і адаптується важелів адміністрування. Їх приведення дозволяє орієнтувати менеджмент на розробку і використання безпосередніх агрегаційних механізму адміністрування. Вони, на відміну від важелів, чітко формалізовані і конкретизовано щодо організації та застосовуваної моделі механізму, яка в самому загальному вигляді може бути представлена наступним чином (рис. 2.3.1.1).

Рис. 2.3.1.1. Модель механізму адміністрування організації

Методичною основою побудови і застосування представленої на малюнку моделі механізму є три рівнева декомпозиція, що виділяє організацію, в якій він адаптується, і навколишнє її зовнішнє середовище. Позиціонування організації в інфраструктурі вже багато в чому визначає зовнішні умови формування та функціонування механізму її адміністрування. При цьому важливо розуміти, що ряд адміністративних умов і вимог, наприклад реєстрації організації, законодавчо встановлюються державою, визначаючи відповідні характеристики механізму.

Основна мета розробки і застосування механізму адміністрування, як і всієї організації в цілому, полягає в забезпеченні її цілеспрямованого функціонування. Разом з тим, ряд приватних завдань, що вирішуються адмініструванням,обумовлені відповідної кореспонденцією організації з діловою середовищем. Їх постановка, розробка і конструктивне рішення забезпечують комунікаційну, інформаційну, виробничу та іншу необхідну адаптацію зв'язків організації, здійснювану адмініструванням форм, параметрів і режимів конкретних процедур (див. Додаток 8-10).

Адаптоване формування і агреговане застосування важелів та інструментів організації обумовлює, з одного боку, досить точне визначення їх ролі в механізмі адміністрування, а з іншого - виключно широкі можливості його побудови та застосування. У зв'язку з цим необхідно чітко уявляти спектр формування важелів організації (див. табл. 2.3.1.1) та їх поєднання з інструментами (див. рис. 2.3.1.1).У такій адаптації та агрегації як основному ресурсі побудови та застосування реально діючого механізму і виявляється значення адміністративного менеджменту.

У матеріалі даного параграфа представлені тільки основні підходи до освоєння і застосування виключно різноманітної палітри специфічно адаптованих до конкретних умов важелів адміністративного механізму організації. Зрозуміло, що вся сукупність інструментів також являє собою досить широку палітру, освоєння і застосування якої у вигляді конкретного інструментарію багато в чому обумовлює ефективне досягнення поставлених цілей. Поданням ефективного вирішення цих завдань і буде присвячено наступний параграф.