3.2.3.Супровід циклу функціонування

Поєднуючи представлені в попередній главі процедурні основи організації процесу й проведені в попередніх параграфах даної глави розробки змісту адміністрування й моделювання, модно сформувати універсальну концепцію адміністративного супроводу циклу функціовання організації. Комплексно відбиваючи застосування пріоритетно реалізованого в адмініструванні уніфікованого підходу, вона покликана забезпечити універсальну організаційно-методичну основу розробки і представлення моделі сопроводження будь-якого процесу цілеспрямованого функціонування. Разом з тим, що визначають положення, взаємозв'язку і елементи моделі пропонованої концепції повинні бути безпосередньо адаптовані до супроводу менеджменту як процесу постановки і досягнення мети.

Останнє положення є ключовим у розробці та представленні пропонованої моделі, оскільки, як вже було неодноразово показано, адміністрування і виражається насамперед у забезпеченні і супроводі процесу постановки і досягнення мети. При цьому вже не раз зазначений пріоритет уніфікації настільки спочатку обумовлює необхідність резервування можливості, універсального застосування пропонуємої моделі, наскільки різноманітні самі організації і найбільш ймовірні прояви їх функціонування.

Такий підхід зумовлює доцільність використання в якості організаційно-методичної основи представлення розробляємої концепції універсальну модель механізму. Представлення її складу, змісту і композиції базової побудови визначається проектованою взаємодією адаптованих важелів і імовірнісним оснащенням процедур, універсальними інструментами адміністрування. Це дозволяє повно і всебічно представити пропоновану модель лаконічним набором всього двох типів складових.

Принциповою позицією розробки та подання пропонуємої моделі концепції вибрано структурне виділення самостійних блоків як адаптованих важелів механізму адміністративного супроводу циклу. Позиціонування можливостей їх комутації та взаємодії з змістовними складовими циклу постановки та досягнення мети програмує базові контури кооперації процедур адміністрування. Загальне уявлення конфігурації позиционіруемих комунікацій дозволяє прогнозувати ймовірність найбільш затребуваних і стійких контурів розробки та застосування адміністрування.

Представлені вище теоретичні засади та практичні рекомендації здійснення комплексного підходу до моделювання циклу функціонування організації дозволяють сформувати універсальну концепцію його адміністративного супроводу. Її проекція на розроблену та запропоновану в попередніх параграфах даної глави інтегральну модель циклу функціонування організації дозволяє досить повно і всебічно відобразити склад, зміст, конфігурацію і взаємодію адміністративних важелів та інструментів супроводу циклу функціонування організації. У самому загальному вигляді схема універсальної версії такого супроводу може бути представлена наступним чином (рис. 3.2.3.1)

Результат (5)

Адміністрування інформаційного забезпечення побудови, супроводу, оцінки й коректування процессу (А)

Адміністрування постановки й проведення контролю процесу розробки, прийняття й виконання розв'язку (Б)

Модель, представлена на малюнку, комплексно відображає необхідність і конструктивність перманентного, інформаційного (А) і контролюючого адміністративного супроводу (Б) побудови та здійснення процедури постановки та досягнення мети (Е). У ній два цих перманентних блока процедури адміністрування об'єднуються структурними зв'язками, визначая межі поля і систему супроводу побудови і здійснення одиничного циклу загального менеджмент-процеса. У реальних умовах таке об'єднання, як показало використання цього підходу в постановці і застосуванні прикладних про-програмних продуктів адміністраціями ряду вже вище приводившихся організацій, забезпечує необхідну оперативність і ефективність здійснення процесу постановки і досягнення мети.

У представленій моделі циклу виділяються ще три процесно-самостійних блока адміністрування, на змісті і побудові яких слід зупинитися окремо. Перш за все це адміністрування постановки і здійснення моніторингу процесу щодо розробленої і прийнятої процедури (В). Цей блок, займаючи центральне місце в процедурі адміністрування, інформаційно супроводжує і забезпечує регулювання здійснення процесу. Воно також реалізується досить універсальною і широко застосовуємою процедурою постановки внутрішнього і зовнішнього щодо організації аналізу ситуації (2). Саме на цій основі дається оцінка, затребується професійний консалтинг або використовується комплекс додаткових аналітичних та проектних розробок, оперативно забезпечуючих застосування регулюючих впливів.

Ключову роль в адміністративній мобілізації профессійного потенціалу персоналу відіграє практика постійного впровадження та застосування інноваційних форм розробки змісту прийнятого менеджментом рішення (4).

Цей найбільш складний і відповідальний блок адміністрування багато в чому обумовлює кінцеву ефективність реалізації розроблюемого впливу і тому виділяється і організовується відокремлено (Г). Так, при розробці змісту проблеми (3) творчим методом «мозкового штурму» визначеність і гарантії дотримання основних адміністративних умов, як це на парадоксально, є абсолютно необхідним каталізатором генерації принципових інновацій. Найсміливіші пропозиції формулюються учасниками набагато активніше і продуктивніше, як правило, тільки при чіткому адміністрованному дотриманні (В-Г) основних умов застосування цього методу.

На противагу волюнтаристського підходу суворо адміністрована процедура (Б) спочатку створює гарантовані та прозорі умови для здійснення кваліфікованої, професійної, ініціативної діяльності персоналу. Визначеність ситуації (2), нехай навіть за рахунок обмеження ресурсів, чіткість побудови і забезпечення програми розробки варіантів (3), дистанціювання системи супроводу й оцінки (В) є конструктивними факторами оптимізації здійснення всього процесу (Е). У цьому плані саме адміністрування стає дійсно необхідною основою забезпечення постановки та застосування широкого спектру як традиційних, так і інноваційних методів розробки змісту рішень (4).

Зовсім особливе місце у процедурі адміністрування циклу функціонування організації та менеджмент-процесу як такого займає забезпечення безумовного виконання прийнятого рішення (Д). Причини такого виняткового значення ефективної постановки і рішення задачі «забезпечення виконання» настільки ж добре відомі, наскільки й традиційно важко переборні. Одним з основних положень класичного менеджменту є попередження про те, що в умовах різкого збільшення кількості та номенклатури ставлящихся завдань, функціонующих організацій і самих різноманітних зв'язків, як всередині, так і між ними, забезпечення виконання прийнятого рішення (Д) набуває ключового значення. Це обумовлює необхідність мобілізації і використання адміністративних ресурсів подолання традиційних перешкод.

Для практики вітчизняного керівництва та управління це не тільки професійно, а й ментально виключно складне завдання не знімається з порядку денного практикуючого менеджменту вже багато років. Її регулярна постановка і формальне обговорення стали настільки чергово сприйманим і здійснюваним заходом, що ще більше погіршують стан цього, можливо, найважливішого для сучасного російського менеджера завдання практичного адміністрування.

Незважаючи на очевидність і суспільноприйнятість наведених вище положень, в більшості підходів, розробок і процедур менеджменту ця процедура (Д) представлена вкрай формально, стисло, поверхово. Більше того, аналіз більшості наукових положень і практичних посібників створює враження, що менеджмент-процеси закінчуються в основному прийняттям рішення (4), виконання якого повинно здійснюватися мало не автоматично. Слідом за подібними псевдовченими і новий ешелон професійно непідготовлених керівників усе частіше вважає своїм головним завданням «... дати команду», не замислюючись, як правило, про необхідність забезпечення її виконання (Д). У все більшого числа менеджерів складається стійко експлуатована модель абсолютно необгрунтованих вистав: «... як вирішили - так і зробили! »

У реальності, як показують серйозні наукові дослідження та професійні оцінки стану забезпечення виконання рішень персоналом та підрозділами самих різних рівнів організації, справи йдуть прямо протилежним чином. Динамічно змінюється ринкова ситуація (2), обмеження оперативних ресурсів та мобілізаційних можливостей, низький рівень професійної підготовки менеджерів обумовлюють делегування цілого ряду проблем (3) на основі відомого принципу «... по ходу справи» на етап отримання результату (5). Але ж саме тут і так вже позиціонуються найбільш гострі протиріччя, часом обумовлющі прихований опір, безпосередню протидію і навіть прямий саботаж.

Традиційні спроби вирішення цієї проблеми встановленням тоталітарної за ієрархією, але формальної за змістом перевірки дисципліни, явки, участі, звітності персоналу тільки створюють видимість контролю виконання. А саме такий найважливіший для адміністрування циклу процедурою, як «виконання прийнятого рішення», безпосередньо реалізується відповідальність персоналу, мобілізуються набагато більш значимі ресурси, прямо забезпечующі задумані зміни.

Це ще раз підкреслює необхідність пропозиції, адаптації та застосування комплексної системи подання, побудови, забезпечення та супроводу циклу функціонування адміністрації організації. Її теоретичному обгрунтуванню і практично адаптованому поданню безпосередньо присвячений матеріал п'ятого розділу цього підручника.

У свою чергу, завершення викладу даного параграфа і глави в цілому необхідно обумовлює актуальність перенесення центру ваги сучасного підходу до адміністрування цикла функціонування організації в сферу практичної апробаціі, адаптації та реалізації впливу. Вирішення цього важливого тактичного завдання повинно забезпечуватися адміністративним супроводом цілого комплексу взаємодій менеджменту як з підлеглими, так і з відносно самостійними учасниками цього процесу, що буде представлено в наступному розділі цього підручника.