суворо обумовлених умов, що закріплюються адміністративними положеннями. Зрозуміло, що такі процедури досить специфічні як у розробці, так і в реалізації, що передбачає особливий підхід до їх застосування, що розробляється теорією організаційних змін. І все ж встановлювана структурою та адміністративно закріплена універсальна регламентація складу, змісту і взаємозв'язку елементів організації не може передбачити всього спектру можливих змін. Проблема тут полягає в тому, що закріплений, наприклад державним стандартом організаційних структур управління, розподіл функціональних обов'язків не просто не в змозі, але й не повинен стримувати природний розвиток змістовної участі складових структури у вдосконаленні загальної взаємодії в організації та поза її межами. Цим обумовлюються природна еволюція і цілеспрямоване вдосконалення структури організації, також необхідно забезпечувати її адміністрування м . У найзагальнішому вигляді універсальна конфігурація складу, змісту і взаємозв'язків досить розвиненої і уніфікованої (типової) структури підприємства (організації) може бути представлена наступним чином (рис. 2.1.3.1). Така досить універсальна, хоча і невичерпно повна конфігурація організаційної структури, як відображена на малюнку, об'єднує в собі широку різноманітність складу, поєднання і взаємозв'язків ресурсів, представлених у табл. 2.1.3.1. Адміністрування і покликане ідентифікувати і позиціонувати представлені ресурси з метою їх конструктивного застосування при побудові й використанні структур організації. Разом з тим, у наведеній структурі відображаються не тільки склад і вміст елементів, ієрархія і рівні їх позиціонування , лінійні і функціональні зв'язки і т. д., але і можливості модульного застосування найрізноманітніших конфігурацій побудови. Так, наприклад, взаємозв'язки функціональних фахівців цеху з відповідними управлінськими підрозділами організації основані на матричній конфігурації. Однорівнева взаємодія підрозділів транспортного комплексу, диспетчерської та відділу логістики сформовано по прообразу мережної організації. У свою чергу, склад та спеціалізація підрозділів департаменту управління персоналом вибудувані на органічних засадах. Ці приклади показують не стільки можливість, скільки необхідність конструктивного поєднання, здавалося б, теоретично протилежних, але на практиці ефективно взаємодіючих ресурсів організаційного проектування в загальній структурі організації.  Особливо важливим, хоча і на перший погляд зовні завуальованим, є адміністрування розподілу та закріплення змісту функцій за підрозділами організаційної структури. Саме воно встановлює і закріплює місце і роль кожного з підрозділів в організаційній структурі. При цьому статус, роль, становище кожного з підрозділів структури визначаються не тільки закріпленими за ним повноваженнями, але і позиціонуванням, навіть найменуванням інших, взаємопов'язаних з ним елементів. Останнє не лише багато в чому визначає майбутню взаємодію, але і може як суттєво підвищити, так і дезавуювати повноваження аналогічних підрозділів. Представлена на рис. 2.1.3.1 структура виділяє в якості самостійного вектор позиціонування групи що спеціалізуються на адмініструванні підрозділів. Їх склад може доповнюватися, змінюватися, спеціалізуватися, але в тому чи іншому вигляді обов'язково подається в структурі будь-якої організації. Власне ці підрозділи, ланки та органи стануть предметом викладу четвертого розділу цього підручника, тут же необхідно відзначити стійку тенденцію формування не тільки окремих підрозділів, але й цілого самостійного адміністративного комплексу. Його склад, зміст і, головне, позиціонування на рівні директорату організації виділяють принципово новий аспект, який умовно можна позначити так «адміністрування адміністрації». Таким чином, не тільки власне вся організаційна структура є інструментом адміністрування, а й виділяється в ній самостійний комплекс який цілеспрямовано спеціалізується на вирішенні цих завдань. Обидва ці напрямки є предметом відповідного дослідження, докладного викладу та прикладного використання в рамках адміністративного менеджменту. Вирішення цих завдань здійснюється на основі наведеної на рис. 2.1.3.1 структури, яка буде використовуватися і для ілюстрації варіантів застосування адміністрування структур організації в усіх наступних розділах цього підручника.

Основне завдання організаційної структури полягає в конструктивному закріпленні і наочному поданні регламентованих положень, взаємозв'язків, складу і, почасти, змісту елементів що виділяються нею. Це дозволяє розподіляти участь елементів і вибудовувати послідовність їх взаємодії, проектуючи на структуру майбутню організацію всіх розроблюваних і реалізованих рішень. Разом з тим, адміністрування застосовується абсолютно до всіх структур організації, на відміну від інших підходів, що розглядають переважно виробничі або організаційні структури управління. Даний підхід обумовлює необхідність представлення досить широкого складу структур організації, який у загальному вигляді можна відобразити таким чином (див. рис. 2.1.3.2). У реальних ринкових умовах склад і зміст структур організації можуть істотно перевищувати кількість і різноманітність,які представлені на малюнку. Це відбувається як за рахунок формування та використання специфічних структур, наприклад, таких, як структура кадрового ресурсу або структура соціального складу, так і шляхом виділення у вже наведених формуваннях внутрішніх структурних утворень. Так, безпосередньо всередині структури власності організації можуть виділятися, позиціонуватися і конструктивно використовуватися структура акціонерного капіталу, структура запозичених активів, структура інвестицій і т. п. Дилетантські припущення «менеджерів широкого профілю» про те, що ці структури не можуть мати істотного впливу на управління організацією, вже коштували не однієї сотні з них не тільки наслідків недружнього злиття, поглинання або захоплення, а й власне існування організації.

Рис. 2.1.3.2.- Різноманітність структур організації

У цілому адміністрування в тому чи іншому вигляді поширюється на все

різноманіття функцій побудови та використання структурних основ сучасної ринкової організації. При цьому в організаційній структурі формується самостійний комплекс підрозділів, що спеціалізуються на адмініструванні функціонування, як в організації в цілому, так і всіх її складових зокрема.

Саме їм надаються вичерпні  повноваження з розробки і пропозиції адаптованих форм і методів адміністрування формування та функціонування організації. Цим і обумовлюється необхідність виділення і подання функціональних основ адміністрування в якості предмета вивчення і представлення наступного розділу цього підручника.

Глава 2.2. Функціональні засади адміністрування

§ 2.2.1. Прояв і спеціалізація змісту адміністрування

Освоєння та застосування будь-якої професійної діяльності на стадіях становлення та розвитку організації необхідно здійснювати шляхом цілеспрямованого поділу і спеціалізації її складу та змісту. Виділяючись в якості основоположного принципу організації, поділ праці на досить відособлені види, нехай і щодо самостійної діяльності, створює базові умови його вдосконалення. Він забезпечується спеціалізацією методів здійснення, що послідовно поглиблюються, використовуваного устаткування і, головне, працівника на відповідних видах діяльності, які отримали назву функцій. Це, на перший погляд, досить очевидне пояснення, стає абсолютно необхідним в умовах розвитку ринкових відносин в організаціях малого і середнього бізнесу. Справа в тому, що такий, настільки ж звичний, наскільки і суперечливий парадокс соціалістичного періоду розвитку, як поширення поняття «фахівець широкого профілю», надав несподіваний вплив на вітчизняну практику організації праці. Стійкою рисою національного менталітету, як у побутовій, так і в професійній діяльності нашого співвітчизника, стає зовсім необґрунтоване переконання в тому, що «краще все робити самому». Природно, що такий підхід не сприяє конструктивному розподілу праці і цілеспрямованої спеціалізації працівників на відповідних видах професійної діяльності. Наведені обставини змушують ще раз звернути увагу на об'єктивну необхідність поділу і спеціалізації праці для подальшого розподілу і кооперації виконуваних працівниками функцій. Історичний досвід становлення та розвитку цивілізації переконливо показує об'єктивну необхідність виділення і закріплення змісту і послідовності цих процесів. Такий докладний аналіз особливо важливий при визначенні функціональних основ адміністрування. оскільки вони не тільки виявляються, але послідовно забезпечуються і потребуються саме в цих процесах. Вся справа в тому, що адміністрування сучасної організації, не тільки об'єктивно ґрунтується, але і необхідно забезпечує поділ, спеціалізацію, розподіл і кооперацію професійно здійснюваних функцій. Іншими словами, функціональні засади адміністрування проявляються в очевидно двоєдиному початку конструктивного поєднання цілеспрямованого побудови процесів і необхідного закріплення результатів поділу, спеціалізації, розподілу і кооперації діяльності організації. Такий початок переконливо обґрунтовує і виділяє необхідність адаптації застосування широкої палітри сучасних ресурсів адміністрування з метою забезпечення та супроводження діяльності організації. Це ставить перед менеджментом досить складне завдання детермінування складу та змісту реальних проявів адміністрування. Рішення даної задачі починається з виділення і спеціалізації відокремлених видів діяльності як об'єктів і предметів адміністрування організації. Визначаючи адміністрування як встановлення і підтримання штатних параметрів функціонування організації шляхом чіткої формалізації, суворої регламентації, контролю і регулювання, ми неминуче детермінуємо його найрізноманітнішими складовими. Саме їх разом з іншими позиціями реєстру ми привели на початку цього підручника як найбільш затребуваних ресурсів адміністрування. Але далеко не всі позиції наведеного реєстру настільки значущі, відокремлені та спеціалізовані, що є необхідною основою для становлення самостійних функцій. Між тим, саме функція як окремий вид професійної діяльності найбільш переконливо і прозоро відображає склад і зміст тієї чи іншої галузі знань. Цим обумовлюється її особливе значення при виділенні, формуванні та визнання нових наукових напрямів і прикладних дисциплін. Природно, що і становлення адміністративного менеджменту в якості самостійної дисципліни неминуче обумовлюється, обґрунтовується, супроводжується і виражається виділенням, формуванням та розвитком його функціонального складу і змісту. Воно визначається процесами функціонального становлення адміністрування організації, які спадкоємно взаємодіють на протязі її життєвого циклу. У самому загальному вигляді найбільш значущі прояви цих процесів на різних етапах життєвого циклу організації можна представити

наступним чином (табл. 2.2.1.1).

Таблиця 2.2.1.1

Процеси функціонального прояву адміністрування

Етапи життєвого циклу організації	Процеси функціонального становлення адміністрування
	Об'єктивні	Суб'єктивні	Змішані
Виникнення	Формування	Структуризація	Комутація
	Виділення	Розробка	Прогнозування
Становлення	Кореспонденція	Проектування	Структурування
	Позиціонування	Конструювання	Моделювання
Розвиток	Взаємодія	Координація	Інтеграція
	Досягнення	Удосконалення	Модернізація
Стагнація	Реалізація	Стабілізація	Функціонування
	Існування	Реструктуризація	Реорганізація
Мінімізація	Трансформація	Реконструкція	Зміна
	Деформація	Реформування	Диференціювання
Ліквідація	Використання	Згортання	Розкладання
	Регенерація	Утилізація	Дезінтеграція

Прикладне дослідження змісту, тенденцій і умов здійснення процесів, представлених таблицею, дозволяє виділити, деталізувати, детермінувати і вивчити функціональні основи адміністрування організації. Вони виражаються стійкою тенденцією послідовного поділу, деталізаціі, детермінування процесів, що раніше цілісно сприймалися й застосовувалися, у свою чергу, і надає можливість функціональної спеціалізації. Функція як окремий вид професійної діяльності повно і всебічно виражає сутність і зміст здійснюваних процесів, систем що формуються в, діючих механізмів організації. Цим і зумовлено те, що саме функція виділяється як безпосередній об'єкт та пред мет адміністрування, що забезпечує її визначення, закріплення і прикладне застосування. Природно, що таке важливе значення виділення та застосування функції, як у побудові будь-якого процесу, так і в адмініструванні його здійснення, зумовлює необхідність цілеспрямованого, послідовного і детального вивчення і освоєння функціональних засад організації. Це стає можливим при використанні логіки функціонального підходу до подання, побудови та здійснення організації процесів, систем, механізмів. Вона ґрунтується на послідовному виділенні все більш деталізованих рівнів подання їх складу та змісту. Це вписує можливість спеціалізації організації, підрозділу, працівника на освоєнні і виконанні чітко визначеного функціонального складу дій (див. Додаток 3). Природно, що подібна спеціалізація необхідно забезпечується, супроводжується і реалізується комплексом адміністративних прийомів, функцій, дій. Його розробка і застосування забезпечують необхідне повне уявлення, досить чітке виконання і конструктивно здійснюваний контроль. Проведене обґрунтування функціонального підходу, наведені обставини його конструктивності дозволяють дослідити і класифікувати не тільки власне приватні прояви складових адміністрування, перелік яких великий,специфічний і часто конкретно не ідентифікується і не уніфікується. Він визначає в якості пріоритету виділення найбільш характерних функціональних проявів і ознак, згрупованих на базі основних функцій. Це забезпечує побудова комплексної, що розвивається моделі класифікації, безпосередня деталізація і наповнення якої делегуються на рівень конкретного процесу адміністрування для суб'єкта, який безпосередньо його розробляє і здійснює.   Такий поділ починається, як правило, у формі аналізу і деталізації загального уявлення, розуміння, позиціонування і використання всієї сукупності практичних проявів адміністрування та адміністративної системи організації в цілому. Практично застосовувана методика проведення диференціювання складу та змісту адміністративної діяльності менеджера на групи складових ґрунтується на зовнішньому функціональному розмаїтті побудови та позиціонування елементів і впорядкування їх взаємозв'язків у процесі реалізації основних видів організаційних дій. І дійсно, саме зовнішнє сприйняття складових адміністрування багато в чому визначає їх позиціонування та взаємодію в загальному організаційному процесі. Разом з тим, це дозволяє досить вільно і адекватно компонувати, насичувати і адаптувати зміст всередині форми адміністрації ,що розробляється і позиціонується. Нарешті, такий підхід пріоритетно формує конфігурацію зовнішніх взаємозв'язків окремих складових процесу керівництва та управління, їх функціональність і спрямованість. Саме вони зумовлюють адміністрування, оформляють його статус, визначають місце і роль в загальній системі, наповнюють зміст і забезпечують його здійснення. Представлені в табл. 2.2.1.1 прояву процесів, що визначають зміст етапів життєвого циклу, кореспондують, перетворюються, безпосередньо виступають у вигляді каталізаторів або навіть координаторів формування різноманітності функцій адміністрування організації що практично складається. Їх склад, як зазначалося вище, був вже досить широко і різноманітно представлений на початку цього підручника реєстром ресурсів адміністративного менеджменту (див. табл. 0). У табл. 2.2.1.2 класифікуються і позиціонуються по основних конструктивних критеріях тільки самі затребувані функції адміністрування.

Таблиця 2.2.1.2

ПРОЯВ І СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТУ АДМІНІСТРУВАННЯ

Група функцій адміністрування	Прояв і спеціалізація змісту адміністрування
	процесів	систем	механізмів
Деталізація	операціонування	інвентаризація	агрегування
Регламентація	процедуризація	структуризація	моделювання
Закріплення	автоматизація	затвердження	стабілізація
Забезпечення	побудова	постачання	формування
Виконання	проведення	використання	функціонування
Супровід	диспетчеризація	адаптація	регулювання
Оцінка	моніторинг	ревізія	контролінг

Конкретні прояв і спеціалізація змісту адміністрування по представленому в табл. 2.2.1.2 складу груп основних функцій дозволяють досить широко і різноманітно детермінувати даний процес. Це відкриває можливості необхідної деталізації функціонального змісту процесу організації з метою наступної інформатизації, програмування та автоматизації його здійснення. У цьому плані адміністрування закладає абсолютно необхідні, спочатку універсальні основи для постановки та застосування в управлінні організацією нових інформаційних технологій Запропоновані ними базові вимоги спочатку ґрунтуються на уніфікації представлення інформації, деталізації змісту організації, універсальності моделювання її функціонування. Особливо контрастно і значимо проявляються ці вимоги при постановці та вирішенні задач розробки, впровадження та практичного застосування програмних продуктів по:

1)обліку дотримання встановлених режимів функціонування; 2) своєчасному наданню необхідної інформації; 3)оперативному регулюванню функціонування організації; 4)ідентифікуючому забезпеченню діловодства; 5) персонально адресному супроводу документообігу; 6)моніторингу ситуації та накопиченню даних; 7) безперервному веденню контролю виконання; 8) визначенню відповідальності і т. п. Цілком очевидно, що ефективна розробка і реалізація цих програм можливі тільки на основі постановки функціонального адміністрування, здатного універсально, деталізовано та уніфіковано представити склад процесу функціонування організації для його адекватного моделювання та програмування. Обґрунтовуючи функціональну спеціалізацію адміністрування, важливо розуміти, що виділення відокремлених видів організаційних дій, їх ідентифікація та детермінування не можуть відбуватися механічно. Вони апріорі повинні відображати свідомо пріоритет змістовних критеріїв класифікації що виділяється, використання яких не може забезпечити рівнозначність або однакову частоту застосування елементів,що перераховуються. Та й саме перерахування в такому загальному підході, як адміністративний, не може бути кінцевим, а скоріше спочатку має формуватися векторно-орієнтованою конструкцією, позначаючи основні напрями побудови,адаптації та застосування конкретного організаційного інструментарію.

Функціональні основи адміністрування спочатку визначаються необхідністю подання універсальної базової класифікації його складу та змісту. Як показали дослідження цього пункту, її доцільно проводити на основі цілеспрямованого виділення, систематизації і векторної агрегації тісно взаємодіючих видів адміністративного впливу на організацію. Такий підхід, як показали дослідження проявів і спеціалізації змісту адміністрування, представляється найбільш конструктивним. Все це дозволяє перейти в наступному параграфі безпосередньо до обґрунтування і поданням базової класифікації функціонального змісту адміністрування.