4. Радіотелескопи та радіоінтерферометри.

Радіовипромінювання від космічних об’єктів приймається спеціальними установками, які називаються радіотелескопами. Радіотелескоп схожий з оптичним за принципом дії. Він дозволяє вивчати електромагнітне випромінювання астрономічних об'єктів в діапазоні частот від десятків МГц до десятків ГГц.

Основними складовими частинками типового радіотелескопа є антена і дуже чутливий приймач і опромінювач. Антена призначена для приймання хвиль. У радіоастрономії використовуються такі типи антен, як дипольні антени, параболічні рефлектори, радіоінтерферометри.

Найточнішими в роботі є повноповоротні параболічні антени. У разі їх застосування чутливість телескопа посилюється за рахунок того, що таку антену можна направити в будь-яку точку неба, накопичуючи сигнал від радіоджерела. Опромінювач призначений для збирання радіовипромінювань, напрямлених на нього дзеркалом. Він передає прийняту енергію на вхід приймача, і після підсилення сигнал реєструється на стрічці самописного електричного приладу.

Радіотелескопи використовуються для радіолокації планет, їхніх супутників та радіопослань позаземним цивілізаціям.

5. Астрономічні обсерваторії.

Астрономічні дослідження проводяться у наукових інститутах, університетах і обсерваторіях.

Обсерваторії звичайно спеціалізуються на проведенні певних видів астрономічних досліджень. Тому вони оснащені різними ти­пами телескопів та інших приладів, призначених, наприклад, для визначення точного положення зір на небі, вивчення Сонця або розв'язання інших наукових завдань.

В наш час у світі налічують близько 400 АО (астрономічних обсарваторій), В Україні провідними є Головна астрономічна обсерваторія НАН України (1944 р.), Інститут радіоастрономії з його унікальним декаметровим телескопом УТР-2 під Харковом, Кримська астрофізична обсерваторія (1950 р.). Певні традиції досліджень і спостережень зберігають АО університетів — Львівського (1769 р.), Харківського (1898 р.), Київського (1845 р.), Одеського (1871 р.).

Довгий час АО будувались поблизу чи навіть у населених пунктах, з XIX ст. їх почали розташовувати на гірських вершинах. Серед найбільших АО світу найвідомішими сьогодні є: введена в дію 1990 р. АО на вершині древньої вулканічної гори Мауна-Кеа (4215 м, о. Гавайї), оголошеної науковим заповідником за свій унікальний астроклімат; тут встановлено кілька 4-метрових телескопів, а також теле­скопи «Кек», «Джеміні», «Субару» (мал. 11.6); англійська АО на о. Ла-Пальма (2327 м, 1986 р.), американська АО Лас-Кампанас (2280 м, 1976 р.) у Чилі і там же європейська АО Ла-Сілла (2347 м, 1976 р.), де встановлено «Дуже великий телескоп».

6. Приймачі випромінювання, з 1880 р. в астрономії систе­матично використовують фотографію. У наш час понад 50% усіх астро­номічних спостережень здійснюють саме шляхом фотографування не­бесних об'єктів. Фотографічна емульсія, на відміну від ока, здатна на­копичувати кванти світла, на ній водночас утворюються зображення со­тень і тисяч світил.

Досліджуючи астрономічні фотографії, можна виміряти повільні переміщення порівняно близьких зір на фоні більш від­далених, побачити на негативі зображення дуже слабких об'єктів, виміряти величину потоків випромінювання від зір, планет та ін­ших космічних об'єктів. Для високоточних вимірювань енергії світлових потоків використовують фотоелектричні фотометри. У них світло від зорі, зібране об'єктивом телескопа, спрямовуєть­ся на світлочутливий шар електронного вакуумного приладу — фотопомножувача, в якому виникає слабкий струм, що його підсилюють та реєструють спеціальні електронні прилади. Про­пускаючи світло через спеціально дібрані кольорові світлофільтри, астрономи кількісно і з великою точністю оцінюють колір об'єкта.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке телескоп і яке його призначення, будова?

2. Які телескопи називають рефракторами, а які — рефлекторами?

3. З чого складається типовий радіотелескоп і яке його призначення?

4. Назвіть декілька астрономічних обсерваторій.