Робота 8. Деполімеризація параформу
Параформ (поліформальдегід) НО[–СН2О–]n–Н, де п = 8... 100 – полімер метаналю. Утворюється при недоброякісному або тривалому зберіганні формаліну. Це білий аморфний порошок, плавиться при 120-150°С. При нагріванні з водою деполімеризується. Реакцію застосовують у практичній роботі для добування формаліну зі старих розчинів.
Хід роботи. Беруть дві пробірки. В кожну пробірку наливають по 2-4 мл води і додають по 0,3-0,5 г параформу. В першу пробірку додають кілька крапель фуксинсульфітної кислоти – забарвлення не виникає. Вміст другої пробірки нагрівають на газовому пальнику протягом 2-5 хв. Відбувається деполімеризація параформу й утворюється прозорий розчин метаналю. Додають кілька крапель фуксинсульфітної кислоти – виникає червоно-фіолетове забарвлення.
Хімізм. При нагріванні параформ деполімеризується:
Метаналь, що утворився у другій пробірці після нагрівання параформу, взаємодіє з реактивом Шіффа – фуксинсульфітною кислотою.
Робота 9. Добування уротропіну
Уротропін (гексаметилентетрамін, гексамін) (СН2)6N4 – безбарвна кристалічна речовина, солодка на смак, сублімується при 230°С. Синтезований з аміаку і метаналю О. М. Бутлеровим (1861). Використовується як антисептик для лікування деяких захворювань видільної системи, для добування метанальних смол, вибухових речовин (гексогену). Спресовані таблетки уротропіну використовують як бездимне пальне (сухий спирт).
Хід роботи. У фарфорову чашку вносять 2-3 мл 10% розчину формаліну, додають 4-5 мл 25% розчину аміаку й випарюють на водяному нагрівнику. Утворюється кристалічний осад уротропіну.
Хімізм. При взаємодії метаналю й аміаку утворюється уротропін:
Робота 10. Окисні властивості хінону
Хінон (n-бензохінон) синтезований О. О. Воскресенським (1836). Жовта кристалічна речовина, плавиться при 115,7°С. Важко розчиняється у воді, краще – в етанолі й діетиловому етері. Добувають окисненням аніліну хромовою сумішшю; використовують для добування барвників, гідрохінону, як дубильну речовину. Виявляє подразнювальну дію на слизові оболонки носа, очей, рота, шкіру.
Хід роботи. У пробірку наливають 2-3 мл 1% розчину йодиду калію, підкислюють кількома краплями 10% розчину хлоридної кислоти й додають кілька крапель 1% розчину крохмалю. В добуту суміш вносять кілька кристалів хінону, струшують. З'являється синє забарвлення – результат адсорбції йоду молекулами крохмалю.
Хімізм. Відбуваються дві основні хімічні реакції, які зумовлюють утворення молекулярного йоду, що адсорбується молекулами крохмалю:
Робота 11. Реакція дисмутації (реакція Канніццаро)
Італійський хімік С. Канніццаро (1826–1910), вивчаючи властивості ароматичних альдегідів, відкрив реакцію дисмутації (1853): при дії гідроксиду калію на бензальдегід одна молекула альдегіду окиснюється за рахунок відновлення іншої. В. Є. Тищенко (1906) вивчив окремі етапи реакції та вдосконалив їх ефективне здійснення.
Хід роботи. У пробірку поміщають 1 мл бензальдегіду й додають 5 мл 10% спиртового розчину їдкого калі. Суміш перемішують і струшують. Виділяється теплота. Суміш твердне – утворюється бензоат калію, продукт окиснення бензальдегіду, і бензиловий спирт, продукт відновлення бензальдегіду. Добуті кристали відфільтровують і розчиняють у мінімальній кількості води. Після додавання до розчину 1 мл 10% розчину хлоридної кислоти в осад випадає кристалічна бензойна кислота.
Хімізм. Реакція дисмутації відбувається в два етапи: спочатку утворюється естер, потім – бензоат калію і бензиловий спирт:
Після добавляння до розчину хлоридної кислоти утворюється бензойна кислота:
