
- •1 Планові геодезичні мережі 8
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції 24
- •3 Створення планових геодезичних 87
- •1 Планові геодезичні мережі
- •1.1 Основні положення створення планових геодезичних мереж України
- •1.1.1 Методи побудови планових геодезичних мереж
- •1.1.2 Схема планових мереж, побудованих згідно з “Основними положеннями 1954–1961 рр.”
- •1.1.3 Характеристика сучасної планової геодезичної мережі України
- •1.1.3.1 Щільність геодезичних пунктів
- •1.1.3.2 Характеристика астрономо-геодезичної мережі 1 класу
- •1.1.3.3 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2 класу
- •1.1.3.4 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 3 класу
- •1.1.4 Характеристика сучасних планових мереж згущення
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції
- •2.1 Проектні роботи
- •2.1.1 Проектування тріангуляційних мереж на топографічній карті
- •2.1.2 Розрахунок висот зовнішніх знаків
- •2.1.2.1 Теоретичне обґрунтування розрахунку висот знаків
- •2.1.2.2 Коректування висот знаків за правилом коромисла
- •2.1.2.3 Графічний розрахунок висот знаків
- •2.1.3 Оцінка проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.1 Суть та призначення оцінки проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.2 Вставка в трикутник вищого класу
- •2.1.3.3 Оцінка запроектованого ряду
- •2.2 Рекогностування пунктів тріангуляції
- •2.3 Закладання центрів та будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.1 Закладання центрів
- •2.3.2 Будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.3 Зовнішнє оформлення пунктів
- •2.4 Кутові спостереження на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.4.1 Поняття про спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.2 Спосіб кругових заходів
- •2.4.2.1 Кількість заходів вимірювання напрямків
- •2.4.2.2 Величина, на яку переставляється лімб між заходами
- •2.4.2.3 Приведення приладів в робоче положення
- •2.4.2.4 Методика наведення теодоліта на візирну ціль і взяття відліків
- •2.4.2.5 Методика вимірювання напрямків
- •2.4.3 Поняття про видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.4 Поняття про спосіб неповних заходів
- •2.4.5 Приведення результатів кутових вимірів до центрів пунктів
- •2.4.5.1 Елементи центрування і редукції
- •2.4.5.2 Обчислення поправок у виміряні напрямки за центрування
- •2.4.5.3 Обчислення поправок у виміряні напрямки за редукцію
- •2.4.5.4 Визначення елементів приведення
- •Центрувальний лист №5
- •2.4.5.5 Нестандартні випадки при визначенні елементів приведення
- •2.4.6 Помилки кутових вимірів у тріангуляції
- •2.4.6.1 Особисті помилки
- •2.4.6.2 Помилки приладів
- •2.4.6.3 Помилки впливу зовнішнього середовища
- •2.4.7 Спостереження орієнтирних пунктів
- •2.4.8 Попередня обробка кутових спостережень в тріангуляції
- •2.4.8.1 Перевірка журналів кутових вимірів і центрувальних листів
- •2.5 Вимірювання зенітних відстаней на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.5.1 Суть і призначення тригонометричного нівелювання
- •2.5.2 Вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.1 Найбільш вигідний час для вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.2 Методика вимірювання зенітної віддалі на візирну ціль
- •2.5.2.3 Обробка результатів спостережень
- •2.5.3 Визначення поправки за вплив кривини Землі і вертикальної рефракції
- •2.5.4 Визначення довжин сторін
- •2.5.5 Визначення висот приладів і візирних цілей
- •2.5.6 Точність тригонометричного нівелювання
- •2.5.7 Двостороннє тригонометричне нівелювання.
- •2.5.8 Попередня обробка результатів тригонометричного нівелювання тріангуляційних пунктів
- •3 Створення планових геодезичних мереж методом полігонометрії
- •3.1 Проектування полігонометричних мереж
- •3.1.1 Складання проекту на топографічній карті
- •3.1.2 Оцінка проектів окремих полігонометричних ходів
- •3.1.2.1 Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи
- •3.1.2.2 Критерії зігнутості полігонометричних ходів
- •3.1.2.3 Оцінка проектів видовжених ходів
- •3.1.2.4 Оцінка проектів зігнутих полігонометричних ходів
- •3.2 Рекогностування полігонометричних ходів
- •3.3 Виготовлення і закладання центрів
- •3.4 Кутові вимірювання в полігонометричних ходах
- •3.4.1 Способи кутових вимірювань
- •3.4.2 Кількість заходів вимірювання кутів
- •3.4.3 Підготовка до вимірів
- •3.4.4 Спосіб окремого кута
- •3.4.5 Вимірювання напрямків способом кругових заходів
- •3.4.6 Помилки кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.1 Обґрунтування необхідної точності кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.2 Джерела помилок кутових вимірів. Обґрунтування величини впливу одного джерела помилок
- •3.4.6.3 Аналіз впливу окремих джерел на точність кутових вимірів
- •3.5 Вимірювання сторін в полігонометричних ходах
- •3.6 Прив’язка полігонометричних мереж до пунктів державної геодезичної мережі
- •3.7 Попередня обробка результатів польових спостережень
- •3.7.1 Перевірка та обробка польових журналів
- •3.7.2 Обчислення ліній, приведених на рівень моря і на площину в проекції Гаусса-Крюгера
- •3.7.3 Складання робочої схеми полігонометриного ходу
- •3.7.4 Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимими значеннями
- •3.7.5 Обчислення нев’язок в приростках координат fx та fy, абсолютної fабс та відносної fвідн неяв’язок в ході і порівняння їх з допустимими значеннями
- •3.7.6 Визначення поздовжнього і поперечного зміщень полігонометричного ходу
- •3.7.7 Оцінка точності кутових вимірів
- •3.7.8 Оцінка точності лінійних вимірів
- •Перелік рекомендованих джерел
3.1.2 Оцінка проектів окремих полігонометричних ходів
3.1.2.1 Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи
Запроектовані на карті мережі підлягають попередній оцінці, при якій встановлюється очікувана точність полігонометричних мереж і відповідність її вимогам “Інструкції” [1].
У даному підрозділі ми зупинимося лише на методиках оцінки проектів окремих ходів. Оцінка проектів систем ходів з вузловими точками вивчатиметься на старших курсах при вивченні спеціальних дисциплін.
При оцінці проектів окремих ходів полігонометрії обчислюють очікувану середню квадратичну помилку положення кінцевої точки М. На її величину здійснюють помилки лінійних та кутових вимірів. Якщо позначити сумарний вплив помилок лінійних вимірів mL, а кутових вимірів mu, то для видовженого ходу
|
|
(3.1) |
Величина впливу помилок лінійних та кутових вимірів на величину М залежить від конфігурації ходу, довжини ходу, довжин сторін, точності кутових і лінійних вимірів.
За конфігурацією окремі ходи поділяються на видовжені, зігнуті і замкнені.
Для того, щоб вияснити, який хід вважається видовженим, а який зігнутим чи замкненим, введемо поняття замикаючої ходу. Замикаюча ходу — це пряма, яка з’єднує початкову і кінцеву точки окремого ходу (рис. 3.1).
Рисунок 3.1 - Полігонометричний хід і його замикаюча
Довжина ходу:
|
|
(3.2) |
де [х], [y] — суми приростків координат вздовж осей х і y.
3.1.2.2 Критерії зігнутості полігонометричних ходів
Хід вважається видовженим, якщо задовольняються одночасно такі три умови:
|
|
(3.3) |
де S — периметр ходу,
L — довжина замикаючої ходу.
|
|
(3.4) |
де hmax — найбільша віддаль пунктів ходу від замикаючої ходу;
|
|
(3.5) |
де max — найбільше кутове відхилення сторін ходу від замикаючої.
Умови (3.3), (3.4) і (3.5) називають критеріями видовженості ходів.
Якщо хоча б одна з трьох умов не задовольняється, хід вважається зігнутим.
Замкнений хід — це один з окремих випадків зігнутого ходу. Оскільки в замкненому ході початкова і кінцева точки співпадають, його замикаюча L=0 (рис. 3.2).
Рисунок 3.2 - Замкнений полігонометричний хід
3.1.2.3 Оцінка проектів видовжених ходів
Розглянемо як впливають помилки лінійних та кутових вимірів на положення кінцевої точки видовженого полігонометричного ходу. Нехай в полігонометричному ході n сторін і n+1 кутів. Якщо допустити, що кожна сторона вимірюється з своєю помилкою, тобто mS1, mS2 ..... mSn, то сумарна помилка впливу лінійних вимірів
|
|
(3.6) |
Якщо довжини сторін приблизно однакові, а отже виміри рівноточні, тобто
|
|
(3.7) |
то
|
|
(3.8) |
де mS — середня квадратична помилка вимірювання однієї лінії ходу середньої довжини.
Встановимо зв’язок між сумарним впливом
кутових вимірів
та помилкою вимірювання кутів mb.
Розглянемо рис. 3.3
Рисунок 3.3 - Зв’язок між помилками кутових вимірів і зміщеннями кінцевої точки ходу
Помилка в куті b1 приведе до зміщення кінцевої точки Тк на величину
|
|
(3.9) |
Помилка в куті b2 приведе до додаткового зміщення кінцевої точки Тк на величину
|
|
(3.10) |
і т.д., нарешті під впливом помилки в куті bn точка Тк зміститься ще на величину
|
|
(3.11) |
Сумарний вплив помилок кутових вимірів на зміщення кінцевої точки ходу Тк може бути записаний
|
|
(3.12) |
|
(3.13) |
При рівноточних вимірах кутів, тобто
|
|
(3.14) |
а також приймаючи, що усі сторони приблизно рівні, тобто
|
S1»S2».....S»S, |
(3.15) |
будемо мати
|
|
(3.16) |
Але відомо,що
|
|
(3.17) |
Тоді
|
|
(3.18) |
Спростимо останній вираз, домноживши чисельник і знаменник правої частини на n. Матимемо
|
|
(3.19) |
Перетворимо член
.
|
|
(3.20) |
Поділимо чисельник і знаменник на 2n.
Отримаємо вираз
,
в якому членом
можна знехтувати, врахувавши його малу
величину. Таким чином, врахувавши у
формулі (3.19), що S×n»L,
де L — довжина замикаючої ходу,
запишемо
|
|
(3.21) |
Якщо хід прокладений між двома пунктами з вихідними дирекційними кутами, сумарний вплив помилок кутових вимірів буде приблизно вдвоє меншим за рахунок вирівнювання кутів за нев’язку. В цьому випадку формула (3.21) прийме дещо інший вигляд [6]
|
|
(3.22) |
Таким чином, формула (3.1) для обчислення очікуваної середньої квадратичної помилки кінцевої точки видовженого ходу прийме вигляд
|
|
(3.23) |
У формулі (3.23)
mS — середня квадратична помилка вимірювання сторін, яка в залежності від довжин сторін вибирається з табл. 3.1,
n — кількість сторін,
mb — середня квадратична помилка вимірювання кутів, яка залежить від класу чи розряду полігонометрії і вибирається з табл. 3.1,
L — довжина замикаючої полігонометричного ходу, яку можна визначити з карти графічно, приклавши лінійку до початкової і кінцевої точок ходу.
Після цього обчислюють очікувану абсолютну нев’язку полігонометричного ходу
|
|
(3.24) |
і очікувану відносну нев’язку полігонометричного ходу
|
|
(3.25) |
і порівнюють її з граничною відносною нев’язкою, що вибирається з табл.3.1.
Якщо
|
|
(3.26) |
де
=1:25000
для полігонометрії 4 класу,
=1:10000 для полігонометрії 1 розряду,
=1:5000 для полігонометрії 2 розряду.
Це свідчить про те, що запроектований хід відповідає необхідним технічним вимогам.
У протилежному випадку хід необхідно перепроектувати, змінивши його параметри (периметр, кількість сторін, середні довжини сторін).
Зауважимо, що формула (3.23) дає наближені результати. Тому замість L у формулу можна підставити [S]. Для видовженого ходу [S]≤1.3L, тому другий член формули зросте на 30%. Це приведе до деякого завищення величини М. Якщо при цьому значенні хід відповідає необхідним технічним вимогам, то він тим більше задовольнятиме ці вимоги, коли у формулі використана довжина замикаючої L.