
- •1 Планові геодезичні мережі 8
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції 24
- •3 Створення планових геодезичних 87
- •1 Планові геодезичні мережі
- •1.1 Основні положення створення планових геодезичних мереж України
- •1.1.1 Методи побудови планових геодезичних мереж
- •1.1.2 Схема планових мереж, побудованих згідно з “Основними положеннями 1954–1961 рр.”
- •1.1.3 Характеристика сучасної планової геодезичної мережі України
- •1.1.3.1 Щільність геодезичних пунктів
- •1.1.3.2 Характеристика астрономо-геодезичної мережі 1 класу
- •1.1.3.3 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2 класу
- •1.1.3.4 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 3 класу
- •1.1.4 Характеристика сучасних планових мереж згущення
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції
- •2.1 Проектні роботи
- •2.1.1 Проектування тріангуляційних мереж на топографічній карті
- •2.1.2 Розрахунок висот зовнішніх знаків
- •2.1.2.1 Теоретичне обґрунтування розрахунку висот знаків
- •2.1.2.2 Коректування висот знаків за правилом коромисла
- •2.1.2.3 Графічний розрахунок висот знаків
- •2.1.3 Оцінка проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.1 Суть та призначення оцінки проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.2 Вставка в трикутник вищого класу
- •2.1.3.3 Оцінка запроектованого ряду
- •2.2 Рекогностування пунктів тріангуляції
- •2.3 Закладання центрів та будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.1 Закладання центрів
- •2.3.2 Будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.3 Зовнішнє оформлення пунктів
- •2.4 Кутові спостереження на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.4.1 Поняття про спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.2 Спосіб кругових заходів
- •2.4.2.1 Кількість заходів вимірювання напрямків
- •2.4.2.2 Величина, на яку переставляється лімб між заходами
- •2.4.2.3 Приведення приладів в робоче положення
- •2.4.2.4 Методика наведення теодоліта на візирну ціль і взяття відліків
- •2.4.2.5 Методика вимірювання напрямків
- •2.4.3 Поняття про видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.4 Поняття про спосіб неповних заходів
- •2.4.5 Приведення результатів кутових вимірів до центрів пунктів
- •2.4.5.1 Елементи центрування і редукції
- •2.4.5.2 Обчислення поправок у виміряні напрямки за центрування
- •2.4.5.3 Обчислення поправок у виміряні напрямки за редукцію
- •2.4.5.4 Визначення елементів приведення
- •Центрувальний лист №5
- •2.4.5.5 Нестандартні випадки при визначенні елементів приведення
- •2.4.6 Помилки кутових вимірів у тріангуляції
- •2.4.6.1 Особисті помилки
- •2.4.6.2 Помилки приладів
- •2.4.6.3 Помилки впливу зовнішнього середовища
- •2.4.7 Спостереження орієнтирних пунктів
- •2.4.8 Попередня обробка кутових спостережень в тріангуляції
- •2.4.8.1 Перевірка журналів кутових вимірів і центрувальних листів
- •2.5 Вимірювання зенітних відстаней на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.5.1 Суть і призначення тригонометричного нівелювання
- •2.5.2 Вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.1 Найбільш вигідний час для вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.2 Методика вимірювання зенітної віддалі на візирну ціль
- •2.5.2.3 Обробка результатів спостережень
- •2.5.3 Визначення поправки за вплив кривини Землі і вертикальної рефракції
- •2.5.4 Визначення довжин сторін
- •2.5.5 Визначення висот приладів і візирних цілей
- •2.5.6 Точність тригонометричного нівелювання
- •2.5.7 Двостороннє тригонометричне нівелювання.
- •2.5.8 Попередня обробка результатів тригонометричного нівелювання тріангуляційних пунктів
- •3 Створення планових геодезичних мереж методом полігонометрії
- •3.1 Проектування полігонометричних мереж
- •3.1.1 Складання проекту на топографічній карті
- •3.1.2 Оцінка проектів окремих полігонометричних ходів
- •3.1.2.1 Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи
- •3.1.2.2 Критерії зігнутості полігонометричних ходів
- •3.1.2.3 Оцінка проектів видовжених ходів
- •3.1.2.4 Оцінка проектів зігнутих полігонометричних ходів
- •3.2 Рекогностування полігонометричних ходів
- •3.3 Виготовлення і закладання центрів
- •3.4 Кутові вимірювання в полігонометричних ходах
- •3.4.1 Способи кутових вимірювань
- •3.4.2 Кількість заходів вимірювання кутів
- •3.4.3 Підготовка до вимірів
- •3.4.4 Спосіб окремого кута
- •3.4.5 Вимірювання напрямків способом кругових заходів
- •3.4.6 Помилки кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.1 Обґрунтування необхідної точності кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.2 Джерела помилок кутових вимірів. Обґрунтування величини впливу одного джерела помилок
- •3.4.6.3 Аналіз впливу окремих джерел на точність кутових вимірів
- •3.5 Вимірювання сторін в полігонометричних ходах
- •3.6 Прив’язка полігонометричних мереж до пунктів державної геодезичної мережі
- •3.7 Попередня обробка результатів польових спостережень
- •3.7.1 Перевірка та обробка польових журналів
- •3.7.2 Обчислення ліній, приведених на рівень моря і на площину в проекції Гаусса-Крюгера
- •3.7.3 Складання робочої схеми полігонометриного ходу
- •3.7.4 Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимими значеннями
- •3.7.5 Обчислення нев’язок в приростках координат fx та fy, абсолютної fабс та відносної fвідн неяв’язок в ході і порівняння їх з допустимими значеннями
- •3.7.6 Визначення поздовжнього і поперечного зміщень полігонометричного ходу
- •3.7.7 Оцінка точності кутових вимірів
- •3.7.8 Оцінка точності лінійних вимірів
- •Перелік рекомендованих джерел
2.5.7 Двостороннє тригонометричне нівелювання.
Для підвищення точності визначення перевищення між пунктами 1 і 2 можна виконувати двостороннє тригонометричне нівелювання, яке передбачає вимірювання зенітних відстаней на обох пунктах.
Рисунок 2.36 - Двостороннє тригонометричне нівелювання
Якщо на пункті 1 виміряна зенітна відстань Z1 на пункт 2 (рис. 2.36), то перевищення між пунктами 1 і 2 можуть бути обчислені за формулою одностороннього тригонометричного нівелювання (2.31)
.
Якщо на пункті 2 виміряна зенітна відстань Z2 на пункт 1, то перевищення між пунктами 2 і 1 можуть бути обчислені за формулою одностороннього тригонометричного нівелювання
|
|
(2.40) |
В цих формулах: k1 i k2 — коефіцієнти вертикальної рефракції для пунктів 1 і 2; і1 та i2 — висоти приладів над центрами пунктів 1 і 2; l1 i l2 — висоти візирних цілей над центрами пунктів 1 і 2 відповідно.
Середнє перевищення між пунктами 1 і 2 може бути обчислене за формулою
|
|
(2.41) |
Виконавши віднімання в чисельнику формули (2.41), одержимо
|
|
(2.42) |
Спростимо вираз ctgZ1-ctgZ2, за відомими формулами тригонометрії, а саме:
.
Домножимо
чисельник і знаменник останнього
многочлена на
.
Будемо мати:
;
Сторони в тріангуляційних мережах по
відношенню до перевищень — великі, тому
зенітні відстані на суміжні пункти, як
правило, близькі до 90º, тому член
близький до 1. З врахуванням цього,
запишемо:
,
і формула двостороннього тригонометричного
нівелювання отримає вигляд:
|
|
(2.43) |
Якщо спостереження на пунктах тріангуляції 1 і 2 будуть виконуватися в різний час, то коефіцієнти вертикальної рефракції k1 i k2 для обох пунктів будуть різні, оскільки будуть різні метеорологічні умови спостережень.
Якщо спостереження виконуються в один і той ж час, причому в найбільш сприятливі періоди доби, тоді з певним наближенням можемо допустити, що k2≈k1, тоді членом S2(k2-k1)/4R можна нехтувати і формула двостороннього тригонометричного нівелювання приймає вигляд:
|
|
(2.44) |
Підвищення точності визначення перевищення досягається в зв’язку з відсутністю у формулі (2.44) коефіцієнтів k1 і k2.
2.5.8 Попередня обробка результатів тригонометричного нівелювання тріангуляційних пунктів
Попередня обробка полягає в обчисленні прямих, зворотних перевищень між суміжними пунктами тріангуляції і оцінці якості отриманих результатів.
У випадку одностороннього тригонометричного нівелювання перевищення між пунктами знаходять за формулою (2.31).
“Инструкция о построении государственных геодезических сетей 1, 2, 3 и 4 классов”.М.”ГУГК”, 1966 регламентувала допустиму різницю між прямим і зворотнім перевищенням для сторін довжиною до 10 км величиною 1 м. Для сторін з більшою довжиною за допустиму різницю між прямим і зворотнім перевищенням рекомендується брати величину
|
∆hдоп=0,1S, |
(2.45) |
де S — довжина сторони в кілометрах. Наприклад, для S=15 км
∆hдоп=0,115=1,5 м.
Середнє перевищення знаходять за формулою:
|
|
(2.46) |
За середніми перевищеннями різницями висот вихідних пунктів знаходять нев’язки в трикутниках і за. Нев’язки мають бути не більшими:
|
|
(2.47) |
де [S2] — сума квадратів довжин сторін, виражених в десятках кілометрів, якщо вони більші 10 км, n — кількість сторін, менших 10 км.
Середні перевищення, які задовольняють вказані допуски, беруть для вирівнювання висот мережі.