
- •1 Планові геодезичні мережі 8
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції 24
- •3 Створення планових геодезичних 87
- •1 Планові геодезичні мережі
- •1.1 Основні положення створення планових геодезичних мереж України
- •1.1.1 Методи побудови планових геодезичних мереж
- •1.1.2 Схема планових мереж, побудованих згідно з “Основними положеннями 1954–1961 рр.”
- •1.1.3 Характеристика сучасної планової геодезичної мережі України
- •1.1.3.1 Щільність геодезичних пунктів
- •1.1.3.2 Характеристика астрономо-геодезичної мережі 1 класу
- •1.1.3.3 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2 класу
- •1.1.3.4 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 3 класу
- •1.1.4 Характеристика сучасних планових мереж згущення
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції
- •2.1 Проектні роботи
- •2.1.1 Проектування тріангуляційних мереж на топографічній карті
- •2.1.2 Розрахунок висот зовнішніх знаків
- •2.1.2.1 Теоретичне обґрунтування розрахунку висот знаків
- •2.1.2.2 Коректування висот знаків за правилом коромисла
- •2.1.2.3 Графічний розрахунок висот знаків
- •2.1.3 Оцінка проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.1 Суть та призначення оцінки проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.2 Вставка в трикутник вищого класу
- •2.1.3.3 Оцінка запроектованого ряду
- •2.2 Рекогностування пунктів тріангуляції
- •2.3 Закладання центрів та будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.1 Закладання центрів
- •2.3.2 Будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.3 Зовнішнє оформлення пунктів
- •2.4 Кутові спостереження на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.4.1 Поняття про спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.2 Спосіб кругових заходів
- •2.4.2.1 Кількість заходів вимірювання напрямків
- •2.4.2.2 Величина, на яку переставляється лімб між заходами
- •2.4.2.3 Приведення приладів в робоче положення
- •2.4.2.4 Методика наведення теодоліта на візирну ціль і взяття відліків
- •2.4.2.5 Методика вимірювання напрямків
- •2.4.3 Поняття про видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.4 Поняття про спосіб неповних заходів
- •2.4.5 Приведення результатів кутових вимірів до центрів пунктів
- •2.4.5.1 Елементи центрування і редукції
- •2.4.5.2 Обчислення поправок у виміряні напрямки за центрування
- •2.4.5.3 Обчислення поправок у виміряні напрямки за редукцію
- •2.4.5.4 Визначення елементів приведення
- •Центрувальний лист №5
- •2.4.5.5 Нестандартні випадки при визначенні елементів приведення
- •2.4.6 Помилки кутових вимірів у тріангуляції
- •2.4.6.1 Особисті помилки
- •2.4.6.2 Помилки приладів
- •2.4.6.3 Помилки впливу зовнішнього середовища
- •2.4.7 Спостереження орієнтирних пунктів
- •2.4.8 Попередня обробка кутових спостережень в тріангуляції
- •2.4.8.1 Перевірка журналів кутових вимірів і центрувальних листів
- •2.5 Вимірювання зенітних відстаней на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.5.1 Суть і призначення тригонометричного нівелювання
- •2.5.2 Вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.1 Найбільш вигідний час для вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.2 Методика вимірювання зенітної віддалі на візирну ціль
- •2.5.2.3 Обробка результатів спостережень
- •2.5.3 Визначення поправки за вплив кривини Землі і вертикальної рефракції
- •2.5.4 Визначення довжин сторін
- •2.5.5 Визначення висот приладів і візирних цілей
- •2.5.6 Точність тригонометричного нівелювання
- •2.5.7 Двостороннє тригонометричне нівелювання.
- •2.5.8 Попередня обробка результатів тригонометричного нівелювання тріангуляційних пунктів
- •3 Створення планових геодезичних мереж методом полігонометрії
- •3.1 Проектування полігонометричних мереж
- •3.1.1 Складання проекту на топографічній карті
- •3.1.2 Оцінка проектів окремих полігонометричних ходів
- •3.1.2.1 Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи
- •3.1.2.2 Критерії зігнутості полігонометричних ходів
- •3.1.2.3 Оцінка проектів видовжених ходів
- •3.1.2.4 Оцінка проектів зігнутих полігонометричних ходів
- •3.2 Рекогностування полігонометричних ходів
- •3.3 Виготовлення і закладання центрів
- •3.4 Кутові вимірювання в полігонометричних ходах
- •3.4.1 Способи кутових вимірювань
- •3.4.2 Кількість заходів вимірювання кутів
- •3.4.3 Підготовка до вимірів
- •3.4.4 Спосіб окремого кута
- •3.4.5 Вимірювання напрямків способом кругових заходів
- •3.4.6 Помилки кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.1 Обґрунтування необхідної точності кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.2 Джерела помилок кутових вимірів. Обґрунтування величини впливу одного джерела помилок
- •3.4.6.3 Аналіз впливу окремих джерел на точність кутових вимірів
- •3.5 Вимірювання сторін в полігонометричних ходах
- •3.6 Прив’язка полігонометричних мереж до пунктів державної геодезичної мережі
- •3.7 Попередня обробка результатів польових спостережень
- •3.7.1 Перевірка та обробка польових журналів
- •3.7.2 Обчислення ліній, приведених на рівень моря і на площину в проекції Гаусса-Крюгера
- •3.7.3 Складання робочої схеми полігонометриного ходу
- •3.7.4 Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимими значеннями
- •3.7.5 Обчислення нев’язок в приростках координат fx та fy, абсолютної fабс та відносної fвідн неяв’язок в ході і порівняння їх з допустимими значеннями
- •3.7.6 Визначення поздовжнього і поперечного зміщень полігонометричного ходу
- •3.7.7 Оцінка точності кутових вимірів
- •3.7.8 Оцінка точності лінійних вимірів
- •Перелік рекомендованих джерел
2.5 Вимірювання зенітних відстаней на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
2.5.1 Суть і призначення тригонометричного нівелювання
Тригонометричним нівелюванням називають визначення різниці висот двох точок місцевості за виміряним кутом нахилу (або зенітною відстанню) напрямку з однієї точки на другу та відомій чи виміряній горизонтальній відстані між цими точками.
Тригонометричне нівелювання призначене:
для визначення висот пунктів опорних геодезичних мереж усіх класів на об’єктах, де не передбачене геометричне нівелювання;
для побудови висотних знімальних мереж при топографічних зніманнях в гірських районах;
для розв’язування спеціальних геодезичних задач.
У тріангуляційних мережах вимірюють не кути нахилу, а зенітні відстані.
Зенітною відстанню Z предмета називається кут в центрі вертикального круга теодоліта, утворений прямовисною лінією в даній точці і напрямком на предмет (рис. 2.34).
Згідно з рисунком: Z=90–, де — кут нахилу на даний предмет
Рисунок 2.34 - Зв’язок між зенітною відстанню і кутом нахилу
Формула для визначення перевищення Н2–Н1 має вигляд
|
Н2–Н1=S ctgZ1+(1–k1)S²/2R+i1–l2, |
(2.32) |
де
(1–k1)S²/2R — поправка за вплив кривини Землі і вертикальної рефракції,
S — віддаль між точками 1 і 2,
z1 — зенітна відстань в точці 1 на точку 2,
і1 — висота приладу в точці 1,
l2 — висота візирної цілі в точці 2 (рис. 2.35).
Рисунок 2.35 - Одностороннє тригонометричне нівелювання
Формула (2.32) носить назву формули одностороннього тригонометричного нівелювання (її доведення подається в курсі “Геодезія ч.ІІ”).
Проаналізуємо більш детально, як отримують кожен член формули (2.32).
2.5.2 Вимірювання зенітних відстаней z
2.5.2.1 Найбільш вигідний час для вимірювання зенітних відстаней z
Таким вважають періоди чітких зображень візирних цілей, які розпочинаються вранці приблизно 2–2,5 години після сходу сонця і продовжуються одну годину в сонячну і біля двох годин в хмарну погоду, ввечері — це години з 16 до 18 місцевого часу влітку або з 15 до 17 весною та восени в сонячну погоду. В хмарну погоду, якщо зображення візирних цілей досить чіткі, початок вечірніх спостережень можна зсунути на одну годину до полудня.
Слід відмітити, що вечірній період для спостережень зенітних віддалей кращий ранкового. В цей період візирні цілі чіткіші для впевнених наведень горизонтальної нитки на верхній зріз візирного циліндра.
2.5.2.2 Методика вимірювання зенітної віддалі на візирну ціль
Зенітні віддалі на візирні цілі в тріангуляційних мережах вимірюються чотирма заходами. Спостереження в одному заході виконуються в такій послідовності:
1-й напрямок при КЛ і при КП,
2-й напрямок при КЛ і при КП,
...... ...... ....... ....... ...... ...... .......
n-й напрямок при КЛ і при КП.
Можлива і така схема спостережень:
1-й напрямок при КЛ і при КП,
2-й напрямок при КП і при КЛ,
3-й напрямок при КЛ і при КП,
...... ...... ...... ...... ...... ...... .......
n-й напрямок при КЛ і при КП, якщо n — непарне
або при КП і при КЛ, якщо n — парне.
Спостереження на кожен з напрямків складаються з таких операцій:
а) при КЛ з допомогою мікрометреного гвинта вертикального круга наводять горизонтальну нитку сітки на верхній зріз візирної цілі напрямку (наведення виконують “на загвинчування”);
б) з допомогою мікрометреного гвинта рівня при алідаді вертикального круга точно суміщають зображення кінців бульбашки;
в) з допомогою барабанчика оптичного мікрометра суміщають (“на загвинчування”) зображення протилежних штрихів лімба і беруть відліки по вертикальному крузі і записують в журнал (градуси, хвилини, секунди);
г) повторюють дії, викладені в пунктах а, б, в (в журналі записують лише секунди).
Різниця у відліках по оптичному мікрометру при двох незалежних наведеннях труби на візирну ціль не повинна перевищувати 3″ при спокійних і 5″ при злегка хитких зображеннях .
Труба переводиться через зеніт і виконуються для цього ж напрямку усі ті ж дії, що і в пунктах а, б, в, г при КП.
Примітка. При записах напрямків в журналі необхідно вказувати, на яку частину візирної цілі виконувалось наведення (наприклад, в.в.ц., що означає “верх візирної цілі”).
Аналогічно виконуються спостереження кожного з n напрямки.
Не можна виконувати одразу усі чотири заходи для одного напрямку, потім чотири заходи по іншому напрямку і т.д.
Не можна також в одному заході при одному і тому ж крузі одразу спостерігати усі або кілька напрямків.
До кожного наступного напрямку переходять лише тоді, коли для попереднього напрямку виконані виміри при обох кругах.