
- •1 Планові геодезичні мережі 8
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції 24
- •3 Створення планових геодезичних 87
- •1 Планові геодезичні мережі
- •1.1 Основні положення створення планових геодезичних мереж України
- •1.1.1 Методи побудови планових геодезичних мереж
- •1.1.2 Схема планових мереж, побудованих згідно з “Основними положеннями 1954–1961 рр.”
- •1.1.3 Характеристика сучасної планової геодезичної мережі України
- •1.1.3.1 Щільність геодезичних пунктів
- •1.1.3.2 Характеристика астрономо-геодезичної мережі 1 класу
- •1.1.3.3 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2 класу
- •1.1.3.4 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 3 класу
- •1.1.4 Характеристика сучасних планових мереж згущення
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції
- •2.1 Проектні роботи
- •2.1.1 Проектування тріангуляційних мереж на топографічній карті
- •2.1.2 Розрахунок висот зовнішніх знаків
- •2.1.2.1 Теоретичне обґрунтування розрахунку висот знаків
- •2.1.2.2 Коректування висот знаків за правилом коромисла
- •2.1.2.3 Графічний розрахунок висот знаків
- •2.1.3 Оцінка проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.1 Суть та призначення оцінки проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.2 Вставка в трикутник вищого класу
- •2.1.3.3 Оцінка запроектованого ряду
- •2.2 Рекогностування пунктів тріангуляції
- •2.3 Закладання центрів та будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.1 Закладання центрів
- •2.3.2 Будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.3 Зовнішнє оформлення пунктів
- •2.4 Кутові спостереження на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.4.1 Поняття про спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.2 Спосіб кругових заходів
- •2.4.2.1 Кількість заходів вимірювання напрямків
- •2.4.2.2 Величина, на яку переставляється лімб між заходами
- •2.4.2.3 Приведення приладів в робоче положення
- •2.4.2.4 Методика наведення теодоліта на візирну ціль і взяття відліків
- •2.4.2.5 Методика вимірювання напрямків
- •2.4.3 Поняття про видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.4 Поняття про спосіб неповних заходів
- •2.4.5 Приведення результатів кутових вимірів до центрів пунктів
- •2.4.5.1 Елементи центрування і редукції
- •2.4.5.2 Обчислення поправок у виміряні напрямки за центрування
- •2.4.5.3 Обчислення поправок у виміряні напрямки за редукцію
- •2.4.5.4 Визначення елементів приведення
- •Центрувальний лист №5
- •2.4.5.5 Нестандартні випадки при визначенні елементів приведення
- •2.4.6 Помилки кутових вимірів у тріангуляції
- •2.4.6.1 Особисті помилки
- •2.4.6.2 Помилки приладів
- •2.4.6.3 Помилки впливу зовнішнього середовища
- •2.4.7 Спостереження орієнтирних пунктів
- •2.4.8 Попередня обробка кутових спостережень в тріангуляції
- •2.4.8.1 Перевірка журналів кутових вимірів і центрувальних листів
- •2.5 Вимірювання зенітних відстаней на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.5.1 Суть і призначення тригонометричного нівелювання
- •2.5.2 Вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.1 Найбільш вигідний час для вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.2 Методика вимірювання зенітної віддалі на візирну ціль
- •2.5.2.3 Обробка результатів спостережень
- •2.5.3 Визначення поправки за вплив кривини Землі і вертикальної рефракції
- •2.5.4 Визначення довжин сторін
- •2.5.5 Визначення висот приладів і візирних цілей
- •2.5.6 Точність тригонометричного нівелювання
- •2.5.7 Двостороннє тригонометричне нівелювання.
- •2.5.8 Попередня обробка результатів тригонометричного нівелювання тріангуляційних пунктів
- •3 Створення планових геодезичних мереж методом полігонометрії
- •3.1 Проектування полігонометричних мереж
- •3.1.1 Складання проекту на топографічній карті
- •3.1.2 Оцінка проектів окремих полігонометричних ходів
- •3.1.2.1 Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи
- •3.1.2.2 Критерії зігнутості полігонометричних ходів
- •3.1.2.3 Оцінка проектів видовжених ходів
- •3.1.2.4 Оцінка проектів зігнутих полігонометричних ходів
- •3.2 Рекогностування полігонометричних ходів
- •3.3 Виготовлення і закладання центрів
- •3.4 Кутові вимірювання в полігонометричних ходах
- •3.4.1 Способи кутових вимірювань
- •3.4.2 Кількість заходів вимірювання кутів
- •3.4.3 Підготовка до вимірів
- •3.4.4 Спосіб окремого кута
- •3.4.5 Вимірювання напрямків способом кругових заходів
- •3.4.6 Помилки кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.1 Обґрунтування необхідної точності кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.2 Джерела помилок кутових вимірів. Обґрунтування величини впливу одного джерела помилок
- •3.4.6.3 Аналіз впливу окремих джерел на точність кутових вимірів
- •3.5 Вимірювання сторін в полігонометричних ходах
- •3.6 Прив’язка полігонометричних мереж до пунктів державної геодезичної мережі
- •3.7 Попередня обробка результатів польових спостережень
- •3.7.1 Перевірка та обробка польових журналів
- •3.7.2 Обчислення ліній, приведених на рівень моря і на площину в проекції Гаусса-Крюгера
- •3.7.3 Складання робочої схеми полігонометриного ходу
- •3.7.4 Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимими значеннями
- •3.7.5 Обчислення нев’язок в приростках координат fx та fy, абсолютної fабс та відносної fвідн неяв’язок в ході і порівняння їх з допустимими значеннями
- •3.7.6 Визначення поздовжнього і поперечного зміщень полігонометричного ходу
- •3.7.7 Оцінка точності кутових вимірів
- •3.7.8 Оцінка точності лінійних вимірів
- •Перелік рекомендованих джерел
Центрувальний лист №5
Пункт Ріка, 3 кл.
Елементи центрування Елементи редукції
l= l1=
θ= на п. θ1= на п.
θ= на п. θ1= на п.
Контрольний кут: на схемі _________º _______________′
із спостережень _________º _______________′
Виконав
Перевірив
Рисунок 2.30 - Вигляд центрувального листа після виконання спостережень на першій станції
Центрувальний лист №5
Пункт Ріка, 3 кл.
Елементи центрування Елементи редукції
l= l1= на п.
θ= на п. θ1= на п.
θ= на п. θ1= на п.
Контрольний кут: на схемі _________º _______________′
із спостережень _________º _______________′
Виконав
Перевірив
Рисунок 2.31 - Вигляд центрувального листа після виконання спостережень на другій станції.
Центрувальний лист №5
Пункт Ріка, 3 кл.
Елементи центрування Елементи редукції
l=0.14 м l1=0.26.
θ=83º на п. тр. Гай θ1=93º на п. тр. Гай
θ=186º на п. тр. Турка θ1=195º на п. тр. Турка
θ=54º на п. ОРП №1 θ1=65º на п. на ОРП №1
θ=139º на п. ОРП №2 θ1=151º на п. ОРП №2
Контрольний кут Гай-Ріка-Турка: на схемі 102º 30′
із спостережень 102º 44′
Виконав Петр Петренко І.
Перевірив ВасВ Василів В
Рисунок 2.32 - Вигляд центрувального листа після виконання спостережень на третій станції і після його оформлення
2.4.5.5 Нестандартні випадки при визначенні елементів приведення
При визначенні елементів приведення можуть виникати нестандартні ситуації.
Ситуація 1. Проекції осі приладу, осі симетрії візирного циліндра і центру пункту не попадають на один центрувальний столик. В цьому випадку необхідно застосувати 2 або 3 центрувальних столики, на які необхідно спроектувати точки І, С, V.
Елементи l і l1 в цьому випадку можна виміряти рулеткою, а кути θ і θ1, як звичайно, транспортиром, попередньо прокресливши з точок І та V напрямки ІС та VC та напрямки на два пункти мережі і орієнтирні пункти.
Ситуація 2. В зв’язку з умовами спостережень високоточний теодоліт відставлений від центра пункту на віддаль 2–3 м.
У цьому випадку лінійний елемент l вимірюють рулеткою безпосередньо між центром пункту і віссю теодоліта, а кутовий елемент θ — теодолітом, який стоїть в точці І1. Для цього сітку ниток або візир на трубі наводять на сірник встановлений в центр пункту (при цьому на горизонтальному крузі встановлюють 0º0′), а потім на два пункти мережі та орієнтирні пункти. Відліки, зняті по горизонтальному крузі, будуть кутовими елементами центрування на відповідні пункти.
2.4.6 Помилки кутових вимірів у тріангуляції
Для досягнення високої точності кутових вимірювань при створенні тріангуляційних мереж необхідно враховувати вплив різноманітних джерел помилок.
На точність кутових вимірювань в тріангуляції основний вплив здійснюють такі групи помилок: особисті помилки спостерігача, помилки приладів та помилки зовнішнього середовища.
2.4.6.1 Особисті помилки
Особисті помилки спостерігача виникають, головним чином, в зв’язку з неточним оцінюванням положення осі симетрії візирної цілі при наведенні на неї бісектора, неточним суміщенням протилежних штрихів лімба, неточним оцінюванням долі поділки барабанчика оптичного мікрометра при взятті відліку тощо.
Ці помилки можуть досягати 1–2″. Для їх послаблення намагаються забезпечити однакову яскравість візирних цілей, достатню електричну освітленість кругів лімба та відлікової системи. Особисті помилки значно послаблюються при набутті досвіду роботи спостерігачем.