* Диктант із коментуванням.

І. По вінця сповнені краси, шумлять смерекові ліси. (Олександр Олесь.) Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин. (В.Симоненко.) Сосни хитнуться над ганком стривожені, місячним сяйвом у сутінь облиті.(Л.Забашта.) Сосни шумлять на світанні, стрункі, по-дівочому юні. (М.Нагнибіда.) Снігами прихорошені, вітрами заколисані смереки над Карпатами, мов на блакиті писані, зеленими рядами зійшли на перевали. А дві смереки здружені аж на вершину стали. (М.Нагнибіда.) А ліс примовк, розгільний і ведмежий, несходжений і повний таємниць. (М.Сингаївський.) І стоїть тополя, повна сонця й болю, вітами-привітами кланяється полю. (В.Симоненко.)

ІІ. Ночували гайдамаки в зеленій діброві, на припоні пасли коні, сідлані, готові. (Т.Шевченко.) Тече Дніпро між кручами уперто, розбурханий, нестримний і рвучкий. (П.Перебийніс.) Втомлений боротьбою зі скелями, Дніпро розправляв та гладив тут свої збиті у водокрутні води й розстилав їх широкою, рівною, блакитною пеленою. (А.Кащенко.) А човен довбаний із дуба, такий вовік не протече. (Л.Костенко.) Де ж Дніпро? Ось і він – синій, аж чорний, мов шкура велетня змія, піднімає свою гребенясту спину, роздимає поручені боки. (Панас Мирний.) Медом, хлібом, зорями вантажений - сивий Дніпре, в серце клекоти! (М.Сингаївський.) Скидає Київ животворний сон з плечей своїх, туманами укритих. (М.Рильський.) Земле моя, запашна, барвінкова, тільки б побачить тебе у обнові! (М.Стельмах.) Я для тебе, мій краю, все – посильне людині – зроблю. (М.Сингаївський.)

ІІІ. Ось і сонце випливло – чисте та ясне, граючи своїм світлом. Застрибали його променясті голки по землі, заграли ясні іскорки по росі. Синє небо розгорнуло своє безкрає поле, чисте, високе, глибоке. На другому кінці стояв тільки місяць - блідий, похмурий. Мов старий злодюга, він тупцювавсь на одному місці, дедалі все бліднів та зникав, мов розтавав від гарячого лизання довгих променястих язиків. І день зрадів, ясний, теплий, погожий.

За Панасом Мирним.

* Перебудувати, де це можливо, речення так, щоб вони містили відокремлені члени речення (усно).

І. У пропахлій Поліссям воді мене мати на щастя купала. (П.Перебийніс.) Мене ще змалку пестила й купала в любистках зачарована Волинь. (Д.Луценко.)

ІІ. Час пролітає над нами то чорною птицею, то прекрасним і білосніжним лебедем. Нетривке і скороминуче він замітає білими глибокими снігами, пилом забуття. Вічне він підводить в новій красі, що не має виміру. (За М.Стельмахом.) А марно десь прогаяну хвилину й ракетою уже не доженеш. (Д.Луценко.)

* Навчальний диктант.

Поїзд мій прибув на станцію опівночі, почмихав, кашлянув парою. Посунули в темряву вагони, напівосвітлені й сонні. Вузький перон, освітлений кількома кволими лампочками, хворобливо жовтів.

Ніч стояла погідна, місячна. Поля вже спали, вони, залиті жовтою і водночас ледь-ледь голубуватою повінню, ніби усміхалися крізь сон. Праворуч у темряві причаївся ліс, низько припав, розпластаний над самою землею. Ліворуч позавмирали горби, захаращені густою пшеницею. Стебла її переплетені берізкою, в розсипищах польового квіту, з повітрям, зотлілим од спеки, з погрозливим гурчанням бджіл.

Дорога, покручена й непривітна, котилася вниз. На мить я уявив заспану вуличку біля нашого подвір’я, хату з вікнами, приплющеними у сні. Хотілося бігти, в голові просвітліло, засяяло радістю. (За Є.Гуцалом; 105 сл.)