Тема 13. Україна в 50 – 80- ті роки хх ст.

13.1. Зміни в суспільно-політичному житті в України.

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін. У керівництві партії розгорнулася боротьба за владу. Першим секретарем ЦК КПРС у 1953 р. став Микита Хрущов.

Прихід до влади Хрущова викликав зміну партійного керівництва на місцях. В Україні розпочався процес українізації керівництва республіки. Першим секретарем ЦК КПУ став О.Кириченко, другим секретарем – М.Підгорний. З ім'ям М.Хрущова пов'язаний процес десталінізації радянського суспільства, який припинив масові репресії проти власного народу і розпочав реабілітацію незаконно репресованих партійних, державних працівників, діячів науки й культури.

Значною віхою в десталінізації суспільно-політичного життя країни став ХХ з'їзд КПРС, який відбувся у лютому 1956 р. в Москві. На закритому засіданні М.Хрущов виступив із доповіддю «Про культ особи та його наслідки» (пізніше вийшла Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків», опублікована в газетах). У доповіді М.Хрущова було наведено кричущі факти беззаконня і сваволі сталінського режиму в 1930 – на початку 1950-х рр., йшлося про трагедію початкового періоду Великої Вітчизняної війни, депортацію малих народів (у тому числі кримських татар, караїмів); Й. Сталін був представлений жорстоким тираном і диктатором. Ця доповідь повністю була опублікована в засобах масової інформації лише в роки перебудови.

Проте десталінізація мала незавершений характер. Партійне керівництво не зважилося глибоко проаналізувати сутність тоталітарного ладу, виявити причини формування режиму особистої влади Й.Сталіна. Політика комуністичної партії вважалася правильною, а соціально-політичні деформації пов'язувалися лише зі зловживаннями владою з боку особисто Й.Сталіна і його найближчого оточення. Головною причиною повільності процесу демократизації була неспроможність командно-адміністративної системи до глибокого реформування, половинчастість у подоланні сталінізму, відрив ідеології і політики від реального життя, слабка участь широких народних мас у реформах, волюнтаристський стиль керівництва самого М.Хрущова.

В Україні відбувався процес лібералізації суспільно-політичного життя. УРСР стала одержувати певні політичні дивіденди як одна з найрозвиненіших республік СРСР. За часів М.Хрущова половину вищого партійного керівництва складали вихідці з України.

Письменник Ілля Еренбург назвав період у суспільно-політичному житті країни кінця 1950 – середини 1960-х рр. «відлигою». Зміни, що відбулися, сприяли прогресивному розвитку України. Але непослідовність, суперечливість цих змін призвели до того, що сутність політичного режиму майже не змінилася. Довести реформи до кінця й докорінно оздоровити суспільство не вдалося.

13.2. Спроби реформування економіки України наприкінці 1950 – у першій половині 1960-х рр.

У середині 1950-х рр. нове керівництво СРСР на чолі з М.Хрущовим, прагнучи „поліпшити” соціалізм, підвищати ефективність господарства, розпочало спроби реформувати командно-бюрократичну систему. Однак ці спроби не дали позитивного результату, й економіка продовжувала зазнавати серйозних труднощів.

Однією з найбільших серйозних проблем було науково-технічне відставання країни у порівнянні із Заходом. У середині 1950-х рр. в СРСР розпочалася науково-технічна революція (НТР). Особливістю її в СРСР було те, що вона відбувалася переважно в галузях військово-промислового комплексу. У промисловості почали застосовувати радіотехніку, електроніку, ЕОМ, штучні матеріали із заданими властивостями.

Протягом цього періоду відбувалося досить масштабне промислове будівництво: було побудовано найбільші гідроелектростанції Дніпровського каскаду – Дніпродзержинську, Каховську і Кременчуцьку. Уведено до ладу Ворошиловградську, Миронівську, Придністровську, Старобешівську та інші ТЕС. Відбувалося інтенсивне спорудження шахт у Донбасі. Були освоєні нові вугільні райони Львівсько-Волинський, Дніпровський. Розроблялися нові газові родовища – Шебелинське в Харківській області, Радченківське в Полтавській. Унаслідок цього центр газовидобутку перемістився із західних областей України до східних.

За часів керівництва М.Хрущова було проведено деякі реформи та здійснені ряд експериментів в економіці.

У 1957 р. почалася реформа управління народним господарством. Було ліквідовано міністерства і створено Ради народного господарства – раднаргоспи. Керівництво економікою з центру за галузевим принципом було замінене місцевим керівництвом з області. Метою адміністративної реформи було наближення органів керівництва до місць виробництва, щоб підняти ініціативу і зміцнити економічні зв'язки всередині регіонів. В Україні було створено одинадцять економічних районів. Одним зі способів реформування економіки стала відмова від п'ятирічного планування і прийняття семирічного плану (1959-1965 рр.).

Реформа мала в цілому позитивні результати (сприяла поліпшенню розподілу праці та її кооперації в межах економічного регіону; швидше стала формуватися виробнича та соціальна інфраструктура; повніше використовувалися місцеві ресурси та ін.), але були й серйозні негативні наслідки: послаблення єдиної технічної політики, гальмування впровадження нової техніки; порушення загальносоюзних зв'язків.

У 1950-ті рр. відбувалися численні пленуми ЦК партії, де обговорювалися проблеми сільського господарства, відставання якого ставало загрозливим. Уперше було запроваджено грошове авансування праці колгоспників. Тепер вони одержували гроші щомісяця. Із 1953 р. почалося підвищення заготівельних та закупівельних цін на сільськогосподарські продукти, які до кінця 50-х років зросли в три рази. Були скасовані обов'язкові поставки сільськогосподарських продуктів із колгоспних дворів, удвічі знижені податки із присадибних господарств.

М.Хрущов намагався вирішити проблему продовольства за рахунок екстенсивних факторів. Одним із них було освоєння цілинних земель.

У 1954 р. почалося освоєння цілинних земель у Казахстані, Поволжі, на Уралі, Північному Кавказі, куди поїхали добровольцями 500 тис. осіб. Серед них було багато жителів України (80 тис.). На цілину було перекинуто тисячі тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки. Спочатку освоєння цілини дало гарні результати, але до початку 1960-х рр. земля, що постійно видувалася вітрами, перестала давати великі врожаї.

Інший експеримент передбачав вирощування великої кількості кукурудзи. Після візиту до США (1959 р.) М.Хрущов дійшов висновку, що розв'язати зернову проблему можна за допомогою широкої культивації кукурудзи. Як правило, за рахунок скорочення посівів інших культур почалося розширення посівів кукурудзи, навіть у регіонах, не придатних для вирощування цієї теплолюбної культури. У результаті часто не було не тільки кукурудзи, але й вівса та жита.

Ще одним грандіозним хрущовським проектом стала надпрограма у тваринництві. У 1957 р. було висунуто план наздогнати й перегнати Америку за виробництвом молока, масла та м'яса, для цього необхідно було збільшити виробництво цих продуктів у три рази. Для України цей експеримент, який вимотував сили, енергію та ресурси, закінчився тим, що виробництво продукції тваринництва в республіціі у 1964 р. було на 8% менше рівня 1958 р.

На початку 1960-х рр. сільське господарство опинилося на межі кризи. Починаючи з 1962 р. стали зростати ціни на м'ясо й масло, почалися серйозні перебої у постачанні хліба. Після неврожаю 1963 р. зерно почали імпортувати із США і Канади.

В процесі реформування суспільства, особливо при проведенні економічних та управлінських реформ, все чіткіше вималювувалися характерні риси адміністративно-командної системи. Саме в період „хрущовської відлиги” були зроблені спроби вмонтувати елементи економічного стимулювання в командно-адміністративну систему.

За Хрущова відбувся підйом життєвого рівня населення: до 7 годин скоротився робочий день, зросла заробітна платня, був скасований випуск обов'язкових облігацій держпозик, почалося масове житлове будівництво Колгоспники одержали паспорти і право вільно пересуватися країною.

Але реформування народного господарства було приречене на невдачу, оскільки зводилося до адміністративних методів керівництва, економічні закони ігнорувалися. Проведена 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівні населення, призвела до зростання цін.

За цих умов з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова, у тому числі М.Підгорного і П.Шелеста, пленум ЦК КПРС (жовтень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Леонід Брежнєв.

Реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок їх половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспільного життя не відбулося. Серія соціально-економічних програм були науково необґрунтованими і нерідко межували з авантюризмом. Перетворення хрущовського періоду були поверховими, не торкнулися основ існуючої за Сталіна системи.