Тема 10. Міжвоєнний період в історії українського народу ( 1920-1939 рр.).

10.1. Нова економічна полiтика в Україні.

Суттєва зміна акцентів в економічній політиці більшовиків почалося у 1921 р. з рішень Х з’їзду РКП(б) про надання селянам можливості використовувати залишки продукції в місцевому товарному обороті. Згодом, протягом 1921-1922 рр. було впроваджено комплекс заходів в усіх галузях народного господарства, внаслідок чого сформувалася нова модель господарювання, яка увійшла в історію як нова економічна політика (НЕП).

Основними складовими цієї політики були:

В сільському господарсті:

– селянину заздалегідь, до початку посівної компанії, доводився обсяг продукції, який він повинен здати державі (держзамовлення);

– після виконання своїх обов’язків перед державою селянин отримував право реалізовувати залишки своєї продукції через кооперативи, місцеві базари за ринковими цінами;

– продрозкладка була замінена продподатком.

– дозволялася оренда землі і використання вільнонайманної праці;

– скасовувалася кругова порука і вводилася особиста відповідальність кожного селянина за виконання продподатку;

В промисловості:

– дозволялося приватне господарювання, передача в оренду кооперативам, артілям, приватним особам дрібних і частини середніх підприємств.

– підприємства, які залишалися в руках держави, були об’єднані в трести (за галузевим, територіальним або галузево-територіальним принципами). Трести змінювали існуюче в рамках „воєнного комунізму” надцентралізоване управління через так звані главки.

– на державних підприємствах впроваджувався господарський розрахунок. На практиці це означало, що підприємства за власні кошти закуповували спровину, паливо, обладнання, сплачували заробітну плату робітникам, а також встановлювали ціни на свою продукцію.

– одночасно з реорганізацією управління промисловістю створювалися синдикати – організації для закупівлі сировини, планування торговельних операцій і збуту однорідної продукції групи трестів, а також засновувалися оптові ярмарки і товарні біржі.

– здійснювався перехід від загальної трудової повинності і „зрівнялівки” до вільного найму робочої сили і оплати праці відповідно з її кількістю та якістю;

– залучався іноземний капітал в формі концесій (здача в аренду підприємств, землі) та створення змішаних акціонерних товариств.

В сфері торгівлі та фінансів:

– введення вільної купівлі-продажу. З’являються три види торгівлі – приватна, кооперативна та державна;

– випуск червонця, який став вільною конвертованою валютою. Він був в обігу разом із радянськими знаками і дорівнював 10 царським золотим карбованцям;

– введення 86 видів податків, які давали постійні надходження в бюджет;

Реалізація НЕПу в короткочасний термін призвела в цілому до позитивних зрушень в соціально-економічній сфері:

1. До середини 1920-х років за основними показниками економіка республіки вийшла на довоєнний рівень, а в 1928-1929 рр. в Україні вироблялося електроенергії на 138%, вугілля, сталі – майже на 120% більше ніж у 1913 р. Сільське господарство у 1927-1928 рр. за обсягом валової продукції перевищило довоєнний рівень.

2. Починає розвиватися кооперація, яка зосередила в своїх руках значну частину товарної продукції.

3. Успішно розвивася приватний капітал, який контролював 75% торгівлі. Це дало можливість наситити ринок споживчих товарів.

4. Відмова від примусових реквізицій продовольства і дозвіл торгівлі повернуло селянство до замирення з радянською владою.

Але незважаючи на беззаперечні досягнення, НЕП, як перехідна модель, не могла надати економіці достатнього імпульсу для забезпечення високих темпів економічного росту. Ефективність цієї політики була обмежена відбудовчими процесами. Коли стала проблема масштабної докорінної реконструкції всіх галузей господарства, НЕП виявив неспроможність вирішувати такі глобальні задачі.

Наприкінці 1920-х років НЕП було згорнуто. Влада здійснили різкий поворот в економічній політиці, суть якого полягала у відмові від переважно економічних і переходу до адміністративно-наказних методів управління народним господарством.

Основними причинами згортання НЕПу були:

1. Відносна економічна свобода, наявність приватної власності, ринкових відносин в рамках НЕПу йшли всупереч з уявами більшовицького керівництва про основи нового соціалістичного ладу.

2. Відносна демократизація економічних відносин в рамках НЕПу знаходилася в явному протиріччі з сформованим авторитарним режимом в політичній сфері.

3. Низький політичний, загальноосвітній та культурний рівень не тільки населення, а також керівників Комуністичної партії і держави.

4. Об'єктивні потреби модернізації всіх галузей народного господарства потребували значних коштів. Відмовившись від природного процесу накопичення, керівництво країни взяло курс на форсування темпів економічного росту за рахунок позаекономічного тиску на широкі верстви населення.

Таким чином, згортання НЕПу наприкінці 1920-х років зумовлене внутрішніми економічними протиріччями цієї політики та суперечливими процесами, які вона зумовила в суспільстві: зниження темпів розвитку, вичерпання ресурсів, небажанням більшовицької партії ділитися владою; швидкою диференціацією суспільства; зростанням соціальної напруги, а значить, і створення соціальної бази для відмови від ринкових відносин.