4.2. Початок національно-визвольної війни

На початку 1648 р. Б.Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв’язок із козаками Січі. Разом з сотнею запорожців і декількома сотнями «покозачених» селян він атакував Козацьку фортецю, через яку поляки контролювали Запоріжжя. Ці події стали початком національно – визвольної війни українського народу. Повстанці вийшли із Запоріжжя (в союзі з Хмельницьким воювала і татарська кіннота) і рушили назустріч урядовим військам. 5-6 травня 1648 р. в урочищі Жовті Води (Дніпропетровська область) Б.Хмельницький здобув першу перемогу.

Перемога на Жовтих Водах і під Корсунем стала сигналом для повстань по всій Україні. Хмельницький збирав війська у Б.Церкві, формував нові, козацькі органи влади. У цей час керував визволенням Правобережної України полковник М.Кривоніс. До кінця липня 1648 р. з-під польського ярма було визволено всю територію Лівобережжя, а до кінця серпня – Брацлавське, Київське, Подільське воєводства на Правобережжі, а також східні та південні райони Волинського воєводства.

Чергова битва, яка відбулася 21-23 вересня 1648 р. під Пилявцями (тепер с.Пилява Хмельницької області) завершилася для поляків поразкою. Було захоплено всю ворожу артилерію. До козаків потрапив також величезний обоз зі значними матеріальними цінностями.

Перемога під Пилявцями відкрила шлях до визволення західних земель. Повстанці 26 вересня 1648 р. розбили оборону Львова. Однак, не бажаючи витрачати сили на штурм і щоб уникнути зайвого кровопролиття та руйнування міста, після нетривалої оборони Хмельницький 14 листопада зняв облогу і повернувся на Подніпров’я. 23 грудня 1648 р. козацьке військо на чолі з Б.Хмельницьким урочисто вступило до Києва.

У лютому 1649 р. у Переяславі розпочалися переговори Б. Хмельницького з королівським послом. Б.Хмельницький не погодився з посольськими вимогами про повернення селян у кріпосний стан, погодившись лише на перемир’я до весни. В умовах зимових холодів, нестачі продовольства і боєприпасів вести воєнні дії ні поляки, ні козаки були не в змозі.

Промова Хмельницького на переговорах з королівським посольством дослідниками (С.І.Кульчицький та ін.) тлумачиться як програма розбудови Української держави:

– гетьман обґрунтував право українців на створення незалежної від Речі Посполитої держави в етнічних межах їхнього проживання;

– сформулював положення про соборність Української держави;

– розглядав козацьку Україну як спадкоємницю Київської Русі. Провідна роль в утворенні й організації Української держави приділялася Війську Запорозькому.

Досягнуте перемир’я обидві сторони активно використовували для підготовки до нової війни. Навесні 1649 р. поляки, порушивши перемир’я, розпочали воєнні дії.

5 серпня біля міста Зборова козацьке військо атакувало поляків. Поляки були вимушені перейти до оборони і в передмістях Зборова влаштували укріплений табір, котрий відразу оточили повсталі. Наступного дня Хмельницький узяв Зборов і польська армія опинилася на грані розгрому, почалося масове дезертирство. Поляків врятували від поразки татари.

Зборівський мирний договір. Щоб уникнути одночасної війни проти Польщі й проти Кримського ханства Б.Хмельницький змушений був укласти мирний договір з Польщею.

8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський мирний договір. Умови договору передбачали:

– збільшення реєстру до 40 тис. козаків й підтвердження всіх козацьких привілеїв;

– передачу Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств під козацьке управління і виведення звідти польських військ;

– збереження на козацькій території влади гетьмана, хоча з рядом обмежень;

– державні посади мали обіймати лише православні;

– внесення на найближчий сейм питання про ліквідацію церковної унії ;

– усім учасникам війни оголошувалися амністія. Підписанням Зборівського договору завершився перший етап війни.