1.Діяльність прищитоподібної залози.

Паратгормон збільшує кількість остеокластів, а також рівень їхньої діяльності. Вони

вбирають кісткову тканину, що утворилася і випускають кальцій і фосфор в кров.

2.Гормони кортикостероїди та тироксин.

Вони спустошують запаси білка в організмі, знищують матрікс кістки і тому виділяється

кальцій і фосфор, в результаті чого кістка стає кріхкою.

Форми кісток:

І. 1.Трубчасті - в товщі багатьох трубчастих кісток знаходяться великі мозкові порожнини,

вистелені дуже тонкою та ніжною оболонкою з колагенових волокон, яку називають

ендостом.

а) довгі - характеризуються тим, що їхня довжина значно перевищує майже однакові

товщину і ширину (кістка плеча). В них розрізняють:

- середню частину, або діафіз ( вісі), в якій знаходиться мозкова порожнина;

- два суглобові кінці, або епіфізи ( закінчення);

- метафіз (частина зрілої кістки, де діафіз з’єднується з епіфізом).

б) короткі - невеликі кісткові утвори , в яких всі виміри приблизно однакові( фаланги

пальців, зап’ясток).

2. Плоскі (широкі) – мають значну довжину та ширину при невеликій товщині. Вони

побудовані з двох пластинок щільної речовини, між якими є тонкий прошарок

губчастої речовини (кістки голови, таз, ребра, лопатка).

Іноді пластинки щільної речовини плоских кісток значно роз’єднуються і утворюють

різного розміру пазухи, які вистелені слизовою оболонкою і заповнені повітрям. Такі

кістки називаються повітряносними (лобова кістка, верхня щелепа)

3.Змішані – хребці.

4.Сесамоподібні – розвиваються в сухожилках м’язів (надколінок, під’язикова кістки).

ІІ. 1.Парні - розміщуються по боках від середньої площини скелета на деякій відстані..

2.Непарні - завжди лежать по середній площині скелета.

3. З’єднання кісток.

Усі кістки з’єднуються між собою за допомогою різних засобів у гармонійну систему, що забезпечує міцність цілого і рухливість окремих його частин.

Існують:

1.Волокнисті сполучення (articulationes fibrosae).

2.Хрящові(аrticulationes cartilagineae)/

3.Синовіальні (articulationes synoviales).

До волокнистих сполучень відносять:

1.Синдесмоз - кісткове з’єднання, при якому кістки з’єднуються за допомогою волокнистої

сполучної тканини, або зв’язок.

Зв’язки (ligamenta) - які побудовані з волокнистої з’еднувальної тканини, до складу

якої входять еластичні та колагенові волокна, кількість яких залежить від функції

сполучення.

2.Шви .

3.Вклинення (вколочування) - зубокоміркове з’єднання (зуби).

4.Мембрани - поділяються на міжкісткові та тім’ячка.

5.Синостоз - коли кістки з’єднуються між собою за допомогою кісток ( кістки таза).

До хрящових з’єднань відносяться:

1.Синхондроз - таке з’єднання кісток, коли між ними знаходиться хрящова пластина.

Існують тимчасові та постійні.

2.Симфіз - напівсуглоби - з’єднання коли немає хоча б одного основного елементу в будові

суглоба - частіше замість порожнини є щілина (лобковий симфіз).

До синовіальних з’єднань відносяться:

1.Суглоби (діартрози) - це найбільш рухоме з’єднання між кістками.

. БУДОВА СУГЛОБА:

1. суглобові поверхні - найчастіше збігаються (конгруентні) одна з одною, якщо ні,то

між ними знаходяться хрящові пластинки - суглобові диски. Іноді вони

нагадують півмісяць, і тоді їх називають менісками.,

2. суглобовий хрящ (0,2 - 1,5мм) - які утворюють гіалінові хрящі.

3. суглобова порожнина - ніколи не сполучається з зовнішнім середовищем, т. я. вона

оточена суглобовою капсулою. В ній міститься невелика кількість липкої

синовіальної рідини, яка змащує суглобові поверхні і сприяє ковзанню їх.

4. суглобова капсула (сумка) - побудована з волокнистої з’єднувальної тканини і

складається з двох шарів:

а)зовнішній або волокнистий шар - сформований з щільної волокнистої

з’єднувальної тканини, волокна якої ідуть у повздовжньому та

поперечному напрямках;

б)внутрішній або синовіальний шар - має складнішу будову , в зв’язку з чим

його поділяють на 2 частини:

• ворсинчасту - на її поверхні є:

- синовіальними ворсинками, які продукують синовіальну

рідину;

- синовіальні складки, в яких відкладуться жир.

- плоску частину.