в

Таблиця 6.2

Приклад простеження (розподілу) загальновиробничих витрат за видами діяльності

	Вид діяльності
Загальновиробничі витрати	Налагодження обладнання	Обслуговування обладнання	Поточний ремонт обладнання	Сума загально-виробничих витрат за статтями, грн
Витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи працівників, що об­слуговують і ремонтують обладнання	45%	20%	35%	178 000 (100%)
Витрати на мастильні та об­тиральні матеріали, ком­плектуючі вироби тощо	35%	50%	15%	30 500 (100%)
Амортизація виробничого обладнання (цехового, діль­ничого, лінійного призначен­ня), спеціальних інструмен­тів і приладів	5%	70%	25%	154 000 (100%)
Витрати на паливо та енер­гію (паливо, електроенергія, стиснуте повітря, пара та ін.)	10%	60%	30%	86 700 (100%)
Витрати на послуги служби контрольно-вимірювальних приладів й автоматики	50%	30%	20%	26 750 (100%)
Витрати на запасні частини, деталі й вузли та інші мате­ріали	X	X	65 100	65 100 (100 %)
Витрати видів діяльності, грн	120 520	218 695	201 835	541 050

ідповідності продукції зростають пропорційно кількості впрова­джених у виробництво продуктів.

Види діяльності на рівні роботи з клієнтами дозволяють під­приємству реалізовувати продукти окремому клієнту, однак рі­вень цих видів діяльності не залежить від обсягів і асортиментної структури продуктів і послуг, реалізованих і доставлених клієн­ту. До таких видів діяльності належить зокрема технічна підтримка окремим замовникам.

Витрати на види діяльності на рівні забезпечення випуску про­дукту і на рівні роботи з клієнтами легко відслідковуються до окре­мих продуктів та клієнтів, для яких виконується ця діяльність.

Види діяльності на рівні забезпечення функціонування підпри­ємства в цілому використовуються для підтримки базового вироб­ничого процесу: діяльність адміністративного персоналу, мене­джерів виробничого рівня, управління власністю. Вони є спіль­ними для всієї продукції. На витрати діяльності цих видів знач­ний вплив має рівень активності, тобто загальне зростання чи зниження обсягів виробництва і реалізації продукції. Тому ці ви­трати не розподіляються між окремими видами продукції, а ви­раховуються як неподільні витрати періоду.

Простежування (розподіл) непрямих витрат за видами діяльності

Після того як види діяльності ідентифіковані, між ними потріб­но розподілити непрямі витрати. Це виконується з метою вста­новлення величини витрат підприємства на кожний з виділених видів продукції. Значна частина витрат на ресурси може бути безпосередньо віднесена до конкретних функціональних центрів витрат, тобто за видами діяльності. Однак частина витрат, таких як непряма праця, опалення та освітлення, можуть бути такими, що витрачаються одразу на декілька видів діяльності. Такі витра­ти повинні розподілятися за видами діяльності на основі причин-но-наслідкових факторів витрат або шляхом інтерв'ювання пер­соналу підприємства — отримання обґрунтованих оцінок витрат ресурсів за видами діяльності.

У таблиці 6.2 представлено приклад простеження непрямих ви­трат промислового підприємства за окремими видами діяльності.

З

а даними таблиці, витрати за трьома видами діяльності бу­ло встановлено шляхом розподілу відповідних статей непря­мих витрат у пропорції, визначеній на основі інтерв'ювання компетентних співробітників та технологічного аналізу робіт і операцій.

РОЗПОДІЛ (ПОГЛИНАННЯ) ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖ ОБ'ЄКТАМИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ

Н

а другому етапі процесу розподілу непрямих ви­трат за АВС-методом відбувається поглинання витрат видів діяльності кожним з видів продукції, що передбачає виконання таких дій:

ідентифікацію факторів витрат для кожного виду діяльності (див. табл. 6.1);

визначення ставки фактора витрат для кожного виду діяль­ності;

розподіл між видами продукції витрат діяльності на основі вимірників — факторів витрат.

Ідентифікація факторів витрат для кожного виду діяльності здійснюється з метою розподілення витрат видів діяльності між видами продукції. Фактори витрат, що застосовуються на цьому етапі, називають факторами витрат діяльності.

Основні вимоги до фактора витрат такі:

а) фактор витрат повинен забезпечувати причинно-наслідко- вий зв'язок з динамікою витрат за видом діяльності;

б) вимірювання, пов'язані з ідентифікацією зв'язку між ви- тратами діяльності та видом продукції, має бути якомога прос- тішими, тобто цінність інформації про реальні витрати повин- на бути вищою за вартість реєстрації, збирання даних та їх об- роблення.

Після ідентифікації факторів витрат відбувається визначення ставок факторів витрат і розподілу витрат діяльності між видами кінцевої продукції. Для промислового підприємства, види діяль­ності якого представлено вище (табл. 6.1), котре випускає два ви­ди продукції, другий етап реалізації АВС-методу представлено в табл. 6.3. Для порівняння методів калькулювання розподіл за традиційним методом на основі базових показників показано в табл. 6.4. Порівняльну характеристику результатів використання обох методів зведено в табл. 6.5.

Представлені в таблиці дані свідчать про суттєві відхилення у величині розподілених витрат різними методами, викликані не­пропорційним споживанням видів діяльності, носіїв загальнови-робничих витрат кінцевою продукцією підприємства. Під час ух­валення рішень з ціноутворення, стратегічних та середньостро-кових планів розвитку підприємства слід враховувати точність калькуляційних систем, що використовуються на підприємстві.