Таблиця 6.4

Розподіл загальновиробничих витрат традиційним методом (за базовим показником)

								Продукт А (200 шт.)		Продукт Б (150 шт.)
Стаття загальновиробничих витрат	Сума витрат, грн		Загальна кількість одиниць бази роз­поділу (фактора витрат)		Ставка розпо­ділу		кількість одиниць бази розподілу		розподілена сума витрат	кількість одиниць бази розподілу	розподілена сума витрат
Витрати на управління виробництвом	105 000
Амортизація нематеріальних активів це­хового, дільничого, лінійного призначення	20 000		2200 людино-				1250 людино-годин			950 людино-годин
Витрати на обслуговування виробничого процесу	324 565		годин пращ основних робітників		221,4				276 798		210 367
Витрати на охорону праці, техніку безпе­ки й охорону навколишнього природного середовища	37 600
Амортизація основних засобів цехового, дільничого, лінійного призначення	154 000
Витрати на утримання, експлуатацію та ре­монт, страхування цехових основних засобів	205 000		2100 машино-годин роботи обладнання				1200 машино-годин			900 машино-годин
Витрати на вдосконалення технологій та організації виробництва	180 000				314,5				377 400		283 050
Витрати на опалення, освітлення, водопо­стачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень	95 000
Інші витрати	26 450
Разом	1 147 615		x		x		x		654 198	x	493 417
Сума витрат, на одиницю продукції								3271		3289

3. Взаємодія, яка може бути встановлена за допомогою логіки та знання операцій та робіт, що складають види діяльності. При­клад— коли на виділення фактора витрат за видом діяльності впливають дані про кількість комплектуючих вузлів та деталей у готовому виробі, які використовуються як вимірники обсягів дія­льності. Відповідно, продукція, що складається з більшої кілько­сті комплектуючих вузлів, поглинає більше витрат виділеного виду діяльності ніж відносно проста продукція, з меншою кількістю вузлів і деталей.

При цьому не завжди сильна кореляція (наявність взаємо­зв'язку) є проявом впливу однієї змінної (фактора витрат) на іншу (витрати виду діяльності). Висока кореляція між такими двома змінними може свідчити лише про те, що вони зміню­ються разом.

Крім того, на обидві змінні може впливати випадкова третя величина, котра може спричинити наявність кореляційного зв'яз­ку— в результаті збігу обставин. Відповідно, висока кореляція між динамікою виділеного фактора витрат та витратами діяльно­сті не гарантує наявності стійкого причинно-наслідкового зв'яз­ку. Наприклад, зростання масштабів виробництва потребує висо­ких матеріальних і трудових витрат. Між цими змінними існує висока кореляція, однак жодна з них не є причиною зміни іншої.

Подальший розвиток методів калькулювання за видами діяль­ності спричинив появу концепції управління за видами діяльності (ABM, activity-based management), що передбачає використання способів ефективної ідентифікації, оптимізації та управління ви­тратами за бізнес-процесами та окремими операціями. Централь­ним елементом управління за видами діяльності є функціональ­но-вартісний аналіз, який представлено в розділі 10.

Поясніть сутність методу калькулювання за видамидіяльності.

Питання для самоконтролю

Які основні відмінності традиційної методики кальку­лювання і методу ABC?

З'ясуйте зміст понять «фактор витрат» і «ставки непря­мих витрат на одиницю фактора витрат»?

Які класифікації факторів витрат вам відомі?

Що таке вид діяльності?

Наведіть приклади видів діяльності, що додають і не додають цінності продукції.

За якими критеріями визначаються фактори витрат за методом ABC? Обґрунтуйте їх.

Які дії необхідно виконати для визначення ставки не­прямих витрат на одиницю фактора витрат?

Як при калькулюванні за методом ABC уникають викрив­лень під час розподілу витрат на рівні партії продуктів?