2.2 Процес управління акціонерним товариством

До органів акціонерного товариства, через які воно винятково діє (а не через акціонерів) входять:

• вищий орган управління – загальні збори акціонерів;

• оргаган виконавчої влади, у складі директорів (у дирекції, правлінні, адміністративній раді, раді директорів — залежно від правової системи), що має бути відображено у статуті;

• контролюючий орган (ревізійна комісія).

Спостережна рада – це орган, який координує діяльність акціонерного товариства в період між зборами акціонерів. Його створення не є обов’язковим. Залежно від правової системи структурно акціонерне товариство може складатися з дво-, три- або дво-триланкової системи органів управління. Також діє ревізійна комісія або ревізор, аудитор, комісар (залежно від законодавства країни), яка є особливим контролючим органом.

У статуті акціонерного товариства затверджується внутрішня структура і права на здійснення зовнішньої діяльності. Залежно від національної правової системи це може бути зафіксовано в одному документі (статуті) або у двох (окремо регулюються внутрішня структура і порядок управління, окремо — зовнішня діяльність, обсяг правоздатності тощо).

Одне акціонерне товариство може залежати від іншого. Також акціонерне товариство може бути учасником іншого акціонерного товариства, а також інших юридичних осіб.

За допомогою акціонерних товариств найповнішою мірою забезпечується реалізація функції концентрації капіталу, що є дуже важливим для ринкової економіки. Однак, останнім часом, у розвитку акціонерних товариств спостерігаються різні суперечні тенденції, ускладнення та негативні ознаки. Через недосконалість системи корпоративного управління створюється підґрунтя для зловживань з боку керівників товариств. Звідси можна зробити висновок, що акціонерне товариство є дуже складним і неоднозначним соціально-економічним явищем.

З позицій економіки, управлінського механізму та соціального життя можна розглянути як позитивні, так і негативні особливості акціонерних товариств. Найважливішою перевагою є те, що таке товариство містить величезний позитивний потенціал, який полягає в можливості концентрації капіталу. З економічних позицій воно має ще кілька позитивних моментів перед іншими формами підприємницьких об'єднань.

Завдяки акціонерним товариствам відбувається підвищення підприємницької активності та припливу капіталу в економіку. Це спричинене ти, що оскільки особи, які б ніколи не використовували свої капітали у сфері господарської діяльності та не наражалися на ризик повної майнової відповідальності, охоче вкладають кошти в майно товариств з обмеженою відповідальністю.

Особа, що є учасником кількох акціонерних товариств, може компенсувати втрати в одному товаристві прибутками в іншому. Тому акціонерні товариства сприяють обмеженню ризику втрати капіталу.

Акціонерне товариство має більший строк свого існування порівняно з іншими підприємницькими об'єднаннями, тому що його діяльність практично не залежить від життєвих обставин його учасників.

Акціонерне товариство є найкращою формою участі великої кількості осіб у господарській діяльності, і якщо акціонерне товариство функціонує ефективно, вигоди від його діяльності задовольняють значну частину його членів.

Акціонерні товариства дає можливість суспільству здійснювати громадський контроль за діяльністю його виконавчих органів і запобігти можливим зловживанням з їх боку. Тобто акціонерні товариства є відкриті для суспільства, що зобов'язані публікувати баланси (звіти про витрати та прибутки), які мають бути засвідчені незалежним аудитором.

Виконавчі органи акціонерних товариств формуються з найманих працівників (наприклад, діяльність товариства значною мірою залежить від управлінських навичок конкретного учасника), тому вони винаймають висококваліфікований управлінський персонал. Дуже часто найманий працівник прагне стати акціонером компанії, яка його наймає.

До основних недоліків акціонерного товариства можна віднести:

1. Акціонерне товариство є найдорожчою формою підприємницького об’єднання з огляду на невиробничі витрати, необхідні як для створення, так і забезпечення діяльності його внутрішнього механізму

2. Управління акціонерним товариством є складнішим, у той час, як управлінням іншими підприємницькими об'єднаннями є легшим. Органи управління великих акціонерних товариств не завжди вчасно реагують на зміну кон'юнктури ринку, тобто для наих характерне явище інертності.

Виконавчий орган для прийняття необхідного рішення виконавчий орган, навіть за умов швидкої орієнтації в економічній ситуації, часто не має достатніх повноважень.

3. Неефективність контролю за діяльністю акціонерного товарства з боку міноритарних учасників. У той час, коли міноритарні акціонери, які перебувають у різних регіонах держави або навіть у різних частинах земної кулі, через брак єдності та відсутність професійних навичок у сфері управління та підприємництва не можуть реально впливати на діяльність акціонерного товариства, створюється можливість для зловживань з боку найманої групи менеджерів або власників контрольного пакета акцій.

3. Уповільнення темпів розвитку акціонерних товариств через сплату великих дивідендів з позаекономічних причин, можуть призвести навіть до економічної кризи.

4. Заради отримання наживи, створюються недієздатні акціонерні об`єднання ( ефект «мильної бульбашки"). Завдяки рекламним діям, засновники залучають кошти як вклади у статутний капітал товариства, підвищують курс акцій і реалізують їх, залишаючи інших акціонерів ні з чим (у тому числі без дивідендів).

5. Зниження рентабельності підприємства через можливу спекуляцію акціями, яка також може спричинити і кризу. Також ця спекуляція породжує недобросовісні ідеї учасників товариства, бо очікування швидкого зиску без докладання зусиль спричиняєутриманські настрої рантьє. Акціонерна спекуляція може призвести до втрати майна багатьма учасниками і зрештою — до небажання великої маси людей довіряти свої гроші акціонерним товариствам. Це відбувається тоді, коли акції купують не з метою отримання дивідендів від діяльності акціонерного товариства, а для отримання зиску від продажу, що може призвести до краху, і насамперед міноритарних акціонерів, котрі, не знаючи чинників впливу на підвищення та зниження курсу акцій і віддавши інколи свої останні заощадження, найчастіше втрачають свій капітал.

Захист інтересів власників невеликих пакетів акцій забезпечується за допомогою чинного законодавства України. Відповідно до нього щодо призначення керівників товариства, розподілення прибутку та прийняття інших стратегічних рішень меншість акціонерів не може перешкодити більшості. Проте міноритарії, які мають разом понад 25 % акцій, здатні об'єднатись і блокувати рішення про ліквідацію товариства, про виведення активів, збільшення або зменшення статутного капіталу.