15.1. Визначення банкрутства акціонерного товариства

Банкрутство, як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств, порядок і умови визнання будь-яких юридичних осіб — суб'єктів підприємницької ді­яльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів, а також впровадження у справах про банкрутство регулюється такими Законами України, а саме:

• "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р.;

• «Про банки і банківську діяльність».

У статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться основні поняття про банкрутство, пов'язані з недостатністю активів у лі­квідній формі, неспроможністю юридичної особи — суб'єкта під­приємницької діяльності задовольнити у встановлений для ньо­го термін пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Тобто, банкрутство має і економічний, і правовий характер.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Коли кредитори висуне свої вимоги, пред'явлені у від­повідні терміни, то суб’єкту підприємництва не вистачить майна активів (у ліквідній формі) для їх задоволення (рис. 15.1).

Рис 15.1. Причини банкрутства суб’єктів підприємництва

Майнові правовідноси­ни банкрутства виникають з юридичної точки зору у тому випадку, коли у суб’єкта є кредитори, тобто особи, які мають документовані майнові вимоги до нього як боржника. Ці правовідносини у встановленому законом поряд­ку можуть призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.

При порушення справи про банкрутство виникає ком­плекс процесуальних правовідносин:

• провадження у справі;

• визнання боржника банкрутом;

• оголошення про банкрутство;

• задоволення претензій кредиторів;

• припинення справи про банкрутство тощо.

Сукупність таких процесуальних правовід­носин може розглядатись як ліквідаційний правовий процес щодо суб'єкта підприємництва.

Суб'єктами банкрутства є юридичні особи, причому особи однієї категорії — суб'єкти підприємництва, не­спроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед креди­торами або перед бюджетом. Зазначені суб'єкти визначаються як боржники або банкрути Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Кредитори можуть бути:

• фізичні особи;

• юридичні особи, що ма­ють підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.

До кредиторів не належать суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні утворюють збори кредиторів, що у свою чергу обирають комі­тет кредиторів. Збори визначають кількісний склад комітету кредиторів та його повноваження. Збори і комітет кредиторів необхідні для участі у провадженні у справах про банкрутство з боку кредиторів з тим, щоб діяли не окремі численні кредитори, а один спільний, об'єднаний кредитор.