7.3. Правова відповідальність акціонерів

Акціонери відповідають за зобов'язання товариства тільки в межах акцій, якими володіють, а в передбачених статутом випадках акціонери, які не сплатили за акції повністю, відповідають тільки в межах сплаче­ної суми. Тобто у разі банкрутства товариства акціо­нер ризикує втратити тільки гроші, які сплатив за акції.

На правах сумісної власності акція може належати кільком особам . Усі власники визнаються єдиним власником акції і можуть реалізовувати свої права через одного представника. Акція може продаватись, купуватись, даруватись чи успадко­вуватись.

Функціонування вторинного ринку цінних паперів є найважливішою умовою, за якої здійснюється обіг акцій. За­вдяки цьому власники акцій можуть отримувати прибуток у вигляді дивідендів. Дивіденди — це частина чистого прибутку компанії, яка підлягає індивідуальному розподілу та переданню у власність кожному акціонерові пропорційно вартості ак­цій, якими він володіє.

Акції привабливі як для емітентів, так і для інвесторів. Емі­тент має можливість залучити фінансові ресурси з альтернатив­ного джерела фінансування, не повинен повертати інвесторам капітал, вкладений ними при придбанні акцій, а також не на­дає гаранти сплати дивідендів. Інвестор отримує частину при­бутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, а при про­дажу акцій — різницю між ціною купівлі й продажу.

7.4. Визначення типів та категорій (класів) акцій

Залежно від частки участі акціонерів у статут­них фондах компаній, акціонерні товариства емітують різні типи та категорії (класи) ак­цій. Дезигнацією називається правове роз­межування акцій на категорії (кла­си) і серії випусків через статутні й передемісійні описи складу та обсягу прав класів і серій у вигляді спеціальних пільг (пе­реваг, преференцій) і обмеженої правоздатності власників ак­цій. Юридична сутність акцій одного класу (серії випуску) полягає в рівності обсягів відносних прав участі їх власників. Тобто кожний клас та серія по­винні мати власні дезигнації, які реєструються правлінням компанії напередодні емісії. У статуті компанії, якщо в ньому передбачена емісія акцій кількох класів, обов'язково має бути обумовлена кількість акцій кожного класу та їх дезигнаційні описи.

За ознакою класів закон виділяє привілейовані та прості або іменні та пред'явницькі акції. Власниками іменних акцій є є фізичні особи. Поряд із загальними правилами обі­гу цінних паперів ці акції підпадають під спеціальні правила, встановлені для персоніфікованих цінних паперів. Так, обіг таких акцій обов'язково вноситься у книгу реєстрації, де ком­панія повинна фіксувати інформацію як про їх загальну кіль­кість, так і про кожну акцію окремо; про власників іменних акцій; про час придбання акцій; про пакети кожного з власни­ків іменних акцій; про трансферт акцій іншим особам. Влас­ник іменних акцій отримує при їх придбанні один сертифікат і на всі акції. Статутом має бути обумовлено, чи підлягають ці акції вільному відчуженню іншим особам. Якщо підлягають, І то зазначається особа, якій передається акція, тобто відчуження відбувається шляхом іменного індосаменту (передавального запису, що засвідчує перехід права участі від одного власника до іншого).

Переважне право майнової участі (розподіл і отримання дивідендів, пріо­ритетна участь у розподілі ліквідних активів компанії, що лі­квідується) і обмежені управлінські права. власникові надаюь привілейовані іменні акції. Переваги на отримання дивіденду полягають у тому, що його річний розмір фіксований у відсотках до номіналу акції і сплачується неза­лежно від розмірів річного прибутку не тільки з фондів диві­дендів, а й із резервних фондів. При ліквідації компанії влас­ники привілейованих акцій задовольняють свої майнові інтереси з ліквідних активів і в першу чергу порівняно з влас­никами простих акцій. За законом кількість привілейованих акцій не повинна перевищувати 10 % статутного капіталу ком­панії. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні компа­нією, якщо у статуті не встановлено коло питань, у вирішенні яких власники привілейованих акцій можуть брати участь, тому вони ризикують в меншій мірі.

Особливістю "засновницьких" ак­цій є те, що в повідомленні про відкриту підписку на акцію визначаються пільги і переваги засновників як ак­ціонерів. Закон вимагає, щоб засновники мали не менше 25 % акцій сумарного статутного капіталу.

Пред'явницькі акції перебувають у вільному обігу, не потребуючи індосаментних процедур, тобто вони на відміну від іменних акцій не персоніфіко­вані. Компанія фіксує у книзі реєстрації тільки загальну кількість акцій цього класу та не знає власни­ків акцій на пред'явника. Юридичною основою для захисту прав власника акцій є лише фактичне володіння такими ак­ціями.

Власники простих акцій мають більші права та повноважен­ня, ніж власники привілейованих акцій, а саме:

• право голосу при обранні ради директорів (правління) та право бути обраним до цих органів;

• право відчуження акцій у будь-якій формі та використан­ня їх як застави (як забезпечення банківської позики);

• право голосу з питань, що стосуються майнових інтересів акціонерів (емісії нових цінних паперів, продажу частини активів акціонерного товариства тощо);

• право щорічно перевіряти звіти корпорації (баланс акти­вів і пасивів, податкову відомість, звіт про фінансові ре­зультати діяльності корпорації тощо);

• право на обмежену відповідальність, яка полягає в тому, що акціонери відповідають за зовнішніми зобов'язаннями акціонерного товариства лише ринковою вартістю капіта­лу, вкладеного в його акції;

право на отримання частини активів при ліквідації акціо­нерного товариства (після задоволення претензій держа­ви, кредиторів та власників привілейованих акцій). Акції на пред'явника привабливі для інвесторів через дово­лі просту процедуру переходу прав власності (при документар­ній формі випуску) і недоступність для оподаткування. Іменні акції зручніші для керівництва акціонерного товариств, бо на­дають можливість контролювати рух акціонерного капіталу і концентрацію цінних паперів в окремих інвесторів.