6.4. Реалізація на практиці принципів стратегічного управління та корпоративної культури

З метою реалізації нової стратегії, у більшості випадків необ­хідно певною мірою впливати на ді­яльність і змінити її, хоча потрібно розуміти, що цей процес тривалий. Насамперед, необхідно поставити декілька передумов:

• максимально зрозуміла нова стратегія;

• детальний аналіз існуючого стану;

• на основі порівняння нової стратегії та теперішнього ста­новища, що склалося в компанії, ідентифікувати основні перешкоди.

Внаслідок проведеного порівняння, виявлені відмінності між старими нормами й новим спосо­бом дій потрібно усунути, а також привести у відповідність системи і структури. Передусім повинен винагороджуватися новий бажаний спосіб дій. У результаті складається система взаємної позитивної підтримки.Коли перед вами постали серйозні труднощі, то доцільно буде обрати іншу стратегію та перевірити, чи можна взагалі використовувати розрахунки, виконані без урахування обмежень.Структура організації завжди ієрархічна, якою б вона не була, навіть якщо налічує лише два рівні. Традиційно розрізняють три ос­новних рівні в організації: вище керівництво (директорат, правління), менеджери першого рівня (керівники підрозділів), менеджери другого рівня (керівники відділів, цехів). Саме менеджери вищого рівня управління вирішують питання стратегічного менеджмен­ту, середній займається загальним менеджментом, нижчий здійснює оперативний менеджмент.В практиці корпоративного управління рекомендується використовувати такий алгоритм управління корпоративною системою:

1. Насамперед пересвідчитися, що вищі та середні управлінські ланки добре усвідомлюють необхідність зміни управління і рішуче готові докладати до цього великих зусиль, навіть досить тривалий період.

2. Залучити до процесу управління яскравих особистостей, здатних створити компетентну, згуртовану команду співрухівців, які своїм ентузіазмом, переконаністю, прикладами створюють у колективі творчу атмосферу.

3. Розробити нові, повніші, а головне — чіткі концепції і стратегії майбутнього компанії, що спрямовані на ринкову перспективу і формують нову корпоративну культуру. При виборі стратегії максимальної ефективності виробництва в системі управління по-новому повинні бути побудовані підсистеми стимулювання, контролю, планування, тобто зміщено акценти корпоративної культури: сформовано нові традиції, стереотипи, цінності, стилі управління.

4. Визначити, як компанія бажала б виглядати для споживачів, а потім вжити заходів для прояву себе в обраній якості, приклад, застосування певної колірної гами зовнішніх аксесуарів (уніформи персоналу, рекламних вивісок, транспортних засобів тощо).

5. Змінити систему винагороди та моральних оцінок, що іс­тотно мотивує персонал, який працює за новими вимогами, сприяти розширенню ефективних підрозділів і ліквідувати не­ефективні підрозділи.

6. Приділити значну увагу навчанню персоналу зі спряму­ванням на усвідомлення необхідності змін, нових концепцій, культурних цінностей, уміння "заробляти гроші разом з під­приємством".

7. Виховувати у персоналу загальнокорпоративне мислення (через участь у постановці цілей та загальних рішень, стажу­вання в різних підрозділах, демонстрацію фірмового стилю).

8. Створювати творчу обстановку, сприятливий психологічний клімат, що допомагає працівни­кам мислити нетрадиційно.

Також для повнішої стратегії розвитку компанії необхідно включити засоби внутрішнього PR, метою якого має бути утримання та розви­ток консолідованої команди менеджерів і роз'яснювальна робо­та серед персоналу. За допомогою внутрішнього PR важливо домогтися, щоб працівники компанії зрозуміли, що саме від них вимагає керівництво.

Доцільно розвивати в управлінні компанією інструментарій з практики засобів масової інформації. Життєво важливі цін­ності компанії мають поширюватися через публікацію статей, книг і різних маніфестів керівників, їхні публічні виступи та прес-конференції, видання внутрішньої газети, плакатів, бюле­тенів і відеокасет. Таким чином, формування культури компа­нії здійснюватиметься із залученням пропаганди, яка, як відо­мо, найефективніша при безперервному і тривалому впливі, а також при створенні сприятливої для її сприйняття обстанов­ки. Реклама на телебаченні та радіо, численні видання, що формують образ компанії, зобов'язують персонал до відповід­ного типу поведінки.

Питання для самоконтролю:

1. Моделі корпоративного управління.

2. Сутність англо-американської моделі корпоративного управління.

3. Сутність німецької моделі корпоративного управління.

4. Міжнародні стандарти корпоративного управління.

5. Національні кодекси корпоративної поведінки.