5.2. Основні вимоги до процедури формування статуту акціонерного товариства

Статут – це корпоративний нормативний акт, що затверджується одноголосно або більшістю учасників господарського товариства і регулює питання створення, діяльності і припинення товариства.

У статуті сформульовані основні принципи й положення, що забезпечують функціонування акціонерного това­риства.

Обов'язковими відомостями, що мають міститись у статуті незалежно від того, чи були вони включені в установчий договір, є такі:

• розмір установчого фонду товариства;

• кількість акцій;

• номінальна вартість акцій;

• власники;

• назва підприємства українською та російською мовами;

• місцезнаходження товариства;

• предмет і мета діяльності;

• органи управління;

• порядок формування органів управління;

• комплектація і повноваження органів управління;

• комплектація і повноваження трудового колективу;

• комплектація і повноваження виборних органів;

• порядок формування власності й установчого фонду;

• умови реорганізації та припинення діяльності товариства.

Окрім вище зазначеної обов'язкової інформації, у статуті також хоча б коротко визначають види і джерела створення резервних та інших фондів (розвитку виробництва, соціально-розвитку тощо), права і обов'язки учасників, регламентацію проведення загальних зборів, організацію зовнішньоекономічної діяльності, контроль за діяльністю товариства та його ор­лів управління, організацію звітності, санкції за невиконання або неналежне виконання учасниками покладених на них обов’язків.

Такі питання, як дивідендна політика, внутрішній розпорядок, трудова дисципліна, режим праці, виробнича діяльність не обов’язково детально описувати в статуті. Всі ці проблеми вирішуються загальними зборами та виконавчою дирекцією, яка повинна мати за статутом необхідні повноваження і свободу дій.

У міжнародній практиці досить поширеним є включення до статуту такої статті як форс-мажорні обставини. Наші українські підприємці навпаки нехтують цим важливим моментом. Проте, як показує досвід, не слід ігнорувати практику, що склалася, а треба вводити у статут такій розділ хоча б у стислому викладі.

За декілька десятків років зформувалася певна процедура оформлення статуту. В окремих випадках за умов невеликої кількості учасників їхні підписи, що затверджують статут, ставляться на титульному аркуші статуту. Якщо учасників багато, на титульному аркуші статуту правому кутку пишуть: "Затверджено протоколом М 1 від… числа, ... місяця, ... року", голова зборів ставить свій підпис І засвідчує його печаткою.

Отже, можна зробити висновок, що не існує єдиного зразка оформлення статуту. Орган, який реєструє підприємство, і учасники товариства, спільно вирішують це питання. Основним критерієм прийняття рішення є здоровий глузд осіб, які ухвалюють це рішення.

У процесі створення товариства його учасники мають покласти на тимчасовий рахунок у банку встановлену законом та установчими документами частину гро­шового внеску. Для того, щоб відкрити тимчасовий рахунок в банку необхідно домовитися з його керівництвом, написати відповідно до встановленої форми заяву і надати дві картки зі зразками підпи­сів, засвідчені нотаріусом. Банк видає довідку про суму грошо­вого внеску, що надається органу, який реєструє підприємство.

Не пізніше 5 днів з дня подачі всіх документів орган державної реєстрації вносить акціонерне товариство до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності і видає свідоцтво про державну реєстрацію установленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи.

Органам державного управління доведеться ще багато по­працювати для того, щоб тривалий процес реєстрації підпри­ємств перетворити з багатоденної біганини по різних інстанці­ях на просту процедуру заповнення картки підприємства. При цьому можна обмежитися вимогою пред'явлення засновника­ми або учасниками будь-якого документа, який засвідчує наяв­ність у них грошових коштів, або підписаного засновником то­вариства протоколу передання в товариство майна. При відкритті тимчасового рахунка та постійних рахунків можна обмежитися заповненням карток зі зразками підписів перших і других осіб, які на місці завірятимуться працівником банку. Це значно зменшить витрати часу на реєстрацію підприємства.