М

Прямі методи державного регулювання

акроекономічне планування  це особливий вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних та оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення цих цілей.

Д

Непрямі методи державного регулювання

ержавні замовлення  це засіб державного регулювання економіки, який передбачає формування на договірній основі необхідних для задоволення державних потреб обсягів і складу продукції та розміщення державних контрактів на поставку продукції серед підприємств.

Одним з головних важелів державного регулювання є податкова (фіскальна) політика. Податок  це обов’язковий платіж, який сплачується до бюджету з юридичних осіб і громадян. Податкове регулювання проводиться з метою нагромадження власних фінансових коштів підприємницькими структурами і формування бюджетних коштів. Основні види податків, які сплачують підприємства  податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір, мито, плата за землю, екологічний податок, державне мито, податок на експорт та імпорт.

Фінансово-бюджетне регулювання стану ринкового середовища повинно забезпечувати нормальний перебіг економічних і соціальних процесів, повне задоволення суспільних потреб у фінансових ресурсах. Цей процес відбувається через механізм бюджетного планування (Державний бюджет та державні цільові фонди).

Добре діюча і активна грошово-кредитна система є запорукою налагодження розвинутих ринкових взаємовідносин між суб’єктами господарювання. Ця система забезпечує ефективне управління грошовим обігом і кредитом.

Державна інвестиційна політика  це комплекс економічних, адміністративних і правових заходів держави, спрямованих на активізацію інвестиційної діяльності.

На інвестиційну сферу держава впливає через амортизаційну політику, яка на даний час є не цілком сприятливою для накопичення інвестиційних ресурсів підприємствами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Державна інноваційна політика здійснюється за такими напрямами: сприяння зростанню інноваційної активності, пріоритетна підтримка інновацій, захист інтелектуальної власності та інтересів національного інноваційного підприємництва, сприяння розвитку інноваційної діяльності в регіонах України, міжрегіональному та міжнародному інноваційному співробітництву.

1.5. Класифікація підприємств

Г

Класифікація підприємств згідно гк

осподарський Кодекс України припускає організацію та функціонування наступних видів підприємств (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Класифікація підприємств

Класифікаційна ознака	Види підприємства
1	2
1. Мета і характер діяльності	Комерційні Некомерційні
2. Форма власності майна	2.1. Приватні 2.2. Колективні 2.3. Комунальні 2.4. Державні
3. Національна належність капіталу	3.1. Національні 3.2. Закордонні 3.3. Змішані (спільні)
4. Правовий статус і форма господарювання	4.1. Одноосібні 4.2. Кооперативні 4.3. Орендні 4.4. Господарські товариства
5. Залежно від способу утворення та формування статутного фонду	5.1. Унітарні 5.2. Корпоративні
6. Галузевий та функціональний вид діяльності	6.1. Промислові 6.2. Сільськогосподарські 6.3. Лісогосподарські 6.4. Будівельні 6.5. Транспортні 6.6. Торгові 6.7. Виробничо-торгові 6.8. Торгово-посередницькі 6.9. Інноваційно-впроваджувальні 6.10. Лізингові 6.11. Страхові тощо

Продовження табл. 1.3

1	2
7. Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкованості	7.1. Головні (материнські) 7.2. Дочірні 7.3. Асоційовані 7.4. Філії
8. Розмір1	8.1. Великі (понад 1000 осіб, понад 5 млн. Євро валового доходу від реалізації в рік) 8.2. Середні (від 50 до 1000 осіб, від 500 тис. Євро до 5 млн. Євро валового доходу) 8.3.Малі (до 50 осіб, до 500 тис. Євро валового доходу від реалізації продукції)

Більш широкого опису потребують види підприємств за такими класифікаційними ознаками як форма власності та способу утворення.