8.4. Організація і планування енергетичного господарства

Організація та планування енергетичного господарства здійснюється на основі таких показників: потреба підприємства в освітлювальній електроенергії, норма витрат пари на опалювання метра кубічного будівлі, загальна потреба у парі, витрати електроенергії на виробництво пари, потреба у технологічній електроенергії, загальний обсяг води на побутові потреби, годинне споживання силової електроенергії підприємством, річна потреба у силовій електроенергії та витрати на силову електроенергію.

Потреба підприємства в освітлювальній електроенергії (Е_осв) визначається за такою формулою:

(8.16)

де Ф_еф – ефективний фонд роботи підприємства;

К_о.г – коефіцієнт одночасності горіння;

m – кількість видів освітлювальних приладів з різною потужністю;

N_i – кількість освітлювальних точок і-ої групи за потужністю;

W_i – потужність точки в і-ій групі;

В_ел – процент втрат електроенергії.

Норма витрат пари на опалювання 1 м³ будівлі (Н_пари) розраховується за такою формулою:

(8.17)

де В_т – витрати тепла на 1м³ будівлі;

Т_оп.п – тривалість опалювального періоду;

t_в, t_з – внутрішня і середня за сезон зовнішня температура;

W_пари – тепловий вміст пари;

Δt_п.к – різниця між початковою і кінцевою температурою повітря.

Потреба у парі (Q_пар) розраховується за такою формулою:

(8.18)

де V – об’єм приміщення, м³.

Витрати електроенергії на виробництво пари (Е_пар) визначається так:

(8.19)

де Н_ел – норма витрат електроенергії на виробництво 1 т пари.

Потреба у технологічній електроенергії (Е_тех) розраховується за формулою:

(8.20)

де m – кількість видів продукції, що випускаються підприємством;

Н_тех.і – норма витрат технологічної енергії на одиницю продукції і-го виду;

N_і – виробнича програм випуску продукції і-го виду.

Годинне споживання силової електроенергії (Е_{сил.год}) підприємством визначається за такою формулою:

(8.21)

де П_вст  встановлена потужність усіх струмоприймачів;

К_{вик.пот}  коефіцієнт використання потужності;

К_вик.дв  коефіцієнт використання двигунів у часі;

К_к.д  коефіцієнт корисної дії двигунів;

К_вт.м  коефіцієнт втрат енергії у мережі.

Витрати на силову електроенергію (В_сил.ел) визначаються за такою формулою:

(8.22)

де Ц_пот  плата за 1 кВт приєднаної потужності, грн;

Е_{сил.рік}  річна потреба у силовій електроенергії, кВт/рік;

Т_спож  тариф за 1 кВт спожитої електроенергії, грн.

При цьому річна потреба у силовій електроенергії визначається як добуток годинного споживання силової електроенергії підприємством та ефективного фонду часу роботи двигунів.

8.5. Організація і планування транспортного господарства

Здійснюється на основі таких показників: необхідна кількість транспортних засобів, добова продуктивність транспортного засобу, тривалість одного рейсу для маятникового двостороннього маршруту, тривалість одного рейсу та тривалість одного рейсу для кільцевого маршруту.

Кількість транспортних засобів (N_тр) необхідних підприємству для нормального функціонування розраховується за такою формулою:

(8.23)

де Q  вантажооборот за розрахунковий період;

Тр_ц  транспортний цикл, що включає час на завантаження і розвантаження та час пробігу за маршрутом в обидві сторони, год;

К_нер  коефіцієнт нерівномірності потоків;

q_ном  номінальна вантажопідйомність транспортних засобів;

Т_еф  ефективний фонд часу роботи транспортних засобів, год;

К_рем  коефіцієнт втрат часу на ремонт транспортних засобів;

К_{вик.вант}  коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Добова продуктивність транспортного засобу (П_доб) розраховується:

(8.24)

де Q_доб  добовий вантажооборот;

n  кількість рейсів транспортного засобу за добу.

Тривалість одного рейсу транспортного засобу (t_рейс) визначається за такою формулою:

(8.25)

де t_з, t_роз  час відповідно завантаження та розвантаження транспортного засобу, год;

L  відстань перевезення, км;

v_в, v_б.в  швидкість транспортного засобу відповідно з вантажем та без вантажу, км/год.

Особливість маятникового двостороннього маршруту полягає утому, що в обидві сторони транспортний засіб їде завантаженим, отже тривалість такого рейсу (t_мдм) розраховується:

(8.26)

Особливість кільцевого маршруту полягає у тому, що по дорозі до кінцевого пункту призначення транспортний засіб виконує кілька зупинок для розвантаження частини продукції. Отже тривалість рейсу для кільцевого маршруту визначається за такою формулою:

(8.27)

де m  кількість пунктів розвантаження.