Розрахунок планової чисельності працівників

Розрахунок планової потреби у працівниках підприємства розпочинається з визначення їх загальної чисельності, яка складається з чисельності промислово-виробничого персоналу та непромислового.

Розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу (Ч_ПВП.пл) здійснюється за такою формулою:

(7.1)

де Ч_ПВП.б  базова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.;

І_q  індекс росту обсягу виробництва у плановому періоді;

І_пр  запланований індекс росту продуктивності праці.

Планова чисельність основних робітників

Планова чисельність основних робітників (Ч_о.р.) визначається трьома методами:

1. За трудомісткістю виробничої програми:

(7.2)

де Тр_сум  сумарна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;

Т_д  дійсний фонд часу роботи одного середньоспискового робітника, год;

К_в.н.  середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

2. За нормами обслуговування

(7.3)

де n  загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується;

З_уст  кількість змін роботи устаткування;

К_с.с.  коефіцієнт спискового складу, який обчислюється як відношення явочної чисельності робітників до їх спискової чисельності;

Н_обс  норма обслуговування на одного робітника, одиниць.

За нормами обслуговування чисельність основних робітників можна також обчислити за такою формулою:

(7.4)

де Ч_аг  кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат, чол.

3. За нормами виробітку

(7.5)

де N  планова кількість виробів, нат. од.;

Н_вир  годинна норма виробітку одного робітника, нат. од.

Планова чисельність допоміжниї робітників

Планова чисельність допоміжних робітників (Ч_д.р.) визначається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування. Якщо ж такі норми не встановлені, чисельність допоміжних робітників розраховується за такою формулою:

(7.6)

де n_д  кількість робочих місць допоміжних робітників.

Планова чисельність керівників, спеціалістів, службовців

Чисельність керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників у кожній зі вказаних груп згідно з діючими нормативами чисельності.

7.2. Рух персоналу

У списковій чисельності працівників підприємства постійно відбуваються зміни, пов’язані з прийомом на роботу та звільненням персоналу з роботи. Необхідність оцінки ефективності діяльності підприємства з точки зору управління персоналом обумовлює необхідність аналізу джерел надходження персоналу та напрямків його вибуття.

Напрями пошуку кандидатур на вакантні місця

Як правило, пошук необхідної для організації кандидатури може здійснюватись за наступними напрямками:

• всередині самої організації;

• за допомогою співробітників організації серед їх знайомих та родичів (більше використовується у невеликих приватних фірмах);

• вибір серед кандидатів, які самостійно про себе заявили (як правило, будь-яка організація отримує письмові або усні пропозиції від людей, які зайняті пошуком роботи, однак на певний момент вони не можуть бути прийнятими на роботу в силу різних причин; але необхідно заносити інформацію про ці кандидатури до бази даних організації з метою використання у майбутньому);

• за допомогою об’яв у засобах масової інформації;

• на основі виїздів або звернень в учбові заклади, які готують спеціалістів відповідних професій, та знайомств з випускниками (ярмарки кар’єр);

• через державні бюро з працевлаштування, які мають достатньо широку базу даних щодо потенційних кандидатів;

• за допомогою приватних рекрутингових агентств.

Оскільки оптимального методу підбору персоналу не існує, відділ управління персоналом може і повинен володіти всім набором прийомів з відбору кандидатів та використовувати їх залежно від поставленої задачі.