Форми відт-ворення оф

Відтворення основних фондів відбувається у формі ремонту, модернізації та заміни діючих засобів праці, а також у формі розширеного відтворення (технічне переозброєння, реконструкція та розширення діючого підприємства, нове будівництво).

Ефективність відтворювальних процесів великою мірою залежить від строків експлуатації основних фондів (насамперед – їх активної частини).

Скорочення або збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання основних фондів. Скорочення строків експлуатації машин, з одного боку, веде до прискорення їх оновлення, тобто зменшення техніко-економічного старіння, підвищення технічного рівня підприємства, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з другого – призводить до збільшення собівартості продукції (послуг) за рахунок амортизаційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей підприємства. Збільшення періоду функціонування машин дає змогу зменшити обсяги щорічної заміни спрацьованих засобів праці, але знижує сукупну продуктивність діючих знарядь праці та збільшує витрати на їх утримання (експлуатацію).

Оптимальний тер-мін експлуатації оф

Оптимальний (економічно-доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з урахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт, тобто:

(5.16)

де ДВ_ОФ  джерела коштів на відновлення основних фондів;

А_від.ОФ  нагромаджені обсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів протягом періоду їх експлуатації;

СВ_рем  сукупні витрати підприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатації основних фондів.

Ремонт, його види і джерела фінансування

Ремонт – процес усунення тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів (деталей, вузлів) у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їх експлуатації.

Види ремонтів за технічною ознакою (обсягом і складністю виконуваних робіт) та джерела фінансування кожного з видів ремонтів представлені на рис. 5.7.

Модернізація вироб-ничого устаткування

Модернізація діючого виробничого устаткування означає його вдосконалення для запобігання техніко-експлуатаційному старінню (або для усунення такого) і підвищення технічних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

Економічно доцільніше здійснювати як загально технічну, так і технологічну (цільову) модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Доцільність капітального ремонту

Оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування здійснюється з використанням спеціального коефіцієнта, що обчислюється за формулою:

(5.17)

де В_к.рем – витрати на капітальний ремонт;

S_e  перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремон-тованої машини над поточними витратами щодо придбання нової машини;

K_уст.  вартість придбання (ціна) і встановлення (монтаж) нового устаткування;

α  коефіцієнт, що характеризує співвідношення продуктивності діючої та нової машини;

β  коефіцієнт, що відображає співвідношення тривалості ремонтного циклу цих обох машин;

S_а  витрати (збиток) від недоамортизації діючої машини у разі її дострокової заміни.

Рис. 5.7. Види ремонтів за технічною ознакою та джерела їх фінансування

Від’ємне значення коефіцієнта свідчитиме про те, що проведення капітального ремонту є недоцільним і навпаки, позитивне значення вказуватиме на доцільність проведення капітального ремонту.