5.3 Вимоги до конструктора уроку

В конспекті-конструкторі ви представляєте у структурованій текстовій формі проект уроку, який базується на діяльнісному підході до навчального процесу із зазначенням змісту діяльності вчителя та учнів і рівня засвоєння ними знань. Схема конспекту аналогічна тій, яку ви розробляли на практичному занятті:

Тема уроку, клас, дата проведення.

Методичний апарат:

А) мета уроку (очікувані результати за чотирма складовими змісту освіти: знання, уміння, досвід творчої діяльності, формування емоцій і цінностей)

Б) тип уроку за дидактичною метою

В) методи і прийоми

Обладнання:

Хід уроку

Організаційні та змістові (логічні) етапи	Тривалість (хв.)	Пізнавальні завдання до логічних етапів	Діяльність вчителя	Діяльність учнів/ рівень засвоєння знань

В конспекті на першій сторінці після методичного апарату має бути вказана мотивація вивчення нової теми.

УВАГА! Для надання конспектові оптимальної форми і для зручності використання його необхідно роздрукувати в альбомному виді.

Необхідність написання конспектів в такій формі обумовлена тим, що студент-практикант має чітко уявляти ЩО (змістові логічні етапи уроку), НАВІЩО (пізнавальні завдання) і ЯК (зміст взаємодії вчителя та учнів) він робитиме кожної хвилини на уроці в якості керівника навчального процесу.

Щоб досягнути поставленої мети уроку й отримати радість від спільної праці з учнями під час підготовки до уроку зверніть увагу на потенційні помилки, які можуть знизити його ефективність.

5.4. Найбільш характерні недоліки уроку

• Нехтування вчителем ретельною підготовкою до проведення уроку (схематичний лаконічний конспект, не продумані пізнавальні завдання, одноманітність методів і форм роботи, використання тільки матеріалів підручника іт.д.).

• Не приділяється належна увага мотивації й інтересу учнів до уроку.

• Тема уроку не записується на дошці.

• Час активної роботи учнів на уроці набагато менший за час активного пояснення вчителя.

• Мовчання більшості учнів на уроці.

• Відсутня диференціація навчання на різних етапах уроку.

• Учні на уроці пасивні.

• Вчитель працює з обмеженим колом школярів.

• Відповіді учнів на запитання вчителя в основному мають репродуктивний, відтворюючий характер. Характер навчальних завдань репродуктивний (за алгоритмом), відсутні творчі завдання.

• Учитель виступає репродуктором навчання.

• Мало уваги приділено виділенню основного, найбільш суттєвого із змісту вивченого матеріалу та його багаторазовому повторенню.

• Нераціонально використаний час уроку.

• Домашнє завдання не записано на дошці, задане після дзвінка, недиференційоване, значно перевищує обсяг роботи, виконаної на уроці.

• Невчасне завершення уроку.

• Зосередження уваги лише на учневі, який відповідає.

• Неувага до відповіді учня, втручання у відповідь.

• Гостра реакція на будь-які відхилення у поведінці учнів на уроці.

• «Загравання» з учнями, намагання сподобатись, невміння знайти правильний тон.

• Невміння спрямувати навчання та виховання на колектив учнів.

• Погрози, грубі зауваження як основні засоби впливу на учнів.

• Невиразність мови.

• Невміння поставити акцент на найголовніше.

• Монотонність голосу.

• Нерухомість фігури.

• •Неврахування інтересів, захоплень учнів або повна їхня відсутність.

• Механічне запозичення педагогічного досвіду.

• Намагання скопіювати побачене.

Після проведеного вами уроку учитель та керівники педпрактики від університету обговорять його разом з вами. Перше слово під час обговорення обов’язково надається вчителю, який проводив урок, тобто вам. Така критично-аналітична дія називається самоаналізом уроку. Його можна здійснити за нижче наведеною схемою.