Хід визначення
Для визначення продукування СО2 ґрунтом в лабораторних умовах використовують наважки ґрунту 70 г, поміщаючи їх в посудини об'ємом 500-600 мл. Величина наважки визначається інтенсивністю продукування СО2 ґрунтом і експозицією.
Рис. 2. Вимірювання продукування СО2 ґрунтом у лабораторних умовах I - робоче визначення; II - холосте визначення.
На поверхню ґрунту ставиться чашка діаметром 3,5 см з 5 мл 1 н NaOH і посудина закривається кришкою.
Після 24-годинної (або 48-годинної за низької інтенсивності дихання ґрунту) експозиції залишок лугу відтитровується 0,2 н НСl за фенолфталеїном і з урахуванням холостого визначення.
Додати дані по холостому визначенню!
Розрахунок швидкості продукування СO2 ґрунтом та сумарної кількості С - СО2 за досліджений період здійснюється за тими ж формулами, що й у попередній роботі.
К = (а - b) × n × 44, де
К - кількість СО2, що виділилася з ґрунту за експозицію, мг;
а і b - кількість розчину НСl, який пішов на титрування в холостому і робочому визначеннях, мл;
n - нормальність розчину кислоти;
44 - коефіцієнт, що характеризує кількість СО2, еквівалентну 1 мл 2н HCl, мг.
Швидкість продукування СO2 грунтом (В, кг/га за 24 год) розраховується за формулою:
,
де
Виправити в формулі Є та Е!
Е - експозиція, час; S- площа посудини-ізолятора, см2; 108 – коефіцієнт для перерахунку см2 в га; 106 - коефіцієнт для перерахунку мг СО2 в кг.
Розрахунок сумарної кількості С - СО2 за досліджений період, може бути зроблено за формулою:
,
де
А – сумарна кількість С - СО2, що виділився з ґрунту за період спостереження, кг / га;
B1, В2, .... Вn – відповідно величини першого, другого, n-ого вимірів середньодобової швидкості продукування СО2 ґрунтом, кг / га;
t1, t2, t n-1 – періоди часу між вимірами, доби;
0,273 – коефіцієнт для перерахунку СО2 в С.
Робота № 4. Визначення вмісту Карбону органічної речовини ґрунту
Особливу органічну речовину ґрунту називають гумусом. Вона утворюється при розкладанні й гуміфікації рослинних і тваринних залишків і забарвлює верхню частину профілю. Від його вмісту залежить родючість ґрунтів. У чорноземних ґрунтах, як найбільш родючих, його вміст може досягати 10 % і більше.
Простим і точним способом визначення гумусу є метод І.В. Тюріна, який широко застосовують при масових аналізах ґрунтів. Метод оснований на окисленні гумусових речовин у ґрунті до СО2 за допомогою двохромовокислого калію (К2Cr2O7), приготовленого в сульфатній кислоті при нагріванні:
2К2Cr2O7 + 8 H2SO4+ 3С(гумус) = 2 Cr2(SO4)3 + 2 K2SO4 + 8 H2O + 3CO2
За кількістю хромової суміші, що йде на окислення гумусу, судять про кількість останнього. Залишок біхромату, що не прореагував, визначають його титруванням розчином солі Мора.
К2Cr2O7 + 6(NH4)2SO4 + 3FeSO4 + 7H2SO4 =Cr2(SO4)3 + 3Fe(SO4)3 + 6(NH4)2SO4 + K2SO4 + 7H2O
Реактиви, обладнання та матеріали: 0,4 н розчин К2Cr2O7; 0,2 н розчин солі Мора - (NH4)2SO4 . FeSO4 . 6H2O; 0,2 % розчин фенілантранілової кислоти (або 0,5 % дифеніламін та 85% розчин H3PO4); фіксанал 0,1 н розчину КMnO4; конічна колба на 100 мл; дві колби на 1 л; бюретка; піпетка на 10 мл; колби на 500 мл; бюкси; сито з отворами 1 мм; лійка; піщана баня; дистильована вода; повітряно-сухий ґрунт.