Основні розділи ботаніки

Кожен із сформованих розділів ботаніки вирішує свої завдан­ня і використовує власні методи досліджень.

Морфологія (грец. morfa – форма; logos – слово, вчення) ви­вчає як зовнішні форми, так і внутрішні структури, які сприй­маються людським оком безпосередньо або за допомогою спеці­альних приладів (лупи, світлового або електронного мікроскопа).

Цей розділ можна також назвати структурною ботанікою. Мор­фологія складає основу для всіх інших ботанічних дисциплін.

Невід’ємною її складовою є анатомія рослин (грец. anatomе – розрізаю), яка вивчає внутрішню будову рослин і включає цитологію і гістологію. Цитологія (грец. kytos – посудина, кліти­на) досліджує будову та життєдіяльність клітин. Гістологія рос­лин (грец. histos, histion – тканина) вивчає рослинні тканини і їх розподіл в органах рослин. Окремим розділом анатомії є також гістохімія (грец. histos, histion – тканина), яка вивчає розподіл різних речовин у клітинах і тканинах. Як один із розділів ботані­ки історично відокремилась ембріологія рослин (грец. embryon – зародок), вивчає зародження і ранні етапи розвитку рослинного організму.

Фізіологія (грец. physis – природа) рослин досліджує життєві процеси, притаманні рослинам (обмін речовин, ріст, розвиток тощо). Від фізіології відокремились біохімія та біофі­зика (грец. bios – життя) рослин.

Великим окремим розділом ботаніки є систематика (грец. systematikos – упорядкований), що забезпечує систематизацію, логічність і послідовність вивчення ботанічних об’єктів незалежно від напряму, в якому вони дослід­жуватимуться потім.

Головними методами морфології є спостереження, аналіз і опис, чи характеристика. Проте її не можна віднести до суто описових наук, оскільки вона широко застосовує експеримент, з’ясовуючи вплив різних факторів (причин) на будову рослини.

Важливу роль у морфології відіграє порівняльний метод, тобто зіставлення відповідних структур у низці вимерлих і сучасних видів рослин. У курсі медичної ботаніки цей метод допомагає зрозуміти схожість і відмінність окремих структур або видів рос­лин, що є важливим для діагностики лікарської сировини. Таким чином, усі структури рослин у курсі медичної (фармацевтичної) ботаніки вивчають у їх взаємозв’язку з урахуванням особливості виду і систематичного положення.

Складовою частиною ботаніки як комплексної науки є палео­ботаніка. Вона вивчає види рослин, що існували в далекі геоло­гічні часи і вимерли до теперішнього часу.

Фітоценологія (грец. phyton – рослина; koinos – загальний) досліджує рослинні угру­повання, фітоценози – сукупність рослин, що історично присто­сувались до спільного існування на окремій території. Фітоцено­зи мають певну структуру, стійкість і закономірно повторюються у природі, утворюючи ліси, луки, пустелі, болота, рослинність тундри і високогір’їв тощо.

Екологія (грец. oikos – дім, середови­ще) – наука, що досліджує взаємозв’язки рослин з навколишнім середовищем, вплив останнього на їх структуру і життєдіяльність. Кожен організм – результат тривалої пристосувальної еволюції в певних умовах існування. Тому його будову і життєдіяльність можна зрозуміти, лише зівставляючи з особливостями довкілля. Отже, усі розділи ботаніки певною мірою мають більш чи менш екологічний характер. Відповідно виділяють екологічну морфо­логію, екологічну анатомію, екологічну фізіологію тощо.

Геогра­фія (грец. geographia: ge – земля і grapho – пишу, креслю) рослин вивчає розподіл видів рослин і фітоценозів на поверхні Землі залежно від клімату, ґрунтів і геологічної історії.