53.Фінансовий план як стратегія розвитку малого підприємства.

Система поточного планування фінансової діяльності підпри­ємств виходить з його загальної фінансової стратегії і фінансової політики. Поточне фінансове планування полягає в розробці кон­кретних фінансових планів.

Система стратегічного фінансового планування на підприємс­твах включає три основні підсистеми:

- перспективне стратегічне фінансове планування;

-поточне фінансове планування;

-оперативне фінансове планування (бюджетування).

Кожна із цих підсистем передбачає певні форми фінансових планів, їхній зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розроб­люються«

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпе­чення розширення кругообороту виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінан­сову стійкість підприємства.

Ринок ставить високі вимоги до якості стратегічного фінансо­вого планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяль­ності відповідає саме мале підприємство. За нездатності врахува­ти несприятливу ринкову кон’юнктуру мале підприємство стає банкрутом з відповідними негативними наслідками для заснов­ників.

Фінансовий план складається з двох частин.

До першої частини «Формування чистого прибутку» входять: доходи, витрати, фінансові результати діяльності, плановий роз­поділ чистого прибутку..

До другої частини «Джерела формування і надходження кош­тів та напрямки використання» входять: джерела формування та надходження коштів, приріст активів підприємства, повернення залучених коштів, витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, покриття збитків минулих періодів, елементи операційних витрат, розра­хунок єдиного податку (податку на додану вартість).

Обгрунтування фінансового плану ведеться на основі аналізу господ рської діяльності фірми в поточному році, а також показ­ників діяльності та розвитку фірми у плановому році.

Фірма мусить забезпечити зростання прибутковості своєї дія­льності та спрямувати кошти, залучені і сформовані за рахунок усіх джерел на потреби, що відповідають інтересам власників.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалі­зації продукції на фірмі створюються оптимальні виробничі запа­си. Норматив оборотних коштів для цих запасів визначається за формулою НОК = ОВ • N,

де НОК — норматив оборотних коштів, тис. грн;

ОВ — одноденні витрати сировини, матеріалів, грн;

N— норма оборотних коштів, дні.

Сума власних оборотних коштів під час складання фінансово­го плану уточнюється у зв’язку зі зміною обсягу виробництва асортименту продукції, умов постачання і збуту, несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукції.

Узагальнюючим показником діяльності фірмі є прибуток. При­буток — це та частина виручки, що залишається після відшкоду­вання всіх витрат, пов’язаних з виробничою і комерційною ді­яльністю фірми.

У процесі фінансового планування відбувається конкретна прив’язка кожного виду капіталовкладень чи відрахувань з джере­лами їх фінансування. Для цього складається перевірочна табли­ця до фінансового плану, в якій по вертикалі записують напрями використання фінансових ресурсів та прирівняних до них коштів, а по горизонталі — джерела фінансування, тобто фінансові ре­сурси і прирівняні до них кошти. Така таблиця дозволяє виявити цільовий характер використання фінансових ресурсів, збалансу­вати доходи і витрати по статтях, визначити резерви формування фондів грошових коштів.

Перевірочна таблиця доходів і витрат призначена для вста­новлення внутрішнього зв’язку між статтями доходів і витрат балансу, контролю правильності плану. Такий облік дозволяє стежити за виконанням кожної статті балансу доходів і витрат у цілому, простежувати виникнення відхилень і розробляти захо­ди щодо усунення недоліків, підвищення рентабельності, зрос­тання прибутку та інших доходів, доцільного використання ре­сурсів.

Складання перевірочної таблиці розпочинається із заповнення даних по тих статтях, які мають одне джерело покриття (напри­клад, єдиний податок або податок на прибуток, податок на дода­ну вартість та ін.). Потім заповнюються статті, які мають кілька джерел покриття (наприклад, реальні інвестиції — джерела по­криття — амортизаційні відрахування, прибуток, кредити банку).

Якщо поточний фінансовий план складено правильно, то підсумок по вертикалі повинен дорівнювати підсумку по горизонталі перевірочної таблиці.

Таким чином, поточне фінансове планування здійснюється з метою визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами фо­рмування і напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками малого підприємства у плановому періоді.

Стратегічне фінансове планування має орієнтуватися на рин­кову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних по­дій і водночас розробляти моделі поведінки малого підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ре­сурсами.

Стратегічне фінансове планування можна розглядати як єди­ний процес, що включає шість етапів:

-аналіз фінансової ситуації;

-розроблення загальної фінансової стратегії малого підпри­ємства,

-складення поточних фінансових планів;

-коригування, узгодження і конкретизація фінансового плану;

-розроблення оперативних фінансових планів;

-контролінг.

Відчутні об’єктивні обмеження в досягненні бажаних резуль­татів стратегічного фінансового розвитку підприємства накладає його стратегічна фінансова позиція, визначена з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. Особливо помітно це виявляється для підприємств, стратегічна фінансова позиція яких знаходиться в квадранті «слабість і погрози».

Важливим об’єктивним обмеженням, що визначає спрямова­ність стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства, ви­ступає стадія життєвого циклу, що визначає не тільки можливос­ті, але й потреби фінансового розвитку.