48. Зарубіжний досвід фінансового прогнозування та контролю.

Особливості фінансового прогнозування доцільно розглядати*в країнах — представниках трьох існуючих у світі систем планування та регулювання: північно-американська, представником якоїєСІЦд та Канада; азіатська — Японія та Південна Корея; європейська —- Франція та Швеція. Лідером західного світу в прогнозуванні є CIJJA Для США характерне стратегічне прогнозування. У рамках страте­гічного прогнозування з’ясовуються шляхи, по яким буде йти під­приємство, на яких ринках краще діяти, які новітні технології осво­ювати, на який сектор економіки та суспільні структури спиратися.

Розробники стратегічного плану контролюють зовнішні фак­тори, щоб визначити можливі загрози для фірми. Перелік факто­рів зовнішнього середовища – Економічні ,Технологічні ,Соціальні,Міжнародні,Політичні,Ринкові,конкурентні.

Особлива значимість приділяється технологічним, економічним, конкурентним, міжнародним, ринковим та політичним факторам:

-технологічні фактори враховують зміни технології в зовніш­ньому середовищі, що дуже важливо для технологічного оновлення;

-економічні включають оцінку рівня зайнятості, інфляції, по­даткових ставок, стабільності долара США за кордоном та ін.;

-конкурентні передбачають вияв дій конкурентів: що спону­кає конкурента; що він робить; що може зробити;

- політичні — врахування керівництвом організації нормати­вних документів місцевих органів, влади штату та федеральної влади, кредитних установ федеральної влади та штатів для фінан­сування довгострокових вкладів, обмежень по найму робочої сили та можливостей отримання позик за тарифами торгівлі, спрямова­ним проти інших країн або укладеними з іншими країнами;

- між нар – зміна валютн курсу, політ рішень у країнах;

-ринкові фактори — мінливість ринкового зовнішнього сере­довища, ЩО являє собою постійний неспокій як у цілому для країни, так і для окремих підприємств.

Стратегія фірм може бути спрямована на укріплення внутріш­нього ринку, пошук захисту проти іноземних конкурентів або на розширення міжнародної активності для протидії стратегіям ін­ших компаній.

За сучасними даними у США кожен рік починають діяти бли­зько одного мільйону малих підприємств. З цього мільйону лише двісті тисяч виживають протягом п’яти років. Існує кілька при­чин, але одна причина є найбільш частою, і в той же час най­більш контрольованою та найбільш керованою. Такою причиною є те, що більшість малих підприємств не враховують правила, які підтверджуються реальною дійсністю: «власник малого підпри­ємства, який невдало прогнозує і планує, планує невдачу».

У зв’язку із зазначеним підприємці США значну увагу приділя­ють складанню бізнес-плану. Бізнес-план допомагає підприємцям продумувати свою стратегію, узгоджувати свій ентузіазм з реальні­стю та враховувати існуючі обмеження. Це дозволяє уникати таких потенційно небезпечних помилок, як нестача капіталу для функціо­нування фірми, від’ємний баланс руху грошових коштів, неправи­льний підбір персоналу, невдалий вибір місцезнаходження малого підприємства та погоня не за тим ринком, який дійсно потрібен.

Іноземні фахівці, базуючись на власному досвіді, рекомендують підприємцям починати реальне прогнозування та планування за півроку до того, як вони планують відкривати свою справу. Цей пе­ріод необхідний підприємцю передовсім для визначення виду дія­льності (припустимо, виготовлення взуття). Виходячи з обраного виду діяльності досліджується ринок збуту продукції, яку виробля­ють. Якщо результат дослідження позитивний, прогнозується кіль­кість і асортимент продукції, яку виробляють; кількість і вартість сировини, матеріалів, основних засобів і оборотних активів; робочої сили; розмір первісного капіталу; джерела фінансування власного бізнесу; складання балансового звіту на день відкриття бізнесу.

Особливості прогнозування в Японії полягають у використан­ні системи соціально-економічних прогнозів, планів і науково- технічних програм як інструменту владного регулювання ринко­вої економіки. Цими питаннями займаються державна Економіч­на рада; Управління економічного планування; Міністерство зов­нішньої торгівлі та промисловості; Управління з науки та промислововсті. В Японії розробляються II ятирічні плани-прогнози котрі носять індикативний характер. Вони розробляються за за­вданням влади, в яких формулюються найважливіші стратегічні плани. Для розробки планів вивчають статистичні дані, конку­рентоспроможність продукції, попит та пропозицію. На їх основі робиться науковий аналіз та прогноз по кожній галузі та еконо­міці країни в цілому.

Приватні фірми складають детальні плани, що визначають їх виробничу та комерційну діяльність, а також ураховують загаль­нонаціональні завдання.

Влада передбачає послідовний розвиток конкуренції та всебічну підтримку приватних фірм. В Японії використовується державне замовлення. Головний стимул для виконання державного замовлен­ня — зацікавленість та вчасність оплати за виконану роботу.

Економічною реалією Південної Кореї є централізоване пла­нування з використанням середньо-, довгострокових планів та цільових програм з жорсткою системою моніторингу.

Основна ставка робиться на підтримку експорту. Якщо експортер не встиг зайняти ринкову нішу, він автоматично втрачає всі пільги.

Під контролем держави знаходиться внутрішньофірмові ви­трати та якість продукції, іноземний капітал. В основі економіч­ного ринку Південної Кореї лежить ринок не внутрішній, а світо­вий. Вміле використання прогнозованого, планового та вільного ринкового розвитку дозволило Південній Кореї в стислі строки перетнути бар’єр нерозвинутості.

Французька система прогнозування — своєрідний продукт ринкової економіки. У Франції розвивається стратегічне прогно­зування, планування. Формуванням стратегічних прогнозів, пла­нів займається Генеральний комісаріат з плану, який підпорядко­вується прем’єр-міністру. Держава підтримує утворення малих під­приємств — індивідуальних, сімейних, групових. Ці підприємст­ва забезпечують при відносно невеликих інвестиціях рішення та­ких проблем, як зайнятість населення, підвищення ефективності виробництва, прискорене освоєння технічних нововведень. Вплив держави на виробництво здійснюється через систему державних замовлень не тільки в державному секторі, але й у ринковому.

Щодо країн з перехідною економікою (країн СНД — Росія, Україна; Центральної Європи — Румунія, Угорщина; Китай), то в цих країнах велика увага приділяється розробці багатоваріантних, альтернативних прогнозів, індикативних планів та виробленню стратегії. Впроваджуються методики Міжнародного валютного фонду з прогнозування макроекономічних показників.