5.3 Визначення товщини шарів укриття тимчасових сховищ

Розміри втрат та успіх зберігання продукції у буртах і траншеях суттєво залежить від правильного укриття тепло- і гідроізолюючими матеріалами. Основними матеріалами для накриття буртів і траншей є солома та земля, які вкладають пошарово у 2-4 шари.

Товщина укриття повинна бути визначена залежно від температури навколишнього середовища у зимовий період, товщини та щільності снігового покриву, сили вітру, розміщення та розмірів сховищ, вологості ізолюючих матеріалів, складу ґрунту, а також від виду ґрунту. Існують також рекомендовані значення товщини укриття залежно від зони розміщення сховищ (таблиця 9.2).

Таблиця 9.2 – Рекомендована товщина (м) укриття буртів і траншей

Культура	На гребні		В основі
	солома	земля	солома	земля
Картопля і коренеплоди	0,1 – 0,3	0,3 – 0,4	0,3 – 0,4	0,4 – 0,7
Капуста	0 – 0,2	0,2 – 0,3	0,1 – 0,3	0,6 – 0,8
Примітка. Товщина шару соломи подана в ущільненому стані. Для траншей цей шар може бути менший на 10-15 см.

На кожну тонну продукції картоплі і коренеплодів використовують 100 кг соломи, для капусти – 75 кг.

Для визначення товщини укриття можна використати формулу визначення коефіцієнта теплопередачі, де враховується товщина шарів укриття та коефіцієнт теплопровідності тепло- та гідроізоляційного матеріалу.

, (9.8)

де К – коефіцієнт теплопередачі укриття, ккал/м²×год×°С (додаток В3);

d – товщина шарів укриття, м;

l – коефіцієнт теплопровідності матеріалу укриття, ккал/м×год×°С (додаток В 4).

5.4 Визначення площі, необхідної для розміщення тимчасових сховищ

Вибирають ділянку з врахуванням рельєфу, рівня залягання ґрунтових вод, напрямку пануючих вітрів, механічного складу та санітарного стану ґрунту. Найкраще розміщувати бурти і траншеї на сухих підвищених але рівних ділянках з невеликим природним схилом для стоку дощових вод і з рівнем залягання від дна котловану не менше 1 м.

Об’єм земляних робіт для тимчасових сховищ приймають з розрахунку 4,9 м³ на кожну тонну продукції.

Бурти і траншеї розміщують, як правило, попарно. Для того, щоб біля них не було застою осінніх та весняних поверхневих вод на відстані 0,5 м від укриття викопують водовідвідні канавки. Майданчики для зберігання продукції у буртах і траншеях повинні бути зручно розміщені відносно місць її споживання та зв’язані з дорогами.

Визначення площі, необхідної для розміщення тимчасових сховищ зводиться до визначення площі, яку займає один бурт або траншея з урахуванням проїздів та проходів для завантаження і вивантаження продукції.

Бурти і траншеї на ділянці майданчика розміщують попарно: між кожною парою буртів і траншей передбачають проїзди шириною 8 і 6 м відповідно, а між самими буртами і траншеями – проходи шириною 6 і 4 м відповідно.

Для визначення площі (S_сх), яку необхідно відвести для розміщення бурта або траншеї використовують формулу

, (9.9)

де l₁ – довжина ділянки під буртом чи траншеєю, м;

b₁ – ширина ділянки під буртом чи траншеєю, м.

Довжина і ширина ділянки під буртом чи траншеєю визначається власне розмірами самого сховища та розмірами проходу і проїзду

, (9.10)

, (9.11)

де L – довжина сховища, м;

B – ширина сховища, м;

b₂ – розмір проходу, м;

b₃ – розмір проїзду, м

Загальна площа (S), яку необхідно відвести для розміщення тимчасових сховищ визначається як

. (9.12)

При плануванні території для тимчасових сховищ слід також враховувати особливості продукції, яку планується зберігати. Залежно від виду продукції та способу її укладання на зберігання бурти і траншеї на території можна розмістити двома способами з відповідним плануванням під’їзних доріг: тандемом та рядами (рисунок 9.6). Розташування буртів і траншей тандемом запроваджується у випадку, коли продукція вимагає поштучного способу укладання у сховища. Якщо ж продукція може укладатись у сховища насипом, то застосовують розташування буртів і траншей паралельними рядами.

1. б)

Рисунок 9.5.- Схема планування буртових і траншейних ділянок:

а – розташування сховищ тандемом; б – розташування сховищ рядами.