Р исунок 5.1.- Форми бактерій

Кулеподібні: 1- мікрококи, 2 – стрептококи, 3 – диплококи і тетракокі, 4 – стафілококи, 5 – сарцини

Паличкоподібні: 6 – палички без спор, 7 – палички зі спорами;

Звиті: 8 – вібріони, 9 – спірили, 10 – спірохети;

- паличкоподібні бактерії – форма може бути у вигляді циліндра, різної довжини та діаметру. Палички, які утворюють спори називаються бацилами, а що їх не утворюють називаються – бактеріями. У деяких видів палички з’єднані парами у ланцюжки.

- звиті бактерії – це мікроорганізми, що мають вигляд спіралі. Вони поділяються на вібріони, що нагадують трохи вигнуту кому, спірили – що мають декілька великих завитків, спірохети – бактерії з тонкими численними завитками.

Забарвлення за Грамом – найголовніша таксономічна ознака, за якою всі бактерії поділяють на дві групи: грампозитивні та грамнегативні. Це зумовлено різницею в будові та хімічному складі клітинних стінок бактерій.

Гриби – це велика група рослинних організмів, яка характеризується трьома основними ознаками: розмножуються вегетативним шляхом та спорами; мають вегетативне тіло у вигляді міцелію; в грибах відсутній хлорофіл. Найбільше розповсюджені плісеневі гриби, дріжджі, актиноміцети.

Р исунок 5. 2. – Плісеневі гриби

а – спори, б – міцелій, в – спорангій, г – спорангій зі спорами

Плісені (рисунок 5.2) – більшою частиною є сапрофітами, але серед них зустрічаються і паразити, які викликають ряд захворювань людини, тварин та рослин. Вегетативне тіло грибу називається грибницею або міцелієм, утворено воно тонкими розгалуженими нитками – гіфами.

Плісені, гіфи яких розподілені поперековими перегородками, називають багатоклітинними, а гіфи яких не мають поперекових перегородок – одноклітинні.

Розмножуються плісеневі гриби, головним чином, спорами. Спори – це клітини, що знаходяться у стадії спокою і які відрізняються від зростаючих клітин більш щільною оболонкою, меншим вмістом води і, внаслідок цього, мають більшу стійкість до зовнішніх факторів. Гіфи одноклітинних плісеней, які утворюють коробки спор – спорангії – називаються спорангієносцями.

Зовнішні спори (екзоспори), які утворюються у багатоклітинних плісеней, називаються конідіями. Гіфи які утворюють конідії називаються конідієносцями.

Деякі плісені можуть розмножатися оідіями – особливі клітини, що утворюються при розпаданні гіфів.

До плісеневих грибів відносять такі гриби: різопи, аспергілл, пеніциліум.

Р исунок 5.3. – Недосконалий гриб Альтернарія (Alternaria)

Недосконалі гриби (рисунок 5.3) за будовою сходні з плісеневими грибами, але не мають статевого розмноження. Міцелій їх багатоклітинний, може утворювати спори. До них відносять кладоспоріум, молочну плісняву, фузаріум, ботрітіс, фому, альтернарію, монілію.

Д ріжджі (рисунок 5.4) – це одноклітинні гриби, які не утворюють міцелію, нерухомі, можуть бути кулеподібної, яйцеподібної, лимоноподібної та паличковидної форми.

Рисунок 5.4.- Форма клітин дріжджів

1 – яйцеподібні, 2 – еліпсоподібні, 3 – паличкоподібні, 4 – кулеподібні, 5 – видовжені, 6 – лимоноподібні, 7 – дріжджі, що розділяються

Вони відрізняються від бактерій більш великими розмірами. Розмножуються дріжджі почкуванням, спороутворенням, простим діленням, а також статевим шляхом.

Дріжджі поділяють на дві родини:

• сахароміцети – утворюють спори, які активно зброджують цукор;

• несахароміцети – не утворюють спор, слабо або зовсім не зброджують цукор.

Р исунок 5.5. – Будова актиноміцетів

а – міцелій, б – спороносці

Актиноміцети (рисунок 5.5)– це променисті грибки, які за будовою нагадують бактерії. Вони складаються з одноклітинного міцелію. Нитки міцелію дуже тонкі. Зрілий міцелій утворює спорангієносці, на яких утворюються спори. Розмножуються актиноміцети за допомогою оідій. Повітряні спори надають актиноміцетам характерного вигляду: вони немовби посипані крейдою.

Віруси – це мікроорганізми, які здатні розвиватися тільки всередині живих клітин тварин, рослин, бактерій. Віруси відрізняються від інших живих істот відсутністю клітинної структури. Вони не мають ні ядра, ні цитоплазми, ні клітинної оболонки. Утворюються вони з нуклеїнових кислот, які оточені захисною білковою оболонкою. Форма вірусів буває кулеподібною, паличкоподібною, багатокутовою, ниткоподібною.

За шкідливістю, часом та місцем пошкодження мікроорганізми, що розвиваються на плодах та овочах, можна розподілити на декілька груп.

Перша група мікроорганізмів розвивається на плодах та овочах тільки під час зберігання. Вони не пошкоджують рослини у період вегетації. Це типові сапрофіти. Поширені вони у ґрунті, повітрі, у приміщенні сховищ. Ці мікроорганізми можуть викликати захворювання тільки ослаблених плодів та овочів. Для проникнення у тканини плоду їм потрібні пошкодження. Несприятливі умови зберігання (занадто високі температура і вологість) полегшують зараження.

Друга група мікроорганізмів уражує рослини на пізніх стадіях вегетації в саду (найчастіше за несприятливих умов погоди), але їх шкідливість особливо сильно виявляється у плодосховищі Ці мікроорганізми мають більш виявлені паразитичні властивості порівняно з мікроорганізмами першої групи. Уражуються тільки ослаблені або пошкоджені рослини.

Третя група мікроорганізмів пошкоджує лише рослини, що вегетують. Але плоди, уражені ними, значно швидше пошкоджуються при зберіганні мікроорганізмами двох перших груп.

Слід додати, що гриби другої та третьої груп здатні проникати у плід і через неушкоджені тканини.

Протягом першого періоду зберігання кількість фітопатогенних мікроорганізмів на плодах та овочах дещо зменшується, що пов'язано із зниженням температури повітря. Але досить швидко кількість їх збільшується, причому тим швидше і сильніше, чим вища температура зберігання і нижча стійкість продукту проти збудників хвороб.

Найбільш небезпечні для плодоовочевої продукції у період зберігання гриби, ураження якими відбувається під час вегетації, а хвороба виявляється лише через кілька місяців зберігання.