Числівники в професійному мовленні

Особливу увагу потрібно звертати на зв'язок числівників з іменниками. Іменник при числівниках два, три, чотири ставиться у називному відмінку (а не родовому, як у російській мові).

Наприклад: три відсотки; два бали; чотири семестри; двадцять два тижні; тридцять три варіанти.

Іменники, які в множині втрачають суфікс -ин, при числівниках два, три, чотири вживаються в родовому відмінку однини.

Наприклад: Тридцять два селянина; тридцять три громадянина.

Увага! Якщо іменник стоїть перед числівником і вказує на приблизність, то й перед два, три, чотири він ставиться в родовому відмінку множини.

Наприклад: днів три; днів зо три; тижнів два; тижнів зо два; місяців чотири.

Іменник незмінно стоїть у родовому відмінку множини після числівників: мільйон тонн; мільйона тонн. Після дробових числівників іменник стоїть тільки в родовому відмінку однини.

Наприклад: півтора року; півтора місяця; дві треті відсотка; двом п`ятим відсотка.

Увага! Якщо є вислів з половиною, з чвертю, то іменник вживається у формі, якої вимагає власне кількісний числівник.

Наприклад: чотири з половиною роки; два з половиною місяці; шість з чвертю років.

У датах назви місяців уживаються тільки в родовому відмінку:

Наприклад: перше березня; з Восьмим березня; на шосте лютого.

Кількість однорідних предметів, дати в офіційно-ділових паперах позначають, як правило, числом, а не словами. Але словесний запис теж необхідний, наприклад, у документах з господарсько-договірної та обліково-фінансової діяльності, де вимагається дотримання особливої точності.

Дати й календарні терміни позначаються так:

27 травня 2009 р.; у вересні 2008 р.; за 9 місяців 2007 р.; у першому півріччі 2009 р.; але в І кварталі поточного року.

У назвах свят і знаменних дат з великої літери пишеться перше слово: Восьме березня, Перше травня. Якщо початковий порядковий числівник у такій назві позначений цифрою, то з великої букви пишеться наступне за ним слово: 8 Березня.

Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиниці виміру) відтворюється словом: подати у двох примірниках. Якщо є вказівка на одиниці виміру, число позначається цифрою: 7 тонн. Позначення часових меж завжди записується словами: протягом чотирьох місяців.

Складні і складені числівники записують цифрами, крім випадків, коли ними починається речення. Наприклад: подано 10 пропозицій; чотирнадцять пропозицій надійшло. Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи на класи з допомогою пропусків: 387 145 грн.

Порядкові числівники, якщо запис ведеться арабськими цифрами, уводяться до тексту з відмінковими закінченнями: за 5-ою категорією. За переліку кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: 1, 2 і 3-ої груп. Порядкові числівники, позначені римськими цифрами, подаються без відмінкових закінчень: за І квартал поточного року.

Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів (можна 725 000 грн., а можна 725 тис. грн.). Словесно-цифровий запис не лише дає можливість скорочувати написання великих чисел, а й значно полегшує сприймання.

На відміну від розмовного стилю, де приблизна кількість виражається багатьма однослівними, описовими й фразеологічними одиницями, у діловому стилі приблизна кількість відтворюється дуже обмежено. До числівників можна додати лише слова понад, до, зверх, більше, менше.

Складні слова, перша частина яких – цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано: 9 - денний.

Позначаючи кількість предметів, чисельність людей, називаючи термін виконання, слова: штук, чоловік, місяць, час – не дублюються. Наприклад: 10 столів, а не 10 штук столів; 50 робітників, а не 50 чоловік робітників; надати відпустку у серпні, а не у серпні місяці; виконати роботу за три години, а не за три години часу.

Увага! На відміну від російської:

- числівники сім, вісім пишемо без м'якого знака, хоча п'ять, шість, дев'ять. Так само не пишемо знак м'якшення в числівниках від 50 до 80 і від 500 до 900 (пор. шестьдесят - шістдесят, восемьсот - вісімсот);

- під час відмінювання числівників п'ять – дванадцять, тридцять – вісімдесят в усіх відмінках, крім називного, допускаються паралельні форми:

Н. сім вісімдесят

Р. семи (сімох) вісімдесяти (вісімдесятьох)

Д . семи (сімом) вісімдесяти (вісімдесятьом)

3. сім (сімох) вісімдесят (вісімдесятьох)

О. сьома (сімома) вісімдесятьма (вісімдесятьома)

М. семи (сімох) вісімдесяти (вісімдесятьох)

• у назвах десятків в українській мові змінюється лише друга частина {п'ятдесятьох, шістдесятьох, сімдесятьох, вісімдесятьох), тоді як в російській змінюються обидві частини (рос. пятидесяти, шестидесяти, семидесяти, восьмидесяти);

• у числівниках одинадцять, чотирнадцять наголошується середня частина -на- (порівняйте з рос. одиннадцать, четырнадцать), у числівниках на позначення десятків – друга частина: сімдесят, вісімдесят (рос. семьдесят, восемьдесят);

- рос. миллион, миллиард – укр. мільйон, мільярд. Пам`ятайте! Порядкові числівники, які закінчуються на -тисячний, - мільйонний, -мільярдний пишуться одним словом: шеститисячний, п'ятимільярдний, п'ятдесятимільйонний;

- складні числівники двісті, триста, чотириста, п`ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев`ятсот відмінюються за таким зразком:

Н. триста п`тсот

Р. трьохсот п`тисот

Д. трьомстам п`тистам

Зн. триста п`ятсот

Ор. трьомастами п`ятьмастами, п`ятьомастами

М. трьохстах п`ятистах

• у складних числівниках відмінюються всі складові частини: від чотирьохосот сімдесяти п`яти тисяч дев`ятисот вісімдесяти дев`яти відняти чотириста п`ятдесят два ;

• числівники сорок, дев`яносто, сто в родовому, давальному, орудному й місцевому відмінках уживається з закінченням -а : сорока, дев`яноста, ста :

• збірні числівники двоє, обоє, троє в непрямих відмінках мають форми : двох, двом; двом, обох, обом; трьох, трьом.

Форми невідмінюваних іменників.

До незмінюваних іменників в українській мові належать:

- слова іншомовного походження (таксі, колібрі, меню, бра);

- жіночі прізвища українського і іншомовного походження, що закінчуються на -к(о), -енк(о): Потапенко, Яценко, на приголосний (Остапчук, Копчанич), російські прізвища на -ово (Муромо, Коновало), -их (Сірих, Білих), -аго (Живаго); складноскорочені слова буквенного типу (США), та складноскорочені слова, друга частина яких виступає у формі непрямого відмінка (завгар, замдиректора).

Хоча форма таких слів не змінюється, зміни в залежності від відмінків вони виражають за допомогою зв’язку з іншими словами, а також за допомогою прийменників (принесли меню, у меню налічувалося багато різних страв, рука лягла на меню).

Наголос в українському професійному мовленні

Акцентологічні норми регулюють наголошування слів. Особливістю українського мовлення, що відрізняє його від російського, є переміщення наголосу в іменниках першої відміни множини на закінчення. Наприклад: книжка - книжки, книжками, книжкам тощо. Отже, у формах однини наголос переважно постійний, у формах множини він переноситься з основи на закінчення.

В українській мові існує значна група власних географічних назв із суфіксами –щин-, -чин-, у яких треба звернути увагу на вимову: Київщина – (бо Київ); Полтавщина – (бо Полтава); Харківщина – (бо Харків); Донеччина – (бо Донецьк).

Слід запам’ятати наголошення особових форм дієслова бути: буду, будеш, будуть, буде, будемо..., була, було, були (порушенням норм є було, будеш, буде, будемо)

Правильними є наголошення кінцевого складу в дієсловах типу: нести, вести, везти та ін. Наприклад: нести - принести, пронести, занести, піднести, внести... (а не принести, занести...).

Слід звернути увагу на віддієслівні іменники середнього роду на (-ання), вони наголошуються на тому складі, що й в інфінітиві. Наприклад: читати – читання; завдати – завдання; питати – питання; надбати – надбання.

Однаково наголошуються словосполучення квартали будинків і квартали року. Неправильною є вимова: завдання, читання, писання, квартал.

Важливо розрізняти наголошення слів статут (устав) і статус (правовий).

Пам’ятайте і про наголошення таких часто вживаних іншомовних слів: діалог, каталог, міліметр, сантиметр, кілометр, демократія, бюрократія та ін.

Примітка: окрім словесного, велике значення має логічний наголос. Це посилення наголосу на певному слові чи складі для увиразнення висловленого за допомогою голосу. Наголосом можна виділити найголовніше слово в межах фрази, наприклад:

Ми взяли участь у діловій нараді.

Ми взяли участь у діловій нараді.

Ми взяли участь у діловій нараді.

Літературна мова усного мовлення вимагає від людини, яка дбає про свій культурний рівень вміння правильно ставити наголос у кожному слові. Для цього треба користуватися орфографічним (орфоепічним) словником.

Під час вироблення акцентуаційних норм професійне мовлення має далеко більше труднощів, ніж у формуванні лексики. Правильність наголошування є однією з ознак культури професійного мовлення. Значна кількість помилок припадає на недотримання норм наголошування іменників. В українській мові є багато іменників, які мають два наголоси — і два різних значення. Будьте уважні, коли добираєте для оформлення думки подані нижче іменники:

Наприклад:

• мета — ціль, план, завдання;

• мета — вид угоди;

• правило — положення, принцип;

• правило — пристрій, на якому щось розрівнюють.

Правопис складних іменників

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

16. іменники, утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ (одна з яких —дієслівного походження): коноплепрядіння, бавовнозаготівля, звуковловлювач, садо-вод, газомір, вертоліт, слов'янознавство, життєпис, водозбір;

17. іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем, бортмеханік, натурфілософія, Ощадбанк;

18. іменники, утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ, синтаксично й семантично рівнозначних: залізобетон, газопровідник, квітколоже, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але: людино-день);

19. іменники, утворені поєднанням дієслова в другій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, перекотиполе;

20. іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: чотиритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя;

21. іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: півбака, півжиття, півстола, півроку, півфінал, півхлібини, півпляшки, півхустки, півповерху, напіврозпад, напівсон, полувал, полукіпок;

22. іменники, пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є такі елементи: -граф, -графія, -лог, -логія, -метр: гігрограф, мікологія, філолог, лексикограф, цинкографія, фітобіологія, палеографія, геометр;

23. іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ: автомотогурток, веломотоспорт, ліспромгосп.

Через дефіс пишуться:

24. іменники, що означають близькі за змістом поняття: батько-мати, хліб-сіль;

25. іменники, що означають державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-лейтенант;

26. іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, тонно-кілометр;

27. іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран;

28. іменники (окладні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію: член-кореспондент, інженер-економіст, лікар-педіатр;

29. іменники з першою частиною пів- у значенні «половина» перед власною назвою: пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви;

30. словосполучення, що означають назви рослин: мати-й-мачуха, люби-мене, іван-чай;

31. іменники (складні географічні назви): Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону;

слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб- (штабе-): штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-адмірал, віце-консул, віце-президент, обер-лейтенант;

32. складні прізвища: Гулак-Артемовський, Римський-Корсаков, Мамин-Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-Щедрін.

Правопис складних прикметників

Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називаються складними, наприклад: народногосподарський, промислово-торговельний, повітряно-реактивний, дослідно-показовий, інженерно-будівельний, англо-російсько -український.

Елементи складних прикметників об'єднуються сурядним або підрядним зв'язком. За сурядним способом зв'язку основи, з яких утворюються складні прикметники, сполучаються як рівноправні {торговельно-комерційний, фінансово-економічний). За підрядним способом одна основа синтаксично залежить від іншої {великопанельний, багатогалузевий, багаторічний, морозотривкий, малопродуктивний, малоприбутковий) .

У складних прикметниках під час поєднання основ використовуються сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, одновесловий, багатообіцяючий, вічнозелений тощо.

Пишуться разом:

прикметники, утворені сполученням основ прикметника й іменника: внутрішньоринковий, зовнішньоторговельний, сухопутний, різноякісний, зовнішньополітичний;

прикметники, утворені сполученням основ іменника і прикметника: кредитоспроможний, суднопідіймальний, лісопромисловий, зимостійкий, шовкопрядильний, повітроплавальний;

прикметники, утворені сполученням основ прислівника і прикметника: великопромисловий, великоваговий, малопотужний, багатосерійний;

прикметники, утворені сполученням основ числівника й іменника: п'ятипроцентний, шестиповерховий, семитонний, стокілометровий;

прикметники, утворені сполученням основ іменника і дієслова: водолікувальний, грязелікувальний, нафтопереробний, овочесушильний, овочезбиральний;

складні прикметники, що означають терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників: поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, староцерковно-слов 'янський та ін.

Пишуться через дефіс:

складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ: офіційно-діловий, ощадно-позичковий, науково-технічний, промислово-інвестиційно-будівельний, синьо-біло-червоний;

складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком: кисло-солодкий, добродушно-хитрий, гіркувато-солоний; б) відтінки й поєднання кольорів: чорно-білий, яскраво-ліловий, блідо-рожевий, жовтувато-червоний, фіолетово-сірий, ізумрудно-зелений, біло-блакитний (але жовтогарячий — один колір);

складні прикметники, утворені сполученням прикметника та іменника, але з перестановкою елементів: літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука);

складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного походження і закінчується на -ико, -іко: хіміко-технологічний, медико-хірургічний.

Правопис складних прислівників.

Разом пишуться:

1. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, надалі, задовго, занадто, навічно, набагато, отак, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, негаразд, невтямки, отам, підтюпцем, повсюди, подекуди, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще.

Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на потім (не відкладайте цього на завтра, на потім), за багато, на багато (порівняйте: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав; стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч.

2. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісті, безперестанку, вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, внизу, впам’ятку, вперед, впереміж, впереміш, вплач, впору, враз, вранці, врешті, врівень, вряд, врозкид, врозсип, всередині, вслід, всмак, доверху, довіку, доволі, догори, додому, донизу, дощенту, заміж, заочі, за північ, зараз, зарані, засвітла, збоку, звіку, згори, ззаду, знизу, зразу, зранку, зрання, зроду, набік, наверх, наверху, навиліт, навідліг, навідріз, набік, наверх, наверху, навиліт, навідліг, навідріз, навіч, надвечір, надворі, назад, назахват, наздо­гад, назустріч, нараз, наостанок, напам’ять, напереваги, наперед, нарівні, напереріз, напівдорозі, напоказ, наполовину, насилу, наприклад, напролом, наспід, наспіх, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опліч, побіч, поблизу, повік, позаду, поруч, поряд, посередині, спереду, убік, убрід, уголос, угорі, угору, удень, украй, укупі, улад, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, усередині, услід, усмак, ушир.

3. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, вкрай, востаннє, вручну, догола, допізна, замолоду, заново, звисока, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп’яну.

4. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вчетверо; вперше, вдруге, втретє; надвоє, натроє, начетверо; удвох, утрьох; учотирьох; водно, заодно, поодинці, спершу.

5. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому, але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків.

6. Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навсидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навкоси, навсправжки, навстіж, навтікача, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба.

7. Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.

8. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітрохи, аніяк; дедалі, деколи, деінде; чимало; щовечора, щогодини, щодня, щоденно, щомісяця, щомога, щонайдовше, щонайкраще, щонайменше, щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше та под.

Примітка. Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо.

Порівняйте:

Він повернув убік. — Ударив у бік.

Спочатку це не було ясно. — З початку розмови вони зрозуміли вашу думку.

Прочитай вірш напам’ять. — На пам’ять він подарував мені книжку.

Всередині щось дуже заболіло. — Це правило шукай в середині розділу.

Зауважую вам востаннє. — Вони постукали в останнє вікно.

Ми чуємо це вперше. — Зайдемо в перше село.

У нас чимало є досягнень. — Чи мало вам допомагали?

Ми теж виступали на зборах. — Він говорив те ж, що і я.

Якось воно уже буде. — Як ось і Марко на поріг.

Окремо пишуться:

1. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без кінця, без краю, без ліку, без сліду, без сумніву, без упину, в нагороду, в позику, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до краю, до ладу, до лиха, до міри, до пари, до побачення, до речі, до сих пір, до смерті, до сьогодні, за кордон, за рахунок, з-за кордону, з краю вкрай, з розгону, на бігу, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на віку, на диво, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на поруки, на радість, на світанку, на славу, на сміх, на ходу, на щастя, під боком, під силу, по закону, по суті, по черзі, у вигляді.

2. Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу.

3. Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом.

4. Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, вцілому.

5. Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.

Пишуться через дефіс:

1. Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и: по-ба­тьківському, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-нашому, по-своєму, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-українськи; також по-латині.

Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-:

по-демократичному.

2. Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє.

3. Неозначені складні прислівники з частками будь?, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь.

4. Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін.

5. Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними:

будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як

.